Справа № 22ц-10408/2007                                                  Головуючий в першій

Категорія №21(1)                                                                  інстанції - Грищенко Н.М.

Доповідач - Ляховська І.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року                                                                                                   м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П., суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О., при секретарі - ЮРОВСЬКІЙ О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

22 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на її користь стягнуто 28000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позовних вимог через неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, і порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, в матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачеві моральної шкоди, в тому числі немає висновку МСЕК щодо наявності моральних страждань у позивача; судом не обгрунтований розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди; суд не взяв до уваги те, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві    та    професійного    захворювання,    які    спричинили    втрату працездатності»  в  частині  відшкодування  моральної  шкоди  потерпілим   і членам їх сімей було призупинено на 2006 рік.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що 16 жовтня 2003 року при виконанні трудових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" із позивачкою ОСОБА_1 ставщя нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого вона зазнаоа ушкодження здоров'я у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої голені зі зміщенням. Згідно висновку МСЕК від 04.02.2004 року позивачці встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65% на період з 02.02.2004р. по 01.03.2005р. При переогляді 01.03.2006р. їй встановлена третя група інвалідності та втрата професійної працездатності в розмірі 40% на період з 01.03.2006р. до 10.02.2007р.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров*я.

Цей висновок суду відповідає також Рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

При визначенні розміру моральної шкоди судом взято до уваги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Враховуючи, що Законом України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановлено обмежень щодо розміру моральної шкоди в разі встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання або трудового каліцтва, колегія суддів вважає, що судом правильно визначено розмір моральної шкоди.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через призупинення дії окремих норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006 рік є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли в 2004 році, за чинності зазначених норм цього Закону.

Доводи відповідача щодо висновку МСЕК необгрунтовані, оскільки п. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що такий висновок є обов'язковим для осіб, яким не встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та наданими судові доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.