АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 квітня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі : Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи тим, що він після публікації оголошення звернувся в агентство нерухомості «Альфа» для сприяння щодо купівлі земельної ділянки. Між ним та ОСОБА_2, на підтвердження наміру укласти договір купівлі – продажу ним, був укладений договір завдатку від 25 червня 2009 року , згідно якого позивачем була передана ОСОБА_2 грошова сума 10000 грн.
Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі – продажу повинна бути покладена на відповідача, позивач просив стягнути з нього на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 20000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правову допомогу 2500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення яким задоволити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 213 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вище наведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції не виконані, що привело до неправильного вирішення справи.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 лютого 2009 року спадкоємцем земельної ділянки площею 0,0575 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради садівниче товариство «Ромашка» масив Пирогово – 2» Вінницького району, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_2
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ВН від 10 лютого 1999 року ОСОБА_3 була передана у приватну власність спірну земельну ділянку і згідно довідки управління земельних ресурсів у м. Вінниці від 24 жовтня 2008 року № 1511 даній земельній ділянці був присвоєний номер 0510136600:02:104:0220.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 22 вересня 2009 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 лютого 2009 року, є власником земельної ділянки площею 0,0575 га у межах згідно з планом, розташованої в м. Вінниці, садівниче товариство «Ромашка» масив Пирогово – 2» кадастровий номер 0510136000:02:104:0243.
ОСОБА_2 звернувся в агентство нерухомості «Альфа» для сприяння щодо продажу вказаної вище земельної ділянки. ОСОБА_1, на підтвердження наміру укласти договір купівлі – продажу земельної ділянки розташованої в м. Вінниці, садівниче товариство «Ромашка» масив Пирогово – 2» кадастровий номер 0510136600:02:104:0220, згідно з договором завдатку від 25 червня 2009 року передав ОСОБА_2 10000 грн. з яких 5000 грн. останній передав на зберігання в агентство «Альфа» на термін дії цього договору.
Згідно цього договору сторони підтверджують намір, що основний договір купівлі – продажу, буде укладений ними до 30 вересня 2009 року з правом продовження цього терміну за згодою сторін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач в односторонньому порядку необґрунтовано ухилився від укладення договору купівлі – продажу земельної ділянки, вини відповідача в цьому не має, а від так відсутні підстави для задоволення позову.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до п. 3.2 договору завдатку від 25 червня 2009 року , якщо «Покупець» змінює умови придбання, або ухиляється чи відмовляється від набуття вищезазначеної земельної ділянки, чи ініціює дострокове припинення цього договору, завдаток залишається на користь «Продавця»; п. 3.3 у випадку зміни істотних умов продажу, або ухилення чи відмови «Продавця» від укладення основного Договору, чи ініціює дострокове припинення цього договору «Продавець» мусить сплатити «Покупцю» подвійну суму завдатку в той самий день, тобто 20000 грн., що еквівалентно 2597 доларів США, згідно комерційного курсу (7,7 грн. за 1 долар).
Згідно договору завдатку від 25 червня 2009 року, між сторонами стало попереднє визначення дій про передачу спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0510136600:02:104:0220, а також визначення умов основного Договору купівлі – продажу даної земельної ділянки. На виконання даного Договору ОСОБА_2 зобов’язаний був надати позивачу всі необхідні документи для відчуження предмета за цим договором, а саме на земельну ділянку площею 0,0575 га, розташованою в м. Вінниці, Пирогово – 2, садівниче товариство «Ромашка» з кадастровим номером 0510136600:02:104:0220.
ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, а згодом Державний акт від 22 вересня 2009 року на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2, розміром 0,0575 га у межах згідно з планом розташованої в м. Вінниці садівниче товариство «Ромашка» масив Пирогово – 2» із кадастровим номером 0510136000:02:104:0243.
Матеріалами справи доведено, що позивач не виявляв бажання виконувати свої зобов’язання згідно договору від 25 червня 2009 року в зв’язку з тим, що відповідач не надав необхідних достовірних документів, згідно даного Договору, які б гарантували йому відсутність перешкод в реалізації його права власності на земельну ділянку після її придбання.
Вирішуючи спір, суд не врахував, що у ОСОБА_1 виник сумнів, що пропонована для продажу земельна ділянка, є не тією, про яку сторони домовились в Договорі завдатку і яка була показана перед укладенням цього Договору, і це стало підставою для припинення зобов’язання. Так при переході права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування від спадкодавця ОСОБА_3 до спадкоємця ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року сталась зміна кадастрового номеру земельної ділянки, і на час оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку на ОСОБА_2, змінились розміри земельної ділянки і план меж акту не відповідає фактичній ситуації на місцевості.
Оскільки, виник сумнів в дійсності правовстановлюючих документів, через які ОСОБА_1 не мав можливості укласти договір купівлі – продажу земельної ділянки, суд неправомірно визнав порушення зобов’язання згідно Договору з вини останнього
Із встановленого, зміна попередніх розмірів земельної ділянки обумовлено тією обставиною, що при складанні плану зовнішніх меж земельної ділянки в державному акті від 10 лютого 1999 року були використані умовні системи координат, а при нанесенні плану земельної ділянки в державному акті від 22 вересня 2009 року використовувалась кадастрова зйомка і обміри здійснювались більш сучасними технічними приладами та зумовило присвоєння нового кадастрового номера, в порушення правил ст. 25 Закону України, що також виключає винність ОСОБА_2
Оскільки відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за невиконання й неналежне виконання взятих на себе зобов’язань не доведено, колегія суддів вважає, що завдаток як засіб забезпечення виконання зобов’язань про укладення договору купівлі – продажу підлягає поверненню.
Окрім викладеного, відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов’язання.
Правилами ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.
У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.
Оскільки договір купівлі – продажу земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору завдатку 10000 грн. є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавались.
Отже, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача 10000 грн. сплаченого ним авансу.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню й ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з присудженням позивачеві судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов частково задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 10000 (десять тисяч) грн. та судовий збір – 200 грн., витрати на інформаційно – технічний забезпечення розгляду справи – 240 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді :
З оригіналом вірно :