У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.04.10 Справа №13/194-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, дов. № ВММ 56226 від 02.12.2009 р.
відповідача: Волощук О.В., дов. № 01/53-10 від 31.03.2010 р.;
Жованник Л.М., дов. № 01/52-10 від 30.03.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 26.01.2010 р.
у справі № 13/194-09
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
73000, АДРЕСА_1
до відповідача Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, м. Херсон
73000, м. Херсон, вул. 40 Років Жовтня, 179
про стягнення 540.798,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_4, м. Херсон (далі - позивач) звернувся в господарський суд Херсонської області з позовом до Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, м. Херсон, (далі – відповідач) про стягнення 540.798,82 грн., які складаються з 313.000,00 грн. основного боргу за договором безвідсоткової цільової позики № 17 від 26.04.2006 р., 22.350,77 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 178.410,00 грн. втрат від інфляції, 27.038,05 грн. – 3% річних.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 26.01.2010 р. у справі № 13/194-09 (суддя Закурін М.К.) в задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення господарського суду мотивоване наступним. Керуючись ст.ст. 261, 257 ЦК України, в задоволенні позовних вимог відмовлено через пропуск строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 26.01.2010 р. у справі № 13/194-09 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, щодо стягнення суми позовних вимог строк позовної давності ним не пропущений, строк виконання зобов’язань за договором пов’язує зі строком дії договору.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення, а рішення – без змін. Відповідач зазначає: враховуючи, що строк позовної давності сплинув 29.09.2009 р., а позивач звернувся до суду з позовом 19.11.2009 р., при цьому не висловив причин поважності його пропуску, суд першої інстанції вірно констатує факт звернення позивача з позовом до суду після спливу строку позовної давності, у зв’язку з чим його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 836 від 01.04.2010 р. справа № 13/194-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Коробка Н.Д., суддів: Хуторного В.М., Шевченко Т.М.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні 01.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при прийнятті рішення суду, встановила наступне.
26.04.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір безвідсоткової цільової позики № 17 (далі – Договір) (а.с. 8), згідно з умовами якого позивач зобов’язується надати відповідачу безвідсоткову цільову позику, відповідач зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений Договором строк.
Сума позики за даним Договором складає 313.000,00 грн. (п. 3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору строк надання позики відповідачу складає 30 календарних днів з моменту надходження коштів на р/р відповідача.
Якщо після закінчення строку, зазначеного в п. 5.1 даного Договору, позивач не висуває вимог по поверненню позикових коштів, строк дії Договору вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах (5.2 Договору).
Згідно з п. 6.1 Договору після закінчення строку, вказаного в п. 5 Договору, відповідач зобов’язується протягом 30 календарних днів повернути суму позики.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006 р., в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 7 Договору).
Позивач на виконання умов Договору за період: квітень – червень 2006 р. перерахував відповідачу кошти на загальну суму 313.000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 15 від 26.04.2006 р. на суму 82.000,00 грн., № 16 від 27.04.2006 р. на суму 53.000,00 грн., № 17 від 28.04.2006 р. на суму 100.000,00 грн., № 26 від 22.05.2006 р. на суму 8.000,00 грн., № 28 від 30.05.2006 р. на суму 42.000,00 грн., № 29 від 31.05.2006 р. на суму 2.000,00 грн., № 44 від 27.06.2006 р. на суму 3.200,00 грн., № 46 від 30.06.2006 р. на суму 14.500,00 грн. та № 47 від 30.06.2006 р. на суму 8.300,00 грн.
Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо повернення отриманої позики не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 313.000,00 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача 540.798,82 грн., які складаються з 313.000,00 грн. основного боргу за Договором, 22.350,77 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, 178.410,00 грн. втрат від інфляції, 27.038,05 грн. – 3% річних, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено вище, Договором сторони передбачили строк повернення позики.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що:
1) строк надання кредиту – 30 календарних днів з моменту отримання позики, тобто з 30.06.2006 р. (дати останнього платіжного доручення про перерахування всієї суми позики –313.000,00 грн.) до 30.07.2006 р. (п. 5.1 Договору); 2) строк продовження дії договору відносно строку позики – 30 календарних днів з дня завершення попередніх 30 днів, а саме з 30.07.2006 р. по 29.08.2006 р. (п. 5.2 Договору); 3) строк повернення позики – протягом 30 календарних днів з дня завершення строку позики, тобто з 29.08.2006 р. по 28.09.2006 р. (п. 6.1 Договору).
Таким чином, починаючи з 29.09.2006 р. розпочалося невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню позики, тобто початок перебігу строку позовної давності.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неприйняття до уваги позиції позивача про початок перебігу строку позовної давності з 01.01.2007 р. (на його думку це строк повернення позики через сплив строку дії договору), оскільки строк закінчення дії договору не є строком початку перебігу позовної давності.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Слід зазначити, що під час розгляду справи, до винесення рішення відповідачем зроблено заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності (в запереченні на позовну заяву від 23.12.2009 р., а.с. 23).
У відповідності до приписів статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, а її сплив згідно до частини 4 статті 267 ЦК того ж Кодексу є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 29.09.2009 р. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 19.11.2009 р., що вбачається з штампу вхідної кореспонденції господарського суду Херсонської області (а.с. 2), тобто з пропуском строку позовної давності, поважних причин пропущення позовної давності не навів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в позові про стягнення основного боргу слід відмовити.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Тобто позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних і втрат від інфляції також задоволенню не підлягають.
За викладених обставин апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон, задоволенню не підлягає, підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Судові витрати, у томі числі і по апеляційній скарзі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон, залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 26.01.2010 р. у справі № 13/194-09 - без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.