КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-636/09/2512 Головуючий у 1-й інстанції: Кухта В. О.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" квітня 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді – Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Данилової М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2009 року в адміністративній справі №2-а-636/09/2512 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про зобов’язання провести донарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
в с т а н о в и в :
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», інші норми права, просила поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, зобов’язати відповідача провести донарахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» за 2006 - 2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року позов задоволено частково, а саме: зобов’язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та забезпечити її виплату. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційне провадження у справі було відкрито до 10 березня 2010 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010р, який набрав чинності 10 березня 2010 року. Тому справу призначено до розгляду апеляційним судом в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» та ст.111 Закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими раніше було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Проте, відповідно до резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які були визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Враховуючи той факт, що у 2007 році підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі позивач не отримував, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» на рівні 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за відповідний період 2007 року.
Приймаючи рішення, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про пропущення позивачем строку на звернення до адміністративного суду без поважних причин, однак судом неправильно застосовані наслідки пропущення позивачем цього процесуального строку.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів.
Позивач про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни у 2006 - 2007 роках дізнався в момент отримання такої виплати в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом, однак позов подав 20 грудня 2008 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по 19.12.2007 року на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що Менський районний суд Чернігівської області порушив вказані норми матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову суду – скасувати та прийняти нове рішення.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2009 року в адміністративній справі №2-а-636/09/2512 скасувати і прийняти нову постанову, якою:
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області щодо відмови в проведенні донарахування та виплати ОСОБА_3 надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 20 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог та вимог апеляційної скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Бєлова
__________________ М.Данилова