Справа № 22-5113/10                                

Головуючий у 1 інстанції: Бовкун Е.М.

                            Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010  року  Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:       головуючого судді:  Шебуєвої В.А.,

              суддів: Касьяна О.П., Українець Л.Д.

               при секретарі: Гладун Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 11 лютого 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 листопада 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що оскаржувана постанова постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання  представник апелянта та позивачка ОСОБА_1 не з‘явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість  оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, починаючи з 01.01.2006 р., на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачу нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджено не було.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008
№ 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007, у 2008 році – з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік – з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції  врахував заяву Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на підставі положень  ст. 100 КАС України,  задовольнив позов в межах  річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1  з дати звернення до суду (25 листопада 2009 року) та зобов‘язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 листопада 2008 р. по 31 грудня 2008 р.

Суд першої інстанції задовольнив також вимоги ОСОБА_1 про зобов‘язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. з урахуванням проведених виплат.

При цьому суд виходив з  того, що з 01.01 2009 року по час прийняття рішення нарахування та виплата соціальної допомоги як дитині війни  з розрахунку  30% надбавки до пенсії положеннями  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано.

Посилання апелянта на положення статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, на які також посилався  відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, судова колегія  вважає безпідставними.

Статтею 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”   установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов ’ язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

В ідсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу ненарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України   визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відхилити,  а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий                        

Судді