Справа № 22ц-20778/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 25 (І) Хардіна О.П.
Доповідач - Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника позивача Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» - Морозової Оксани Богданівни,
представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до ОСОБА_4, третя особа – Приватне підприємство «Юридична фірма Легіс», про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі – ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, посилаючись на те, що у зв’язку із настанням страхового випадку в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.10.2007 року з вини водія ОСОБА_4, позивачем 24.03.2008 року на користь ПП «Юридична фірма Легіс» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 23434,15 грн. Вказану суму в порядку регресу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 170 грн., 234,34 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року позовні вимоги ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 23434,15 грн. в порядку зворотної вимоги, судовий збір в розмірі 234,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Відмовлено в задоволенні вимог ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» про стягнення з ОСОБА_4 170 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», посилаючись на неповне з'ясування та дослідження судом обставин справи в частині розміру заподіяння майнової шкоди, оскільки звіт автотоварознавчого дослідження не є належним доказом заподіяння майнової шкоди, а інших доказів в підтвердження розміру матеріальної шкоди на суму 36376,11 грн. позивачем суду не надано. Крім того, огляд пошкодженого транспортного засобу проведено у його відсутність й не кваліфікованим спеціалістом.
Також, вважає, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суд в порушення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року не вирішив питання про передачу йому пошкодженого транспортного засобу.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» просить апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», держ. номер НОМЕР_1 під час виїзду з другорядної дороги на головну дорогу – перехрестя вул. Тухачевського – Кремлівської – Товстановського у м. Кривому Розі, не надав переваги в русі автомобілю марки «ДЕУ Ланос», держ. номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, належного ПП «Юридична фірма Легіс», що рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.
Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», держ. номер НОМЕР_1 й притягнуто його на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18.12.2007 року до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
У зв’язку з виникненням страхового випадку ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», на підставі страхового акту № 94923 від 04.03.2008 року та страхового полісу № 0047207 від 11.07.2007 сплатило на користь ПП «Юридична фірма Легіс» страхове відшкодування в розмірі 23434,15 грн. відповідно до платіжного доручення № 122.
Частково задовольняючи позовні вимоги ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» та стягуючи на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» з ОСОБА_4 в порядку зворотної вимоги матеріальну шкоду в розмірі 23434,15 грн., суд першої інстанції керувався ст.ст. 993, 1191 ЦК України та виходив з права позивача, який відшкодував спричинену відповідачем шкоду, на зворотну вимогу до нього про відшкодування шкоди в межах здійснених ним фактичних затрат.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Вирішуючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 214 ЦПК України, вірно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу розміру матеріальної шкоди, на відшкодування якого має право позивач в порядку зворотної вимоги.
Колегія суддів вважає, що стягуючи з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 23434,15 грн., суд першої інстанції обґрунтовано вважав такий розмір фактичними затратами позивача, що підтверджується копією платіжного доручення № 122 від 24.03.2008 року, відповідно до якого ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» перераховано на користь ПП «Юридична фірма Легіс» страхове відшкодування (а.с. 32).
Вказаний розмір страхового відшкодування розраховано позивачем на підставі висновку спеціаліста автотоварознавця № 2 від 17.01.2008 року, відповідно до калькуляції якого сума матеріального збитку без НДС склала 26738,84 грн. з вирахуванням суми франшизи в розмірі 958,70 грн. та знижено виплату до 90,9% (а.с. 5, 13-31).
У зв’язку з чим, посилання відповідача ОСОБА_4 на необґрунтованість визначеного позивачем розміру матеріального збитку є безпідставними й спростовуються матеріалами справи, при цьому, в порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, доказів в підтвердження іншого розміру матеріального збитку, відповідачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.
Посилання відповідача щодо недопустимості в якості доказу висновку спеціаліста автотоварознавця № 2 від 17.01.2008 року не узгоджуються з вимогами ст. 59 ЦПК України, а питання про призначення експертизи для визначення матеріального збитку, спричиненого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «ДЕУ Ланос», держ. номер НОМЕР_2, відповідачем в суді першої інстанції не ставилося.
Доводи відповідача ОСОБА_4 стосовно порушення судом першої інстанції положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року щодо вирішення питання про передачу пошкодженого транспортного засобу йому безпідставні, оскільки таке питання вирішується у разі стягнення на користь потерпілого (в даному випадку - ПП «Юридична фірма Легіс») відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, а такі позовні вимоги в межах даної цивільної справи ПП «Юридична фірма Легіс» не заявляло.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи й правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: