У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.04.10 Справа №13/210-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників
позивача: Гапєєнко М.В., дов. б/н від 28.12.2009 р.
відповідача: не з’явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2010р.
у справі № 13/210-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «ШАБО», с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області
67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Дзержинського, 10
до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області
Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Князя Володимира, 50
про стягнення 746.508,26 грн.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «ШАБО», с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, (далі - позивач), звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області, (далі - відповідач), про стягнення 746.508,26 грн., які складаються з 727.995,76 грн. основного боргу за договором поставки № 1/07 від 20.02.2007 р., 13.185,56 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 1.930,74 грн. – 3% річних, 3.396,20 грн. втрат від інфляції (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих господарським судом першої інстанції до розгляду).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 21.01.2010 р. у справі № 13/210-09 (суддя Закурін М.К.) позов задовольнив, з відповідача на користь позивача стягнуто 727.995,76 грн. основного боргу, 13.185,56 грн. пені, 1.930,74 грн. – 3% річних, 3.396,20 грн. втрат від інфляції, 7.465,08 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивовано наступним.
Правовідносини між сторонами врегульовані договором поставки № 1/07 від 20.02.2007 р, згідно з умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 744.477,36 грн. Відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 727.995,76 грн. Керуючись ст. 193, 230 ГК України, ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості, пені, втрат від інфляції та 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2010 р. у справі № 13/210-09 прийнято з порушенням норм процесуального права, просить рішення скасувати, зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 4/21-ПД-10. На думку відповідача, на підставі ст. 79 ГПК України суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у цій праві до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 4/21-ПД-10 про визнання недійсним договору поставки № 1/07 від 20.02.2007 р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у даній справі апеляційна скарга відповідача прийнята до розгляду, який призначений на 01.04.2010 р.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Херсонської області від 18.02.2010 р. у справі № 4/21-пд-10 в задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_2 було відмовлено, рішення не оскаржено і набрало законної сили.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 837 від 01.04.2010 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Хуторного В.М., Шевченко Т.М.
Представник позивача підтримав в судовому засіданні доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, пор час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
20.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1/07 (далі - Договір) (а.с. 8 - 13), згідно з умовами якого позивач зобов’язався на умовах, передбачених цим Договором, поставити і передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти й оплатити позивачу: алкогольну продукцію (далі - Товар).
Відповідно до п. 2.4 Договору за кількістю і якістю відповідач приймає Товар в момент передання йому Товару в присутності повноважних представників сторін (чи транспортної організації). Підтвердженням приймання Товару відповідачем є підпис його уповноваженої особи в товарній накладній (товарно-транспортній накладній) на (відвантаження) прийомку партії Товару.
Днем поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товаросупровідних документів (п. 2.5 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору оплата вартості кожної окремої партії Товару, яка поставляється, проводиться протягом 35 (тридцяти п’яти) календарних днів з моменту поставки такої партії Товару.
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009 р. (п. 8.3 Договору).
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 743.995,76 грн., що підтверджується видатковими накладними і товарно-транспортними накладними: від 07.09.2009 р., від 29.09.2009 р. та від 12.10.2009 р. на вищевказану суму (а.с. 14 – 33). Як підтверджено представником позивача в судовому засіданні в апеляційній інстанції, інших правовідносин, крім правовідносин на підставі спірного Договору між сторонами не існувало.
Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо сплати виконав частково, сплативши 16.000,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 727.995,76 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 581 від 30.10.2009 р. (а.с. 34), яка містить вимогу оплатити заборгованість протягом 10 днів з моменту отримання претензії. В своїй відповіді від 13.11.2009 р. на претензію відповідач гарантував повну оплату.
Стягнення з відповідача на користь позивача 746.508,26 грн., які складаються з 727.995,76 грн. основного боргу за Договором, 13.185,56 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, 1.930,74 грн. – 3% річних, 3.396,20 грн. втрат від інфляції, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Доказів оплати відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 727.995,76 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної і/або неповної оплати вартості отриманого Товару відповідач зобов’язується оплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 13.185,56 грн. за заявлений позивачем період підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 3.396,20 грн. втрат від інфляції за жовтень 2009 р. обґрунтовані і підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1.930,74 грн. за заявлений позивачем період також обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Процесуальних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення колегією суддів не вбачається.
Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції при заявленні клопотання в порядку ст. 79 ГПК України не надано доказів порушення провадження у справі про визнання Договору недійсним.
Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2010 р. у справі № 4/21-пд-10 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «ШАБО», с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання Договору недійсним. Доказів оскарження зазначеного рішення відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Судові витрати за розгляд справи згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області, залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2010 р. у справі № 13/210-09 – без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.