ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
| № 31/301 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Ткаченко Н.Г. |
суддів: | Заріцької А.О. Мамонтової О.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. |
у справі господарського суду | № 31/301 Дніпропетровської області |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області |
до | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді |
про | стягнення 1 000 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 р. у справі № 31/301 Управлінню Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області, м. Павлоград (далі –позивач) у задоволенні позову про стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Павлоградському районі Дніпропетровської області, м. Павлоград (далі –відповідач) про стягнення 1 000 грн. по відшкодуванню пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянину Ложкіну О.Г. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції позивачем до Дніпропетровського апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. (колегія суддів у складі: головуючого –Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., Євстигеєвої О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 р. залишено без змін, оскільки позов подано неналежним позивачем.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2006 р. касаційну скаргу позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. разом з матеріалами справи № 31/301 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2007 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою позивача, справу повернуто до Вищого господарського суду України, оскільки Вищий адміністративний суду України не має повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
Ухвалою від 06.07.2007 р. касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області прийнята про провадження Вищого господарського суду України
В засідання суду касаційної інстанції представники сторін не з'явились, повідомлені належно.
Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з викладених нижче підстав.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління ПФУ, звертаючись до суду із даним позовом, діяло як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому, відповідно до п 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, його позов про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Павлоградському районі Дніпропетровської області, м. Павлоград включити в щомісячні акти звірки, починаючи з 01.01.2005 р., розмір виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, підвідомчий адміністративному суду.
Згідно із ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до п.п. г, д ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також інші платежі.
Отже, спір за участю Управління Пенсійного фонду та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення заборгованості за платежами є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме –органу виконавчої влади, що реалізував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.
Судами не було враховано, що у зв’язку з набранням чинності КАС України з 01.09.2005 р. до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 07.11.2006 р. у справі за позовом прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "В" (Закон і бізнес" № 5,3 від 09.02.2007 р.).
Дана справа розглянута судом першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України, після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими ГПК України, між тим як спірні правовідносини є публічно-правовими і розглядатися повинні за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарський апеляційний суд наведеного не врахував, хоча, виходячи з наведених нижче положень п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, повинен був скасувати прийняте у справі рішення та передати справу до місцевого господарського суду на стадію прийняття до розгляду в порядку, встановленому КАС України.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Відтак, Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті.
Таким чином, розгляд судами даної справи в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих судами рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого вони підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції та апеляційним господарським судом судові рішення прийнято з порушенням правил предметної підсудності, - вони підлягають скасуванню а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області, м. Павлоград задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2007 року у справі № 31/301 скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді А.О. Заріцька
О.М. Мамонтова