Справа № 10163/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року м.Одеса
У залі судових засідань № 2
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
судді - Аблова Є. В.
судді - Колесниченко О. В.
при секретарі судового засідання - Мальцеві Д.О.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошового відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності щодо здійснення керівництва і контролю за організацією лікування у Військово-медичному центрі Південного регіону хворих на «Хронічний вірусний гепатит С»та використання коштів, призначених для закупівлі лікарських препаратів на лікування цієї хвороби, у незабезпеченні належним чином Військово-медичного центру Південного регіону лікарськими препаратами для лікування хворих на «Хронічний вірусний гепатит С»стягнення на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування його лікування у розмірі 51772 грн. 69 коп.
Позивач підтримав адміністративний позов в повному обсязі, на заявлених вимогах наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився заперечень до суду не надавав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, 1977 року народженя, з 23.07.2001 року перебуває на військовій службі в військовій частині А0666 (довідка №283 від 20.05.2008 року) на посаді командира батальону військової частини (наказ командувача Південного ОК №95 від 15 червня 2004 року).
Відповідно до медичної картки (аркуш справи 9-10) ОСОБА_1 в серпні 2007 року звернувся до поліклініки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону із скаргою на стан здоровя, після огляду інфекціоністом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону та проведення лабораторних досліджень йому встановлено діагноз «хронічний вірусний гепатит С».
Після цього, 13.12.2007 року ОСОБА_1 почав лікування в клініці інфекційних хвороб Одеського державного медичного університету за власні кошти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи. За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
З цієї норми Закону вбачається, що тільки при відсутності військово-медичних закладів, відділень в цих закладах або спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках лікування може проводитися в державних або комунальних закладах.
Позивачем до суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість його лікування в Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.
В матеріалах справи наявна довідка військової частини А0666 №1799 від 02.09.2009 року про те, що ОСОБА_1 направлявся на обстеження і лікування до 411 Центрального військового клінічного госпіталю та до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а до цивільних медичних закладів не направлявся (аркуш справи 84).
Згідно із медичною характеристикою на ОСОБА_1 (аркуш справи 85) позивач протягом 2007-2008 років неодноразово проходив стаціонарне лікування у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.
З серпня 2007 року до лютого 2009 року ОСОБА_1 із скаргами на дій посадових осіб Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Південного регіону не звертався, а тільки 15.02.2009 року звернувся до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону із заявою про надання інформації про можливості клінічного центру у лікуванні «хронічного вірусного гепатиту С».
Позивач в позовній заяві посилається на усну відмову лікарів Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в наданні медичної допомоги в зв’язку із відсутністю коштів на придбання ліків для лікування «хронічного вірусного гепатиту С».
Разом з цим, будь-яких доказів відмови Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у лікуванні «хронічного вірусного гепатиту С»з посиланням на неналежне фінансування та незабезпечення ліками Міністерством оборони України і взагалі звернення до медичного центру для лікування цієї хвороби позивач не надав.
Крім того, позивач не надав доказів бездіяльності Міністерства оборони України в частині здійснення керівництва та контролю за організацією лікування Військово-медичним клінічним центром Південного регіону «вірусного гепатиту С»та використанням коштів, призначених для закупівлі лікарських препаратів, незабезпечення лікарськими препаратами Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а тому не має підстав для відшкодування відповідачем лікування позивача.
Судом не встановлено які саме вимоги норм діючого Законодавства не виконало Міністерство оборони України, в чому саме полягала бездіяльність відповідача і взагалі чи мав місце факт відмови Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в лікуванні «вірусного гепатиту С»у ОСОБА_1, в тому числі з підстав неналежного фінансування и не забезпечення ліками лікувального закладу Міністерством оборони України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На пропозицію суду позивачем не надано доказів, які б підтверджували заявлені ним позовні вимоги, а також не заявлено клопотання про їх витребування (забезпечення).
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів суду тих обставин, на які він посилався як на підставу задоволення позову.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року, ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо здійснення керівництва і контролю за організацією лікування у Військово-медичному центрі Південного регіону хворих на «Хронічний вірусний гепатит С»та використання коштів, призначених для закупівлі лікарських препаратів на лікування цієї хвороби, у незабезпеченні належним чином Військово-медичного центру Південного регіону лікарськими препаратами для лікування хворих на «Хронічний вірусний гепатит С»стягнення на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування його лікування у розмірі 51772 грн. 69 коп. –відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями 12.04.2010 року.
Головуючий суддя - Л.І. Свида
Судді - Є.В. Аблов
- О.В. Колесниченко
12 квітня 2010 року