У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.03.10 Справа №14/165-пн-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників сторін
від позивача Кузьменко О.А., довіреність б/н від 02.02.2010р.;
від відповідача Літвінов О.В., довіреність б/н від 08.10.2009р.;
від третьої особи не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/165-пн-09 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 02.11.2009р. у справі № 14/165-пн-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Простор», м.Цюрупинськ, Херсонська область
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Херсон
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний підприємець ОСОБА_5, м.Херсон
про спонукання виконати певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.11.2009р. у справі № 14/165-пн-09 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Зобов’язано відповідача виконати платіжне доручення № 1/2207 від 22.07.2009р. на суму 380 000доларів США, платіжне доручення № 1/2407 від 24.07.2009р. на суму 118061,78 доларів США та перерахувати кошти з розрахункового рахунку позивача на інший його рахунок. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.526, ч.3 ст.1068 ЦК України, ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та мотивовано тим, що на розрахунковому рахунку позивача достатньо грошових коштів для проведення платежів, а тому відмова відповідача у виконанні платіжних доручень є порушенням умов договору та діючого законодавства. У зв’язку з чим, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги та задовольнив їх.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам справи та не враховано норми Закону-2121, який є спеціальним у спірних правовідносинах. Постановою Правління Національного банку України від 12.02.2009р. № 68 в КБ «Західінкомбанк» з 13.02.2009р. була призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців з 13.02.09р. по 12.08.09р., але суд не прийняв цього факту до уваги. Відповідач стверджує, що будь-якої підстави для зобов’язання відповідача виконувати платіжні доручення при введенні в банку тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів у суду не було, оскільки згідно статті 614 ЦК України, особа, що порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одночасно, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував положень статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що призвело до прийняття незаконного рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними, оскільки стаття 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Посилання заявника апеляційної скарги на Постанову НБУ № 68 від 12.02.2009р., як на підставу правомірності дій по невиконанню своїх зобов’язань за договором є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.4 ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надала, проте у письмових поясненнях просить розглянути справу за його відсутності, у зв’язку з скрутним матеріальним становищем.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 грудня 2009р. у справі № 14/165-пн-09 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 03.02.2010р.
03.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 03.03.2010р., у зв’язку з надходженням до суду клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи, в силу тяжких погодних умов.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 536 від 03.03.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач) суддів Шевченко Т.М., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 04.03.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Простор» та Херсонською філією комерційного банку «Західінкомбанк» укладено угоду № 9033. За умовами розділу 1 вказаної угоди, Банк зобов’язався, зокрема, проводити за дорученням Клієнта розрахункові та касові операції в національній валюті України по відкритих розрахунках та інших розрахунках з використанням системи «Електронний банк».
Позивачем було надано відповідачу на виконання платіжні доручення № 1/2207 від 22.07.2009р. № 1/2407 від 24.07.2009р. на переказ грошових коштів на суму 380 000 доларів США та 118 061,78 доларів США відповідно. Про прийняття вказаних платіжних доручень свідчать відмітки банку на цих платіжних дорученнях. Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні були оглянуті оригінали платіжних доручень з яких вбачається, що платіжні доручення були прийняті банком відповідно 22.07.09р. та 24.07.09р.
Проте, вказані платіжні доручення залишились не виконаними з боку відповідача. Відповідь про неможливість виконання платіжних доручень банк позивачу не надавав.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема виписка банку про операції на рахунку позивача з 11.02.09р. по 25.02.2010р, та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, на момент надання відповідачу позивачем платіжних доручень № 1/2207 від 22.07.2009р. і № 1/2407 від 24.07.2009р. на рахунку останнього було достатньо грошових коштів для здійснення платежів за цими платіжними документами.
Відповідно до п.8.1, 8.4, ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Статтею 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно – правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Пунктом 2.3 постанови Правління НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008р. № 319 передбачено, що у сфері проведення активно – пасивних операцій банки зобов’язані приймати до виконання платіжні доручення на переказ коштів відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у межах залишку на рахунку на час їх отримання та перераховувати їх одержувачу у межах одного відділення/філії у день отримання платіжного документа, що надійшов протягом операційного часу банку, у межах одного банку до двох операційних днів, міжбанківський переказ до трьох операційних днів.
Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Предметом угоди № 9033 від 04.03.2002р. є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначені послуги, надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою договір банківського рахунку (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.
Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію, останнім є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У відповідності із ст. 85 Законом України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Як вище зазначалось, розглянувши умови угоди № 9033 від 04.03.2002р., суд встановив, що відповідач за цією угодою зобов'язаний приймати від позивача-клієнта та перераховувати грошові кошти, що належать клієнту, тобто за договором відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки це є лише послуга з боку банку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень № 1/2207 від 22.07.2009р. № 1/2407 від 24.07.2009р. на переказ грошових коштів на суму 380 000 доларів США та 118 061,78 доларів США підпадають під дію мораторію, введеного з 13.02.2009року, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач і відповідач не є кредитором і боржником в розуміння ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на приписи постанови Правління Національного банку України від 12.02.2009р. № 68 "Про призначення тимчасової адміністрації в КБ «Західінкомбанк» не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках) та статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину (у тому числі договору).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Колегія суддів зазначає, що до даних спірних правовідносин слід застосовувати спеціальну імперативну норму статті 1074 ЦК України, за приписами якої, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів своєчасного виконання угоди № 9033 від 04.03.2002р. щодо перерахування грошових коштів згідно виставлених позивачем платіжних доручень, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі своєчасного виконання банком прийнятих на себе зобов’язань, спірна ситуація не мала б місця у правовідносинах сторін.
Колегія суддів наголошує, що призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію є обставинами, що виникли з вини банку, внаслідок ведення ним власної господарської діяльності. Добросовісні контрагенти згідно договорів укладених з банком не повинні зазнавати подібних незручностей, а відтак рішення суду першої інстанції відповідає одному із основних принципів здійснення правосуддя справедливості.
Помилковими є доводи апеляційної скарги, що за своєю правовою природою вимога позивача щодо зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення є майновою вимогою, оскільки предметом позову є зобов’язання вчинити дії, тобто надати послугу про здійснення касової операції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.
У зв’язку з чим рішення господарського суду Херсонської області від 02.11.2009р. є законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 02.11.2009р. у справі № 14/165-пн-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.