Справа № 22ц-1099/2010 Головуючий у 1 інстанції – Кулініч Ю.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
з участю: ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника органу опіки та піклування -ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10, органу опіки та піклування-Деснянської районної у м.Чернігові ради, про скасування пункту рішення, встановлення порядку спілкування з дитиною, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2010 року та направити справу на новий розгляд.
Оскаржуваним рішенням встановлено порядок спілкування з дитиною, за яким дозволено ОСОБА_5 зустрічатися з дочкою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, один раз на тиждень у вихідний день, з 10 до 13 години, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 у її відсутність. Дозволено присутність під час спілкування з дитиною іншої особи за вибором ОСОБА_6
Апелянти посилаються на незаконність судового рішення, його невідповідність вимогам чинного законодавства, зазначають, що судом не було належним чином досліджено всі обставини справи та надані сторонами докази.
Зазначають, що після розлучення сторін ОСОБА_6 не забороняла батьку дитини спілкуватися з дочкою, проте ОСОБА_5 під час зустрічей налаштовував дитину проти матері, дитина після такого спілкування ставала нервовою, плакала, поводила себе агресивно відносно оточуючих.
Лише після перебування матері та дитинив Чернігівському обласному центрі соціально- психологічної допомоги в січні-травні 2008 року поведінка дівчинки змінилася на краще.
Проте зміни в поведінці дочки після зустрічей з батьком відбуваються і це помічали вихователі дошкільного навчального закладу.
З питання спілкування батька з дитиною було ухвалено два рішення опінських рад: Бірківської сільської ради Козелецького району від 03 вересня 2008 року та Деснянської районної у м.Чернігові ради від 26 жовтня 2009 року, проте сам ОСОБА_5 їх не дотримувався і ним не надано доказів того, що мати дитини не виконувала рішення органу опіку та піклування.
Апелянти вважають, що рішення Деснянської районної у м.Чернігові ради від 26 жовтня 2009 року, яким було дозволено ОСОБА_5 зустрічатися з дочкою один раз на тиждень у вихідний день з 10 год. до 13 год., за попередньою домовленістю з матір”ю дитини, з дотриманням режиму харчування, а також попереджено батька, щоб під час спілкування з донькою він не налаштовував її проти матері, прийнято без дотримання вимог ст.158 СК України.
Апелянти посилаються на те, що у справі відсутній висновок органу опіки та піклування Деснянської районної у м.Чернігові ради про доцільність встановлення порядку спілкування з дитиною та у задоволенні їх клопотання про витребування такого висновку судом було відмовлено.
Апелянти вбачають незаконність судового рішення також у тому, що суд мав взяти до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов”язків, вік дитини, стан її здоров”я, інші обставини, що мають істотне значення. Крім того, спілкування батька з дитиною не має перешкоджати нормальному розвитку дитини.
Також судом не визначено статус органу опіки та піклування у даній справі, який одночасно був і відповідачем і третьою особою.
Крім того, апелянтам незрозуміло, як суд визначився з іншими позовними вимогами, оскільки рішенням позови задоволено частково, а оскаржуване ними рішення органу опіки та піклування залишилось в силі при встановленому новому порядку спілкування з дитиною.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Встановлюючи порядок спілкування ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції прийшов для висновку, що для захисту інтересів дитини вона повинна спілкуватися з батьком у відсутність матері, оскільки зустрічі батьків призводять до прояву негативних емоцій; для попередження можливого негативного впливу батька на дитину необхідно передбачити можливість присутності іншої особи за вибором матері дитини; щодо часу спілкування батька з дитиною суд дозволив батьку зустрічатися з дитиною один раз на тиждень у вихідний день з 10 до 13 години у відсутність ОСОБА_6 в присутності іншої особи за вибором матері дитини.
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та ґрунтується на вірному застосуванні норм сімейного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір”ю.
Після розлучення сторін у 2008 році між ними виникають спори щодо участі батька у вихованні дитини.
Рішенням органу опіки та піклування Бірківськї сільської ради від 03 вересня 2008 року (а.с.11) було рекомендовано ОСОБА_13 дозволяти зустрічатись ОСОБА_5 з донькою один раз в дві неділі по дві години в присутності матері.
Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м.Чернігові ради №287 від 26 жовтня 2009 року було дозволено ОСОБА_5 зустрічатися з донькою ОСОБА_11 1 раз на тиждень у вихідний день з 10-00 до 13-00 за попередньою домовленістю з матір”ю дитини та з дотриманням режиму харчування з попередженням батька, щоб під час спілкування з донькою він не налаштовував її проти матері.
Проте за наявності двох рішень органів опіки та піклування сторони звернулися до суду з позовами і фактично їх вимоги полягали у визначенні судом способу участі батька у вихованні дитини.
Згідно зі ст.19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду, тому апеляційний суд вважає, що сторони правомірно скористалися наданим СК України правом звернення до органів опіки та піклування та до суду, який і вирішує спір сторін щодо участі батька у вихованні доньки по суті.
Ч.2 ст.159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров”я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Апеляційний суд враховує, що батьки мають рівні права та обов”язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, і розірвання шлюбу, проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов”язків щодо дитини. Тобто, обсяг прав та відповідальності ОСОБА_5 у вихованні доньки рівнозначний правам та обов”язкам ОСОБА_6 у виховному процесі щодо доньки.
Згідно письмового висновку органу опіки та піклування від 26 квітня 2010 року № 94 останній вважає за доцільне дозволити ОСОБА_5. зустрічатися з донькою 1 раз на тиждень у вихідний день з 10 до 17 год. за попередньою домовленістю з матір”ю дитини, з дотриманням режиму харчування.
Суд першої інстанції вважав найбільш відповідним інтересам дитини час спілкування батька з дитиною з 10 до 13 год. і апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки з врахуванням віку дитини, стану її здоров”я, поведінки батьків визначений судом час є найбільш оптимальним, виваженим та достатнім для забезпечення права ОСОБА_5 на участь у вихованні дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням суду першої фактично полягають у відстроченні зустрічей батька та доньки до досягнення дитиною 14-річного віку, щоб вона сама могла адекватно реагувати на розмови батька та робити певні висновки, оскільки, на думку апелянтів, побачення батька з донькою негативно відображаються на психологічному стані дівчинки.
На зазначене апеляційний суд враховує принципи Декларації прав дитини, проголошеної 20 листопада 1959 року Генеральною асамблеєю ООН, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, якщо це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, і у всякому випадку в атмосфері любові і матеріального забезпечення. Дитина повинна при всіх обставинах бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.
Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не дають правових підстав для заборони батьку спілкуватися з донькою та бути усунутим від її виховання до досягненню нею 14-річного віку.
Крім того, судом першої інстанції з показань свідків встановлене бажання дитини зустрічатися з батьком, а апелянтом не надано належних і достовірних доказів того, що дитина не хоче з ним спілкуватися.
Щодо посилання апелянта на відсутність у справі письмового висновку органу опіки та піклування, то апеляційний суд виходить з того, що в процесі апеляційного розгляду органом опіки та піклування надано такий висновок, тому зазначена обставина не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апелянта про невизначеність судового рішення в частині вимоги про скасування пункту рішення органу опіки та піклування не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, враховуючи, що суд в мотивувальній частині не вбачав законних підстав для скасування зазначеного рішення, крім того, після набрання судовим рішенням чинності у спорі щодо участі у вихованні дитини діє саме рішення суду і тому немає необхідності скасовувати рішення органу опіки та піклування в судовому порядку.
Посилання апелянта на невизначеність процесуального статусу органу опіки і піклування не відповідають матеріалам справи і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: