Справа№2а-142/10/0123
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року Суддя Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим
Єрохіна І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Чорноморському району АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги „Дітям війни ”
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Чорноморському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи свої вимоги тим, що вона підпадає під категорію „дитина війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Однак з вини відповідача пільги в повному обсязі не виплачувалися. Просить суд стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.03.2009 року по лютий 2010 року в сумі 1468 грн. 80 коп., зобов’язати відповідача виконувати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з березня 2010 року.
Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність у письмовому провадженні, також надав письмовий відгук на позовні вимоги, згідно до якого він позовні вимоги не визнав та зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Кошти Пенсійного фонду України не включені до складу Державного бюджету України, зазначив, що кошти на виплату спірної надбавки мають надходити з Державного бюджету України, а тому за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України не можливо виплачувати надбавку, оскільки це буде нецільовим використанням коштів. Крім того, вказав, що ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, однак він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. У законодавстві наявна прогалина щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на застосування ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а так само відсутній механізм реалізації цього Закону. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.
Суддя, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується паспортом та тимчасовою довідкою (а.с.4-5).
Вказані обставини не заперечуються представником пенсійного фонду.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату набавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміні в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов’язків, не повинні прийматися до уваги.
Тому доводи представника відповідача про відсутність фінансових можливостей держави для виплати спірної надбавки до пенсії суд не приймає до уваги.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату дітям війни надбавки у розмірі 30 % від мінімальної пенсії є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, який має статус дитини війни, має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Згідно із ч.3 ст.22 Конституції України – не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийняття нових або внесення змін до чинних законів.
Щодо вимог зобов’язанню управління Пенсійного фонду України у Чорноморському районі виконувати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги згідно з Законом України «про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 1 березня 2010 року, то на думку суду, визнання бездіяльності відповідача наперед та зобов’язання його вичинити певні дії з приводу нарахування та виплати пенсії в майбутньому не ґрунтуються на Законі, тому що суд наперед не може сказати про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст. 70, 71, 158, 160, 161, 162, 167 КАС Украіни, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу з 02.03.2009 року по 28.02.2010 року за рахунок коштів Державного Бюджету України.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі на користь Держави судовий збір у розмірі 03,40грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.
Суддя: І.В. Єрохіна