Справа № 2-361/2010

                                                                                                  2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2010 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головучого судді Гашинського М.А., при головному  спеціалістові з інформаційних технологій  Сватівського районного суду Пустовар П.С. у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_2   до Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання незаконною  бездіяльністі  та  стягнення недоотриманої одноразової компенсації  за шкоду, заподіяну здоров”ю,                                                      

ВСТАНОВИВ:

                   Позивач звернувся до суду з даним позовом, свої вимоги він обгрунтував тим,  що він є учасником  ліквідації наслідків   аварії на ЧАЕС 1 категорії,  інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченнями, та має право на  одноразову  компенсацію  за шкоду, заподіяну здоров”ю , встановлену ст.48  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року  у розмірі 45 мінімальних заробітних плат в сумі 20700 грн.. Така компенсація  за шкоду , заподіяну  здоров”ю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту  населення.   У 2007 році відповідачем йому  фактично  було виплачено лише 284, 40 грн.  цієї компенсації.   Таким чином, він  вважає, що з урахуванням проведених виплат недоплата йому одноразової  компенсації   становить 20415, 60 грн. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сватівської РДА в частині обмеження розміру одноразової компенсації за шкоду , заподіяну здоров”ю , як учаснику  ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській  АЕС 1 категорії  інваліду війни 2 групи  та  стягнути на його користь з відповідача недоплачену  суму одноразової компенсації в розмірі 20415, 60 грв.  згідно Закону України  №796-XII від 27 лютого 1991 року зі змінами  та доповненнями. Просить суд розглядати справу за його відсутності.

                    Представник відповідача   надав до суду письмові заперечення, та пояснив, що позов  не визнає, оскільки  Законом  України  від 28.12.2007 р.  статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян , що постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи „  викладено у новій  редакції , згідно з якою порядок та розміри  зазначеної допомоги  встановлюються Кабінетом Міністрів України . Тому позивачу  виплачено   .   одноразову компенсацію  за шкоду , заподіяну здоров”ю  в розмірі  284 , 40 грн. відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України  від 26.07.1996 р. Позивачем також порушено  строк  звернення до адміністративного суду, який становить  1 рік  з дня , коли особа  повинна була  дізнатися про порушення  своїх прав.   Допомога  за шкоду, заподіяну здоров”ю учасникам  ліквідації катастрофи на ЧАЕС  виплачується на момент встановлення інвалідності громадянину.  Інвалідність позивачу встановлено 28.11.2006 р.,   і тому строк звернення  до  адміністративного суду  повинен вираховуватися з дати встановлення інвалідності.  В задоволенні позову просить відмовити.

               Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

               Судом встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_2, виданим Луганською обласною державною адміністрацією, а також посвідченням серії В № НОМЕР_1, виданим Сватівським УПСЗН (а.с. 4), та користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно довідки МСЕК , інвалідність позивачу  встановлено 06.11.2007 року   безстроково   через  роботи на ЧАЕС ( а.с.8).

                Ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28.02.1991 р № 796-Х11 передбачена  одноразова компенсація учасникам  ліквідації наслідків аварії на Чорнибильській АЕС, які стали інвалідами  внаслідок Чорнобильської катастрофи  2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.  Виплата , здійснюється  з мінімальної заробітної плати, яка  склалася на момент встановлення інвалідності . Виплати, зазначені в цій статті , провадяться  протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності  чи смерті потерпілого Дані положення продублювано  в ст.48  Закону України „Про статус  і соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від  6 червня 1996 року №230\96-ВР..

            Отже в термін до  28.12.2006 року  позивачу слід було виплати  відповідачем одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну  здоров”ю відповідно  до вимог ст.48 Закону України „Про статус  та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак таку компенсацію  було виплачено  позивачу в розмірі  284, 40 грв.  лише 12.01.2007 р. ( а.с.6) . Мінімальна заробітна плата  на 1 грудня  2007 року згідно з Законом  України „Про державний бюджет на 2007 рік”  № 489-V від  19.12.2006 р. складає 460 грн.  

                Посилання відповідача  як на  підставу  виплат  позивачу  на нову редакцію  ст.48 Закону України „Про статус  і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  №107-VІ  від 28.12.2007 р. , згідно  з якою порядок та розміри зазначеної допомоги встановлюються Кабінетом  Міністрів  України  та  на  постанову Кабінету Міністрів  України №836 від 26.07.1996 р., якою визначено розмір  такої компенсації  284, 40 грн.,  не заслуговують на увагу. Позивачу проведено виплату 12.01.2007 р. , про що свідчить довідка УПСЗН ( а.с.6) ,   а відповідач посилається на Закон , який  прийнято значно пізніше, ніж  проведено виплату – 28.12.2007 р.  Крім  того  вказана  постанова була прийнята Кабінетом Міністрів  відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів  України, схваленої  постановою Верховної Ради України  від 11 жовтня 1995 року №373\95-ВР , яка визначала   одночасно з бюджетом  конкретний план дій лише  на 1996 рік. В запереченнях відповідач зазначив  також , що при виплаті  одноразової  компенсації позивачу  керувався ст.62  Закону України  „Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , згідно якої  роз”яснення порядку застосування цього Закону  провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України , рішення якого  є обов”язковими  для виконання  місцевими органами державної  виконавчої влади.  Проте, в цій  статті  функції щодо  встановлення розміру  такої компенсації  Кабінету Міністрів не делеговані , а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок  застосування передбачених законом пільг .

              Відповідно до  статті 8 Конституції України  в Україні  визнається і діє принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.  Закони та інші нормативно-правові акти приймаються  на основі Конституції  України і повинні  відповідати  їй. Пунктом  1  частини 1 статті 92 Конституції України  передбачено, що виключно законами України  визначаються  права і свободи людини і громадянина, гарантії  цих прав і свобод.

                За частиною 2 статті 19 Конституції України органи  державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи  зобов”язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                 Пунктом 5  постанови Пленуму Верховного  суду України №9 від 1  листопада 1996 року  визначено, якщо при розгляді справи  буде встановлено , що нормативно-правовий акт, який  підлягав застосуванню, не відповідає  чи суперечить законові, суд зобов”язаний  застосувати закон, який регулює  ці правовідносини.

               Оскільки  вищенаведена  постанова Кабінету Міністрів України  від  26 липня  1996 року  була прийнята всупереч  вимог статей 48, 62 Закону  України „Про статус і соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи” , тому посилання  відповідача на цю постанову  судом не приймаються  та оцінка правовідносин щодо  виплати  одноразової компенсації громадянам за шкоду , заподіяну здоров”ю  внаслідок  Чорнобильської катастрофи , здійснюється на підставі  пункту 1 частини 92 Конституції України та статті 48 Закону України „Про  статус  і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

                    Законом  України „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від  19.12.2006 р.  було зупинено  дію ст.48 Закону України „Про статус  та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи „ від 28.12.1991 року №796 –XІІ  в частині виплати  компенсації і допомоги в розірі  мінімальної заробітної плати.          Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” були визнані неконституційними, у зв'язку з чим втратили чинність.

                    Крім того, згідно з рішенням  Конституційного суду України ( № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми, пов”язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом  прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції  України не допускається.    

               Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення недоотриманої  одноразової компенсації  за шкоду, заподіяну здоров”ю , як особі , яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи  підлягають  задоволенню , а також суд вважає за можливе визнати незаконною бездіяльність  відповідача  в частині обмеження  розміру цих виплат.

               В зв”язку з тим, що  позивачеві  було  нараховано  та виплачено   одноразову компенсацію  за шкоду, заподіяну здоров”ю , як особі , яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі меншому, ніж визначено зст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  з відповідача  слід стягнути  на користь позивача суму недоотриманої  компенсації в  розмірі  20415,60 грн.  із розрахунку 460 грн. х 45 – 284,40грн. = 20415,60 грн.

              Статтею 63 Закону України „Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що фінансування витрат,  пов”язаних з реалізацією цього Закону , здійснюється за рахунок державного бюджету.

              Суд також  вважає, що позивачем не порушено строк  звернення до суду,  оскільки  згідно вимог ст.268 ЦК України  позовна давність не поширюється  на вимогу  про відшкодування  шкоди ,  завданої каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров”я  або смертю.

       У зв'язку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід війни, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60 212, 213, 214, 215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2  задовольнити.  

Визнати незаконною  бездіяльність  управління праці та соціального захисту населення  Сватівської районної державної адміністрації в частині  обмеження  розміру одноразової компенсації  за шкоду , заподіяну здоров”ю    учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  1 категорії , інваліду війни 2 групи ОСОБА_2.

Стягнути з  управління  праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації  на користь ОСОБА_2  недоотриману  одноразову  компенсацію  за шкоду , заподіяну здоров”ю , як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  1 категорії, інваліду війни  2 групи  в розмірі  20415, 60  грн.  за рахунок коштів  Державного бюджету України.

Заяву про апеляційне оскарження рішення  може бути подано в  апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі  десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі  двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                

Суддя                                                                                       М.А. Гашинський