ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
| № 8/29-07(25/211) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Ткаченко Н.Г. |
суддів: | Заріцької А.О. Мамонтової О.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор" |
на ухвалу | господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. |
у справі господарського суду | № 8/29-07 (25/211) Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор" |
до | Закритого акціонерного товариства торгово-енергетичної компанії "Дніпроенергоресурс" Відкритого акціонерного товариства "Красноармійський динасовий завод" |
про | стягнення 961 512,60 грн. |
за зустрічним позовом: | Відкритого акціонерного товариства "Красноармійський динасовий завод" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор" |
про | визнання векселів недійсними |
за участю представника ВАТ "Красноармійський динасовий завод" | - Мороз Л.Я. |
В С Т А Н О В И В :
03.02.2006 р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся ліквідатор позивача Клименко С.А. з заявою про видачу дубліката наказу суду від 05.05.2003 р. та про поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання.
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 29.05.2007 р. (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні заяви ліквідатору позивача Клименку С.А. про видачу дубліката наказу від 05.05.2003 р. у справі № 25/211 та поновленні пропущеного строку для його пред'явлення до виконання відмовлено на підставі ст.ст. 119, 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В обґрунтування ухвали місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується надання судом, листом від 16.02.04 р., відповіді позивачу на його звернення, яким позивача повідомлено про видачу наказу суду від 15.05.2003 р.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, товариство з обмеженою відповідальністю "Механізатор" (далі –ТОВ "Механізатор") посилається на порушення господарським судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваної ухвали процесуальних норм права, а саме: ст. 42, ч.3 ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з касаційної скарги, ТОВ "Механізатор" оскаржено ухвалу суду першої інстанції від 29.05.2007 р., як в частині відмови про видачу дубліката наказу, так і в частині відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на його пред'явлення до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Правовідносини щодо видачі дубліката наказу регулюються положеннями ст. 120 ГПК України. Зокрема, ч. 1 ст. 120 ГПК України, відповідно до якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено ст.ст. 42 та 43 ГПК України, - позивача не було повідомлено про дату і час розгляду заяви про видачу дубліката наказу суду від 05.05.2003 р. та поновленні пропущеного строку на його пред'явлення до виконання, колегія суддів Вищого господарського суду України до уваги не приймає, оскільки зі зворотної сторони ухвали суду від 14.05.2007 р. про призначення до розгляду заяви позивача (т.3 а.с.25) вбачається, що ухвала надіслана йому своєчасно, а саме 15.05.2007 р.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України в редакції, чинній на момент видачі наказу суду від 05.05.2003 р., виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.
Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Відповідно до п. 2 статті 21 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції Закону України від 28.11.2002 р. № 327-ІV Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", чинній на момент видачі наказу від 05.05.2003 р. накази господарських судів можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців. Зазначена норма права діяла до 28.08.2003 р. (до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" № 1095-ІV від 10.07.2003 р., яким строк пред’явлення наказу до виконання збільшено до трьох років).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 26.08.2004 р. ознайомлювався з матеріалами справи (т.2 а.с.17), це спростовує доводи позивача про те, що йому не було відомо про видачу наказу суду від 05.05.2003 р. до моменту звернення 03.02.2006 р. в суд із заявою про видачу дубліката наказу суду від 05.05.2003 р. та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим судом 16.02.2004 р. позивача було повідомлено про видачу наказу суду 15.05.2003 р. (т. 2 а.с.3), а 03.01.2006 р. було винесено ухвалу про відмову у видачі дубліката наказу суду від 05.05.2003 р., яка набрала законної сили (т. 2 а.с. 22).
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області обґрунтовано прийшов до висновку, що твердження позивача про поважність причин пропуску ним строку пред'явлення наказу суду від 05.05.2003 р. до виконання, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Разом з тим, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано, що, виходячи з аналізу ст.ст. 119, 120 ГПК України, стягувач може звернутись до суду із заявою про видачу дубліката наказу після вирішення судом питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.
Оскільки ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. у справі № 8/29-07(25/211) є правильною по суті і відповідає вимогам закону, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Механізатор" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 р. у справі № 8/29-07 (25/211) залишити без змін.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді А.О. Заріцька
О.М. Мамонтова