Справа № 22ц-1654/2010 Головуючий у 1 інстанції –Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач – Губар В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді Позігуна М.І.,
суддів – Губар В.С., Мамонової О.Є.,
при секретарі : Рачовій І.І.,
за участю: ОСОБА_1
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яку він має право на підставі ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій і показників, оскільки в період з 06 січня 1984 року по 20 грудня 1997 року працював на посаді машиніста аміачних холодильних установок, і робота на вказаній посаді ним підтверджена необхідними доказами, які відповідачем не були взяті до уваги.
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м.Чернігова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах та зобов”язав відповідача призначити позивачеві з 19.11.2008 року пенсію за віком на пільгових умовах у зв”язку з виконанням ним роботи машиніста аміачних холодильних установок , що включена до Списку № 2. Суд також стягну з відповідача на користь ОСОБА_1 500 грн. відшкодування моральної шкоди та вирішив питання про судові витрати по справі.
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив рішення при недоведених обставинах справи, які судд визнав встановленими, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і особливо небезпечними умовами праці, за Списком № 2 за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці вперше затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року, а до 01.08.1992 року такого порядку не існувало. Оскільки робоче місце позивача не проходило атестацію, до стажу, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах, підлягає зарахуванню стаж роботи машиністом аміачних холодильних установок в період з 06.01.1984 року по 31.07.1992 року, який складає 08 років 06 місяців 25 днів. Таким чином, позивач, який народився 18.11.1950 року, вважається таким, що набув право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 57 років, тобто з 19.11.2007 року.
Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності записів у трудовій книжці встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Цей порядок застосовується лише у разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів про трудовий стаж працівника. Як вбачається з трудової книжки позивача, в період з 06.01.1984 року по 20.12.1997 року позивач працював машиністом аміачних холодильних установок.
Позивачем було пред”явлено відповідачеві трудову книжку, яка має записи про роботу на посаді машиніста аміачних холодильних установок. Застосування в запису № 29 скорочення в одному слові не дає відповідачу підстави не брати цей запис до уваги. Наявність суперечностей в записах за №№ 32, 33 не впливає на вирішення даного спору, оскільки стаж роботи позивача з 01.08.1992 року не вважається пільговим.
За висновком суду, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді машиніста аміачних холодильних установок за період з 06.01.1984 року по 31.07.1992 року підтверджується записом у трудовій книжці, відмова відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності первинних документів, що підтверджують відповідний стаж, є протиправною.
Задовольняючи вимоги позивач щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.107 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд, його органи та посадові особи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особі несвоєчасним призначенням пенсії, а по справі встановлено, що внаслідок відмови в призначенні пенсії, позивач був змушений витрачати значний час і кошти для отримання довідок на підтвердження пільгового стажу роботи, що порушило звичайний спосіб його життя та завдавало душевних страждань.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і особливо важкими умовами праці згідно Списку № 2 виробництв цехів, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам – чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно до ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Апеляційним судом встановлено, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 надав відповідачеві трудову книжку, яка містить записи про роботу на посаді машиніста аміачних холодильних установок в період з 06 січня 1984 року по 20 грудня 1997 року. Посада машиніста, що обслуговує аміачно-холодильні установки була включена до Списку № 2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року „Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах” (в редакції від 09.08.1960 року), а також і до Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року „Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”.
Проте, як убачається з наявної у справі копії трудової книжки, трудова книжка позивача містить неточні та неправильні записи – у записі № 29 невірно вказана виконувана робота, в записах № 32 та № 33 не хронологічно зазначено дати звільнення та прийому на наступну роботу, тобто періоди виконуваної роботи (а.с.12-13).
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 3 якого визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, тощо та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п.20 цього Порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). А згідно п.24 Порядку для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Як встановлено апеляційним судом, на підтвердження трудового стажу із шкідливими і важкими умовами праці, окрім трудової книжки позивачем була надана відповідачеві уточнююча довідка № 99 від 23.04.2008 року за формою згідно додатку № 5 до вищевказаного Порядку (а.с.22), яка містить запис про те, що атестація робочих місць в період роботи ОСОБА_1 з 06.01.1984 року по 20.12.1997 року на підприємствах Прилуцька райспоживспілка та Оптова база Прилуцької райспоживспілки – не проводилась.
Проте, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, первинні документи, на підставі яких була видана уточнююча довідка, не підтверджують роботу позивача протягом визначених у довідці періодів на посаді машиніста аміачних холодильних установок.
Зокрема, у протоколі про відмову в призначенні пенсії від 17.02.2009 року вказано, що при зустрічній перевірці уточнюючої довідки факт зайнятості позивача повний робочий день на посаді машиніста аміачно-холодильних установок не підтверджується. На підприємстві відсутні накази по особовому складу за період з січня 1984 року по 01 квітня 1986 року. В наказах за період з 01 квітня 1986 року по грудень 1997 року не вказано, що ОСОБА_1 приймався на посаду машиніста аміачно-холодильних установок.
В особових рахунках за 1984-1997 роки заробітна плата нарахована як машиністу, а не як машиністу аміачно-холодильних установок.
Документів про надання додаткових відпусток та доплат за шкідливі умови праці не виявлено. Карточки форми Т-2 відсутні, атестація робочих місць не проводилась (а.с.42).
В апеляційному суді висновки вказаного протоколу та актів від 28.05.2008 року і від 15.08.2008 року перевірок характеру виконуваної роботи або умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату (а.с.23,24) позивачем жодними доказами не спростовані, а отже його позовні вимоги у суді не доведені всупереч ст.60 ЦПК України.
Апеляційний суд не приймає доводи позивача стосовно неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки первинних документів, на підставі яких видана уточнююча довідка, оскільки відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 5-5 від 25.02.2008 року, відповідач наділений правом проводити планові та позапланові в передбачених законом випадках перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов”язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, що виникають у процесі таких перевірок.
Зазначені обставини, які є суттєвими для справи, судом першої інстанції не були взяті до уваги.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість наданих позивачем доказів і не взяв до уваги та не дав належної оцінки доказам, представленим відповідачем, внаслідок чого дав невірну юридичну оцінку наявним між сторонами правовідносинам, що призвело до помилкового вирішення справи.
Зважаючи на викладене, та виходячи з положень ч.1 ст.309 ЦПК України постанова Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скарг Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 червня 2009 року скасувати.
ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: