У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2005 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, 25 червня 1953 року народження, уродженця АДРЕСА_1, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі п. б ст. 1 Закону України “Про амністію” від 1 червня            2000 року ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2005 року вирок змінено, виключено вказівку про звільнення ОСОБА_1 за Законом України “Про амністію” від 1 червня 2000 року та звільнено його від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 серпня 1999 року в                     АДРЕСА_2, під час сварки з             ОСОБА_2 умисно наніс їй удар палкою по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та Закону України “Про амністію”. Посилається на те, що він вимушений був захищатися від нападу сім'ї Кондратенків, у результаті чого отримав тілесні ушкодження та заподіяв ушкодження потерпілій ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки судових інстанцій про вчинення ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на показаннях самого засудженого, який у судовому засіданні визнав, що між ним та потерпілою ОСОБА_2 був конфлікт під час якого він заподіяв їй тілесні ушкодження. Потерпіла ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в суді докладно показала обставини події.

Ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Урахувавши це та беручи до уваги дані, які містяться у висновку судово-медичної експертизи, де зазначено, що у потерпілої ОСОБА_2 виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я, суд дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 діянь, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Тому кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України є правильною.

З дотриманням вимог закону апеляційним судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ним злочину невеликої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили пройшло три роки.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.

З урахуванням наведеного, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

С у д д і :

Редька А.І.                                   Лавренюк М.Ю.                     Мороз М.А.