Справа № 22ц-791/2010                                   Головуючий у 1 інстанції –   Карапута Л.В.

Категорія – цивільна                                         Доповідач  – Шемець Н.В.

У Х В А Л А

                                              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ   у складі:

головуючого-судді   ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:               ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,

при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,

                        з участю:       позивача  ОСОБА_5,представників відповідачів:   ВАТ ЕК  „Чернігівобленерго” Ларкіної Ю.В.,Степанця В.І., представника ВАТ „Укртелеком”- Шамрука С.П., третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами  ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” та  ОСОБА_10   на  рішення  Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 січня  2010 року у справі за позовом   ОСОБА_10, ОСОБА_5 до ВАТ ЕК „Чернігівобленерго”, ВАТ ”Укртелеком” про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

                                          в с т а н о в и в:

Рішенням  Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 січня 2010 року позов ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” на його користь матеріальну шкоду в розмірі 18684 грн.40 коп., моральну шкоду -2500грн., витрати на правову допомогу в сумі 100грн, витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 21314 грн.40 коп.

Зазначеним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто на її користь з ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” матеріальну шкоду в сумі 9949 грн.50 коп., моральну шкоду в сумі 2500 грн., витрати на правову допомогу 100 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 12 579 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ВАТ ЕК  „Чернігівобленерго” просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_5

Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, посилається на неповне з”ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, суд в рішенні посилається на технічний висновок від 11 липня 2007 року з приводу виникнення пожежі в будинку  позивачів, проте в судовому засіданні спеціаліст, що склав даний висновок, не зміг пояснити, що в дійсності було причиною пожежі, посилаючись на необхідність проведення комплексу технічних заходів, зокрема, вивчення технічної документації, схем подачі  електронапруги по електролінії, та зазначив, що ймовірність виникнення пожежі від попадання нерегламентованої напруги 220В на проводи радіолінії така ж сама, як і від інших джерел займання.

Тобто, на думку апелянта, факт наявності на проводах електроліній  нерегламентованої напруги 220В є недоведеним та не підтверджений жодним доказом.

Також, в основу рішення суд поклав висновок судової пожежно-технічної експертизи від 07 вересня 2009 року №9439, яким встановлено, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі 10 липня 2007 року  в будинку в м.Чернігові по вул.Менжинського,18 кв.1,2 є виникнення аварійного режиму у роботі радіомережі в результаті появи в ній нерегламентованої напруги 220В.

Апелянт зазначає, що експертиза проводилась без виїзду на місце події, та звертає увагу на те, що сам експерт робить висновок на недостатність наданих йому  матеріалів та відсутність впливових відомостей, проте експертом не заявлялось суду додаткових клопотань, на що він має право.

Крім того, суд не взяв до уваги наявні в матеріалах справи інші докази, зокрема, відповідь ЧФ ВАТ „Урктелеком” від 11 січня 2010 року № 07/12.

Апелянт вважає, що суд не дослідив  питання невідповідності висновку експерта дійсним обставинам справи та відсутність причинного зв”язку між пожежею 10 липня 2007 року та пошкодженням в електромережі 10 липня 2007 року.

Також апелянт вважає непідтвердженим факт заподіяння позивачам моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове про повне задоволення його вимог.

Апелянт вважає рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що при визначенні суми заподіяних йому збитків суд безпідставно зменшив суму, визначену згідно висновку спеціаліста від 30 липня 2007 року 20544 грн. Також суд безпідставно відмовив йому в задоволенні додаткового позову про збільшення позовних вимог в зв”язку зі збільшенням індексу інфляції на всі матеріали та послуги.

Апелянт вважає необґрунтованою відмову суду в стягненні на його користь витрат за правову допомогу в сумі 500 грн, які внесені його дружиною ОСОБА_9, яка є третьою стороною у справі, і оскільки шкода заподіяна їхньому спільному майну, тому і понесені витрати були спільними.

Апелянт не погоджується з сумою, визначеною судом на відшкодування моральної шкоди і вважає належною до відшкодування суму 20 тис.грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 5,6,7 та 8 липня 2007 року по місту Чернігову були складні погодні умови, в результаті чого 07 липня 2007 року  стався  обрив лінії електропередачі біля будинку АДРЕСА_1. Цього ж дня о 22 год.17 хв. оперативно- виїздна бригада Чернігівських МЕМ виїхала на місце та демонтувала обірваний провід, залишивши звисаючим провід довжиною 2 м.

 10 липня 2007 року о 5 год.32 хв. в будинку позивачів за адресою АДРЕСА_2  сталася пожежа, вогнем було пошкоджено дах будинку. Осередок пожежі знаходився на горищі над квартирою №1(власник  ОСОБА_5)

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів суд першої інстанції взяв за основу технічний висновок щодо причини виникнення пожежі від 11 липня 2007 року, згідно якого по проводах радіомережі у будинок подавалась нерегламентована напруга 220В з послідуючим іскрінням та нагріванням місць контактів та з”єднань проводів радіомережі, а також  висновок  судової пожежно-технічної експертизи від 07 вересня 2009 року, згідно якого найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є виникнення аварійного режиму в роботі радіомережі  в результаті появи в ній нерегламентованої напруги 220В, яка виникла в результаті контакту проводу підвищеної напруги 220В з проводом радіомережі, та прийшов до висновку, що матеріальну та моральну шкоду позивачам має відшкодовувати ВАТ ЕК „Чернігівобленерго”.

Згідно ч.1 ст.11, ч.1,2 ст. 60   ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;  кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доводи апелянта щодо недоведеності факту наявності на проводах електроліній нерегламентованої напруги 220В апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами і спростовуються вищезазначеними висновками  спеціалістів МЧС в Чернігівській області та судової експертизи.

Щодо критичного підходу апелянта до висновку судової пожежно-технічної експертизи, то апеляційний суд враховує, що дана експертиза проводилась за клопотанням саме відповідача –апелянта, на підставі наявних матеріалів цивільної справи та справи про пожежу №109, тобто, на підставі зібраних  судом і наданих сторонами доказів і, відповідно, цей висновок є належним доказом у справі.

Та обставина, що експерт не заявляв клопотань про надання йому додаткових матеріалів не свідчить про  необґрунтованість висновку експерта, оскільки він виходив з тих матеріалів, що були йому представлені, і саме ці матеріали дали йому можливість зробити висновок  про те, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі 10 липня 2007 року в житловому будинку в АДРЕСА_2 є виникнення аварійного режиму у роботі радіомережі в результаті появи в ній  нерегламентованої напруги 220В.Нерегламентована напруга в радіомережі виникла в результаті контакту проводу підвищеної напруги 220В з проводом радіомережі.

Зазначений висновок судової пожежно-технічної експертизи апелянтом не спростований і клопотання  щодо призначення  додаткової експертизи не заявлялось, тому він обгрунтовано судом першої інстанції покладений в основу судового рішення, з врахуванням всіх наявних доказів у справі у їх сукупності.

Крім того, апеляційний суд враховує, що  з фототаблиці –додатку до технічного висновку від 11 липня 2007 року (а.с.9), на якій  відображено вигляд відрізаного проводу з однофазним струмом(220В) на стовпі та місце контакту його з мережею радіо проводів, вбачається, що відрізаний провід лінії електропередачі звисає нижче проводів проводового мовлення, що свідчить про те, що при виїзді 07 липня 2007 року оперативно-виїздної бригади Чернігівських МЕМ на місце обриву лінії електропередачі  не було вжито заходів по унеможливленню контакту проводів електропередачі та проводового мовлення.

Виходячи з вищезазначеного, безпідставними є посилання апелянта на невідповідність висновку експерта дійсним обставинам справи та відсутності причинного зв”язку між пожежею та пошкодженнями в електромережі 10 липня 2007 року.

Посилання апелянта на  лист ЧФ ВАТ „Укртелеком” від 11 січня 2010 року на а.с.234 не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки така відповідь надана суду вже після надходження висновку експерта, тому він не був  предметом дослідження експерта, проте  у висновку судової пожежно-технічної експертизи мається заключення, що у разі появи напруги 220В в мережі радіоліній спрацювання струмообмежуючих пристроїв, розташованих до входу до будинку АДРЕСА_2(в разі їх справності) не можливе( а.с.134).

Такий висновок експерта спростовує зазначення у листі ЧФ ВАТ „Укртелеком” про те, що при появі на лінії радіофікації нерегламентованої напруги 220В обмежувач на вводах до будинку перегорає і електричне коло розривається. Якщо напруга з”являється на лінії вводу в будинок після обмежувача з ладу виходять пристрої радіомовлення.

Апеляційний суд враховує, що даний лист не є ні висновком спеціаліста, ні висновком експерта, крім того, згідно листа не виключається можливість попадання  електроенергії 220В на провід проводового мовлення після запобіжника, і відповідно, розвиток події узгоджується з висновком експерта.

Також апеляційний суд враховує таке.

Згідно ст.25 Закону України „Про електроенергетику” споживачі електричної енергії мають право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення їх прав, згідно з законодавством.

Пунктом 43 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999року з подальшими змінами встановлено, що енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Енергопостачальник не несе відповідальності ... за шкоду, заподіяну споживачу, якщо доведе, що вона виникла не з його вини, а внаслідок дії обставин непереборної сили або з вини споживача – п.47 зазначених Правил.

Оскільки ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” не доведено, що шкода позивачам спричинена дією непереборної сили або завдано саме з їх вини, тому відповідальність за спричинену споживачам майнової та моральної шкоди в результаті пожежі має нести ВАТ ЕК „Чернігівобленерго”.

Не може  апеляційний суд погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_10

Сума завданої йому матеріальної шкоди визначена висновком спеціаліста від 30 липня 2007 року(а.с.154-155). З розміром шкоди за даним висновком погодились відповідачі у справі.

Згідно висновку розмір матеріальної шкоди, нанесеної квартирі позивача ОСОБА_10 в результаті пожежі становить 18684 грн.40 коп.(вартість відновлювального ремонту зменшена на фізичний знос матеріалів), тому доводи апелянта щодо невірного визначення суми матеріальної шкоди є необґрунтованими, враховуючи, що апелянт погодився з зазначеним висновком спеціаліста і клопотання про призначення судової експертизи  з визначення розміру спричиненої шкоди не заявляв.

Обгрунтовано суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_10 матеріальної шкоди з врахуванням індексу інфляції, оскільки стягнута судом сума матеріальної шкоди відповідає  реальній вартості пошкодженого майна, як то визначено чинним законодавством, а у разі збільшення цін на майно або роботи позивач не позбавлений права заявити додаткові вимоги до винних осіб.

    Не підлягають задоволенню вимоги апелянта про стягнення на його користь понесених витрат за правову допомогу в сумі 500грн. в силу положень ст.84 ЦПК України, оскільки витрати понесені не стороною у справі - позивачем ОСОБА_10 (а.с.153), а третьою особою ОСОБА_9

Щодо доводів обох апелянтів в частині відшкодування моральної шкоди, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачам спричинена моральна шкода, оскільки пожежа  завдала душевних страждань позивачам у зв”язку з пошкодженням їхнього житла, страхом за своє життя та життя і здоров”я рідних, а визначена судом сума співмірна з глибиною таких страждань позивачів, є виваженою, розумною та справедливою, тому не вбачає підстав для зміни або скасування судового рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, з врахуванням положень ч.1 ст.303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, вважає, що  доводи апеляційних скарг не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

                                        у  х  в  а  л  и  в:

Апеляційні скарги ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” та  ОСОБА_10 – відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 січня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

        ГОЛОВУЮЧИЙ:                                              СУДДІ: