Справа № 2а-54

2010 р.

                                                       П О С Т А Н О В А

                                                         Іменем України

29 квітня 2010 року     м. Козятин

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді   Навроцького А. П.

при секретарі                               Сологуб Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин

справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС Києво-Святошинського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України у Київській області Павельчука Володимира Олександровича про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

21 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС Києво-Святошинського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України у Київській області Павельчука В.О. про визнання протиправною і скасування постанови від 23 вересня 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в сумі 300 гривень, за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 23 вересня 2009 року відповідач склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Згідно протоколу, йому ставиться в провину те, що він 23 вересня 2009 року, приблизно о 19 год. 55 хв., на 32 км автомобільної дороги  Київ – Чоп, в с.Гурівщина, керуючи автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1,  рухався зі швидкістю 95 кмгод, перевищивши встановлені обмеження швидкості на  35 кмгод.,  чим допустив порушення п.12.4 ПДР України, а відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до цього протоколу відповідач виніс постанову від 23 вересня 2009 року, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, наклавши на нього стягнення у вигляді штрафу, в сумі 300 гривень.

З вказаною постановою він не погоджується, оскільки цього правопорушення він не вчиняв.

В обґрунтування своєї позиції позивач в позовній заяві зазначив, що в момент, близький до вимірювання швидкості, попереду його автомобіля рухався автомобіль «Тойота», швидкість якого ймовірно зафіксував інспектор приладом «Беркут». Прилад, яким було зафіксовано швидкість автомобіля, - «Беркут» не має функції фото- чи відео фіксації. А тому, відповідач не довів того, що саме його (позивача) автомобіль рухався з перевищенням встановлених обмежень швидкості. Крім того, прилад яким було зафіксовано швидкість автомобіля,  знаходився в руці у співробітника ДАІ, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого показник швидкості може бути збільшеним.

Крім того, ні в протоколі, ні в постанові не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні.

До того ж, позивач вказав, що розгляд протоколу на місці події, без надання йому можливості для звернення за правовою допомогою, надання можливості надати документи, які характеризують його (позивача) особу і свідчать про його матеріальний стан, порушує його права, передбачені ст..268 КУпАП.Крім того, позивач вказав, що інспектор (відповідач) відмовився занести до протоколу пояснення свідка ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив  в своїх поясненнях обставини, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав в суд письмові заперечення проти позову, в яких висловив просьбу розглянути справу у його відсутності та вказав, що постанова винесена правомірно. Просить відмовити в задоволенні позову.

23 вересня 2009 року відповідач, який працює на посаді інспектора ДПС Києво-Святошинського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України у Київській області склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП.

В протоколі зазначено, що 23 вересня 2009 року, приблизно о 19 год. 55 хв., на 32 км автомобільної дороги  Київ – Чоп, в с.Гурівщина, позивач, керуючи автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1,  рухався зі швидкістю 95 кмгод, перевищивши встановлені обмеження швидкості на  35 кмгод.,  чим допустив порушення п.12.4 ПДР України, а відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

(а.с.28)

Відповідно до цього протоколу відповідач виніс постанову від 23 вересня 2009 року, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП, наклавши на нього стягнення у вигляді штрафу, в сумі 300 гривень.

(а.с.19)

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Так, даючи пояснення під час складання протоколу, тобто, ще до винесення постанови, позивач в своїх поясненнях до протоколу заперечив свою вину у вчиненні вказаного правопорушення і зазначив, що він рухався в лівому ряду в потоці автомобілів, а в правому ряду від нього рухався автомобіль «ВАЗ – 21099» та вантажний автомобіль. А тому, вважає, що у інспектора не було можливості заміряти швидкість його автомобіля. При цьому, в поясненнях до протоколу позивач вказав, що прилад, яким вимірювалась швидкість автомобіля, не ідентифікує певний транспортний засіб. Також  в поясненнях до протоколу позивач вказав, що свідком події є ОСОБА_3.

 В позовній заяві позивач зазначив, що цього правопорушення він не вчиняв. В поясненнях до протоколу позивач заперечував свою вину у вчиненні правопорушення, посилаючись на фізичну неможливість відповідача зафіксувати швидкість руху керованого ним (позивачем) автомобіля, а також, посилаючись на очевидця події ОСОБА_3.

Проте, це твердження позивача відповідачем ніяким чином не спростоване. В протоколі вказано, що позивач перевищив встановлені обмеження швидкості, але в протоколі не зазначено свідків вчиненого правопорушення, хоча на одного свідка вказав позивач в своїх поясненнях, до протоколу не додано відповідного схематичного плану місця події із указанням дорожньої ситуації.

Це при тому, що відповідач при запереченні позивачем своєї вини у вчиненні правопорушення повинен був спростувати позицію позивача.

 Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

 Проте, відповідач не довів факту вчинення позивачем вказаного правопорушення, а відповідно, не довів правомірності свого рішення в справі про адміністративне правопорушення.

 Відповідно, вищевказану постанову необхідно визнати протиправною і скасувати, а провадження в справі про правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно позивача закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення, оскільки в матеріалах справи немає належних і допустимих доказів про наявність в діях позивача складу правопорушення.

 Керуючись ст.ст. 1, 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18, 19, 20, 69, 70, 71, 104, 122, 128, 151, 153, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити

Визнати протиправною і скасувати  постанову старшого інспектора ДПС Києво-Святошинського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України у Київській області Павельчука Володимира Олександровича від 23 вересня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 гривень за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Провадження в справі про правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів, починаючи з 06 травня 2010 року, заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

В разі подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі такої заяви.

Суддя: підпис:

З оригіналом вірно:

Суддя:

Секретар: