Справа № 2а -54
2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2010 р. м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Ничик Г.І.,
секретаря Петруняк Н.А.,
з участю: представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі про визнання протиправною відмови відповідача виплатити підвищення до пенсії за віком як дитині війни, про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі про визнання протиправною відмови відповідача виплатити йому підвищення до пенсії за віком як дитині війни, про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має статус дитини війни. Згідно з статтею 6 згаданого закону йому з 01.01. 2006 р. повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач вважає, що зупинення Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України на 2007 рік” дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та викладення Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вказаної статті в новій редакції було грубим порушенням Конституції України. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008 року визнано неконституційними вказані положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік”. Однак, незважаючи на те, що 26 лютого 2009 р. позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач не провів таке підвищення пенсії і не виплатив його за вказаний період. Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із визначеного законами України про державний бюджет України на відповідний період прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач просить визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати йому підвищення до пенсії за віком як дитині війни, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки.
В судове засідання позивач не з’явився, до суду подав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, одночасно зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Представник управління Пенсійного фонду в Городенківському районі позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком”, від якої слід обчислювати дітям війни підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. та № 10рп від 22.05.2008 р. були визнані неконституційними положення законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» про зупинення та обмеження права дітей війни на отримання підвищення до пенсії, але вони не могли бути виконані без внесення змін до законів про бюджет щодо фінансування даних доплат. Представник відповідача пояснила, що в серпні 2007р. до управління Пенсійного фонду в районі звернулась жінка із штабу Тишошенко, яка принесла заяви жителів району, в т.ч. й заяву ОСОБА_2 про підвищення пенсії на 30 відсотків відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на цю заяву була дана заперечна відповідь, яку отримала та ж жінка, яка й поставила свій підпис про отримання відповіді для ОСОБА_2 на її копії. Чи передавала вона відповідь адресату, представнику відповідача не відомо. Також представник пояснила, що в 2009 р. позивач звертався до Управління пенсійного фонду в Городенківському районі з заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії, але йому було відмовлено. Позивачу виплата надбавки до пенсії як дитині війни проводиться в розмірі, визначеному п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Представник відповідача, покликаючись на ч.1 ст.100 КАС України, наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, так як вважає, що позивач пропустив річний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, з’ясувавши таким чином її обставини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 . народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він, як особа, що є громадянином України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, - наділений статусом дитини війни, що стверджено його пенсійним посвідченням НОМЕР_1 з відповідним штампом. Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік та статтею 111 згаданого Закону про бюджет встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 41 розділу І І Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” був викладений в новій редакції, якою передбачалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно з частиною 4 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмір надбавки для інших учасників війни - 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 22.05.2008 р. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, в числі інших, положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право позивача на отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у 2007 році виникло з 09.07.2007 року, у 2008 році – з 22.05.2008 року, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Суд відхиляє заяву представника відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, виходячи з наступного. Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За ч.3 ст.99 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Посилання представника відповідача на те, що позивачу було відмовлено в підвищенні пенсії як дитині війни в 2007 р. за його заявою, поданою в серпні 2007 р. через представника з штабу політичної партії Ю.Тимошенко, і з цього часу позивачу стало відомо про відмову про порушення його права, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду, оскільки підпис на заяві про перерахунок пенсії, датованій 07.08.2007 р., представленій в судове засідання представником управління Пенсійного фонду України, не належить позивачу ОСОБА_2, а також в ході судового розгляду не знайшло підтвердження, що в 2007 р. позивач отримував відповідь управління Пенсійного фонду в Городенківському районі про відмову в проведенні йому перерахунку пенсії як дитині війни. Позивач дізнався про порушення свого права з листа Управління ПФУ в Городенківському районі № 29/Г-15 від 02.03.2009 р., яким йому було відмовлено в задоволенні заяви про виплату в повному обсязі надбавки до пенсії як дитині війни, в суд з цим позовом ОСОБА_2 звернулвся 20.10.2009 р., отже він не пропустив річний строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ виплачувало щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в таких розмірах: з 01.01. 2008 року – по 47 грн., з 01.04.2008 р. – 48,1 грн., з 22.05.2008 р.- 48,1 грн., з 01.07.2008 р. - 48,2 грн., з 01.10.2008 р. - 49,8 грн.
Доводи представника відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, і не може бути застосований для обчислення підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає безпідставними, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До їх числа входить мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до статті 19 цього Закону визначається виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Посилання представника відповідача на не внесення змін до законів щодо фінансування виплат, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань.
Предметом даного спору є право на отримання позивачем підвищення до пенсії як дитині війни, тому суд вважає, що вірним способом відновлення порушеного права є покладення на відповідача обов’язку провести належне нарахування та виплату позивачу недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., яке обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум ОСОБА_2 за цей період. Оскільки відповідачем було відмовлено в проведенні позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому слід визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі щодо відмови в проведенні ОСОБА_2 перерахунку пенсії, як дитині війни, в період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Відповідно до ст. 88 КАС України суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати судових витрат.
На підставі ст.ст. 1,3,6,7,8 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 17,19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, та керуючись ст. ст. 17, 69, 71, 86,88,94,99,100,158, 160-163, 167, 186 КАС України , суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі щодо проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії як дитині війни в період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум ОСОБА_2 за цей період.
В задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Городенківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя Ничик Г.І.
Постанова в повному обсязі виготовлена 22.01.2010 р.