Справа № 2-376 / 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року   Ширяївський районний суд Одеської області в складі:  

головуючого                                                                  судді   Янковського В.К.,

при секретареві                                                     Кламбоцькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ширяєве справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни в повному розмірі незаконною та зобов’язання здійснити відповідні перерахунки та провести виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період 2007 - 2008 років у розмірі 2601 гривня 30 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача –Управління пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області, які полягають у відмові нарахування та виплаті йому щомісячної допомоги, як такому, що відноситься до категорії «дітей війни», у вигляді щомісячного підвищення пенсії  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 2601,30 гривень.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнає, надала суду заперечення, в якому право позивача на отримання відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона визнає, але в задоволенні позову просить відмовити, в зв’язку з тим, що Законами України про державний бюджет 2007 - 2008 років, не передбачено виплату соціальної допомоги в повному обсязі. Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.

  Позовні вимоги підтверджуються:

 - паспортом позивача, відповідно до якого позивач є громадянином України і народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

 - пенсійним посвідченням позивача та довідкою, відповідно до якої він перебуває на обліку в УПСП і отримує пенсію за віком та має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;

- відповіддю УПФ в Ширяївському районі, в якій відповідач не визнає вимоги позивача.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Розглянувши   документи та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 2   ст .  19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані   діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України.

  Те, що позивач має право на отримання підвищеної пенсії відповідно до вимог ст.6 ч.1 Закону України від 18 листопада 2004 року « Про соціальний захист дітей війни» представником відповідача не оскаржується та відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла з   1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державка соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.                     Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",   мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20   років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст.28 цього Закон) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.                                                  

    Доводи відповідача   про те, що поняття «мінімальна   пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, є   непереконливим.

    Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове   державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченою частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

    Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

    Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена. У той же час з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

    Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

    Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

    За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими.

    Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

      Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних ти чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

    Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV рішення про призначення  та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів і відповідно до Указу Президента України від 1 березня 2002 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і на нього покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а відтак, ці органи мають можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу з урахуванням уже отриманих ним сум такої соціальної допомоги, а Кабінетом Міністрів України не встановлений порядок нарахування соціальної допомоги, тому в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві конкретно вказану суму – 2601 гривня 20 копійок слід відмовити.

      На підставі вищевикладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 208, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області щодо своєчасного донарахування та виплаті позивачеві –   ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу  з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року – незаконною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, за розміром, встановленим ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ширяївський районний суд.  Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                              Суддя