ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 липня 2007 р.

№ 4/43

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                            Швеця В.О. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства "Кристал", Селянського (фермерського) господарства "Гарант", Селянського (фермерського) господарства "Світанок", Селянського (фермерського) господарства "Фортуна" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року у справі № 4/43 Господарського суду Луганської області за позовом Приватного підприємства агрофірми "Містки", Луганська обл., до: 1) Селянського (фермерського) господарства "Кристал", Луганська обл.,       2) Селянського (фермерського) господарства "Гарант", Луганська обл.,          3) Селянського (фермерського) господарства "Світанок", Луганська обл.,      4)  Селянського (фермерського) господарства "Фортуна", Луганська обл., про стягнення 284 968,00грн.,

за участю представників сторін:

    позивача: Чикун В.М. (дов. від 09.03.2006р.);

відповідачів: 1) Самопадний Ю.С. (дов від 12.07.2007р.);

                       2) Усатий В.В. (дов від 12.07.2007р.);

                       3) Самопадний Ю.С. (дов від 12.07.2007р.);

                       4) Курило В.П. (дов від 12.07.2007р.),

                                     

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року позивач –ППА "Містки" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: 1) СФГ "Кристал", 2) СФГ "Гарант", 3) СФГ "Світанок", 4) СФГ "Фортуна" про стягнення 284 968,00грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22 березня 2007 року (суддя Батюк Г.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивач знав про закінчення терміну дії договорів оренди на момент збору врожаю, проте не скористався своїм переважним правом на поновлення договорів оренди, передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року (колегія суддів у складі: Бойченка К.І. –головуючий, Баннової Т.М., Іноземцевої Л.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення.

Постановлено стягнути солідарно з  Селянських (фермерських) господарств “Кристал”, “Гарант” і “Фортуна” на користь Приватного підприємства агрофірми “Містки” вартість 212 тонн зерна пшениці 5-го класу, як безпідставно набуте майно, у розмірі 117 000грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1 170грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 48,44грн. та витрати по сплаті державного мита у сумі 584,93грн. за апеляційною скаргою.

Постановлено стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Світанок" на користь Приватного підприємства агрофірми “Містки” вартість 305 тонн зерна пшениці 5-го класу, як безпідставно набуте майно, у розмірі 167 986грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1 679,86грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 69,56грн. та витрати по сплаті державного мита у сумі 840грн. за апеляційною скаргою.

Постанова мотивована посиланнями на ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне задовольнити касаційну скаргу з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Спірні правовідносини у сфері  землекористування врегульовано спеціальним законодавством –Законом України “Про оренду землі”,  які повинні застосовуватись до даного спору поряд з положеннями ЦК України щодо зобов’язальних правовідносин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, вимоги  позивача про відшкодування шкоди  виникли на підставі Договорів про рентні платежі за тимчасове утримання від використання права на виділення земельної частки в натурі,  укладених позивачем з власниками  земельних часток (паїв) – фізичними особами  у 2000 році терміном дії на 5 років, який закінчувався у березні 2005 року.   На момент укладення  договорів, право власника на земельну частку (пай) засвідчувалось сертифікатом.

Відповідно до  п. 17  Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Суди встановили, що державні акти на право приватної власності  на землю отримано орендодавцями –власниками  земельних ділянок  у 2002 році.

Тобто, виходячи з приписів п. 17  Перехідних положень Земельного кодексу України, у орендаря –позивача у справі ще в 2002 році виникло зобов’язання щодо переоформлення укладених договорів оренди земельних часток (паїв)  на підставі  отриманих  власниками державних актів на право  приватної власності  на землю, оскільки сертифікати  з моменту видачі державних актів втратили чинність.

Після закінчення  строку дії договорів оренди земельних часток (паїв), власники земельних ділянок  уклали нові договори оренди земельних ділянок з фермерськими господарствами –відповідачами у справі, які, відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України,  набули права землекористувачів у повному обсязі та сплачували орендну плату у розмірі, визначеному цими договорами. Таким чином, відповідачі отримали в оренду  земельні ділянки на підставі  укладених договорів оренди.  Від власників земельних ділянок до фермерських господарств перейшли земельні ділянки з посівами  озимої пшениці, які неможливо було відокремити від землі.  

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі”,  орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором та виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт належного повідомлення  власниками земельних ділянок позивача у справі про  припинення дії договорів.

Позивач,  знаходячись в договірних відносинах з власниками земельних ділянок, отримавши повідомлення про припинення терміну дії договорів оренди, проте здійснив посіви озимої пшениці, усвідомлюючи при цьому, що на момент закінчення терміну дії договорів в березні  2005 року  він не зможе відокремити від землі та використати у своїй господарській діяльності  ранні  сходи  пшениці і тим більше зібрати в майбутньому  врожай.

Такими діями позивач, по суті,  обмежував з березня 2005 року  право  власника  щодо володіння, користування  та розпорядження   земельними ділянками.

Виходячи з приписів ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Позивач знав про  закінчення строку договорів у березні 2005 року,  але не подбав про необхідність врегулювати договірні відносини з орендодавцями. В матеріалах справи відсутні докази  звернення позивача до власників  щодо продовження терміну  договорів оренди,  позивач не використав переважне право орендаря на поновлення договору,  не звернувся до суду про  спонукання власників до продовження терміну дії договорів, т. ін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач  не погодився на позасудове врегулювання  питання відшкодування  понесених  ним витрат на  здійснення посівів  озимої пшениці.

Згідно ст. 31 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі  припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 34 Закону України “Про оренду землі” закріплено  зобов’язання орендаря повернути орендодавцеві  земельну ділянку на умовах,  визначених договором.  Крім того, зазначеною нормою встановлена відповідальність орендаря у разі невиконання  ним обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи, надав їм правильну правову оцінку та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.6 ч.1 ст. 1119, 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства "Кристал", Селянського (фермерського) господарства "Гарант", Селянського (фермерського) господарства "Світанок", Селянського (фермерського) господарства "Фортуна"  задовольнити.

2. Постанову Луганського апеляційного  господарського суду від  12 червня 2007 року у справі № 4/43  скасувати.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 22 березня 2007 року у  справі № 4/43 залишити без змін.

4. Доручити господарському суду Луганської області  видати накази на відшкодування Селянським (фермерським) господарствам “Кристал”, “Гарант”, “Фортуна” та “Світанок” державного мита, що сплачено при зверненні з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України.

5. Ухвалу Вищого господарського суду України від 10 липня 2007 року щодо зупинення виконання постанови Луганського апеляційного господарського  суду від 12 червня 2007 року до закінчення її перегляду в порядку касації вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий:                                                                                      Швець В.О.        

Судді:                                                                                                  Гоголь Т.Г.

                                                                                                            Рогач Л.І.