ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2010 р.Справа № 18/175/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.
Мирошниченка М.А.
При секретарі Бузіян А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився,
від відповідача –ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010р.
по справі № 18/175/09
за позовом ТОВ „ТІДІСІ УКРАЇНА”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 2 959,43 грн.
Розпорядженням № 78 від 19.04.2010р. першого заступника голови суду у даній справі проведено заміну судді Тофана В.М. на суддю Мацюру П.Ф., а розпорядженням № 88 від 26.04.2010р. - проведено заміну судді Ліпчанської Н.В. на суддю Мирошниченко М.А.
Суд встановив:
13.10.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ УКРАЇНА” (надалі –ТОВ„ТІДІСІ УКРАЇНА”) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі –ФОП ОСОБА_3) заборгованості на суму 2 959,43 грн., з яких: 1 623,16 грн. - основний борг, 487,20 грн. - штраф, 125,14 грн. –3% річних, 723,93 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010р. (суддя Давченко Т.М.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ„ТІДІСІ УКРАЇНА” 1 623,16 грн. основного боргу, 487,20 грн. штрафу, 125,14 грн. –3% річних, 723,93 грн. інфляційних втрат, 102 грн. витрат по сплаті держмита та 315 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням ФОП ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційну інстанцію. Пославшись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, просить рішення скасувати.
Представник позивача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Свідченням тому є відповідне поштове повідомлення про своєчасне одержання ним ухвали суду. Про причини неявки суд не сповістив, додаткових документів не надавав. Враховуючи вищенаведене, судова колегія вирішила розглянути скаргу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи, та що встановлено місцевим господарським судом, 30.10.2006р. сторони уклали договір поставки № 321/2006 (відстрочка з лімітом), яким передбачено, що ТОВ„ТІДІСІ УКРАЇНА” (Постачальник) поставляє, а ФОП ОСОБА_3 (Покупець) приймає та оплачує автомобільні товари в кількості, асортименті та цінам відповідно рахункам та видатковим накладним на кожну партію товару, які є невід’ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що загальна сума даного договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних.
Відповідно до п. 14.1, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, у випадку, якщо жодна з Сторін не заявить про свій намір розірвати договір за один місяць до закінчення терміну його дії.
Пунктами 3.1.1, 3.3 договору сторони встановили, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за товар протягом 15 календарних днів з моменту проведення відвантаження на підставі рахунку, видаткової та податкової накладних, які надаються Постачальником Покупцю.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.2, 10.3 договору за порушення зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність визначену даним договором та чинним законодавством України. За неналежне або несвоєчасне виконання зобов’язань відповідно до п. 3.1.1 цього договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної вартості невиконаного зобов’язання. Сплата штрафу не звільняє Покупця від подальшого виконання своїх зобов’язань за цим договором перед Постачальником.
07.11.2006р. Постачальник виставив Покупцю рахунок-фактуру № ЕТИ-1107018 на суму 1837,00 грн. з терміном оплати –до 22.11.2006р.(а.с.59)
За видатковою накладною № ЕТИ11070016 від 09.11.2006р. Постачальник поставив Покупцю товар, зазначений у рахунку-фактурі № ЕТИ-1107018, на суму 1837,00 грн. (а.с.16)
В зв’язку з тим, що Покупець розрахувався за одержаний товар частково, Постачальник направив на адресу Покупця претензію № 906 від 13.11.2008р. з вимогою оплатити заборгованість у сумі 1623,16 грн.(а.с.19)
Оскільки Покупець борг не сплатив, а на претензію не відповів, ТОВ„ТІДІСІ УКРАЇНА” звернулось до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 1623,16 грн. боргу.
Крім основної суми боргу, позивач на підставі п.10.2 договору нарахував відповідачу за прострочення оплати 30% штрафу –487,20 грн.
Керуючись вимогами ст. 625 ЦК України, позивач, за період прострочення сплати боргу: з 25.11.2006р. по 03.07.2009р., нарахував боржнику 3% річних від простроченої суми, що склало 125,14 грн. та 723,93 грн. інфляційних втрат.
ФОП ОСОБА_3, не скориставшись своїм правом, у судові засіданні місцевого господарського суду не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Свідченням тому є відповідні повідомлення про своєчасне отримання ним ухвал суду. Відповідач заявлені вимоги у судовому засіданні не спростував, письмових пояснень та додаткових документів не надавав.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена поставка товару позивачем на суму 1837,00 грн. та отримання його відповідачем, а також часткова його оплата, а оскільки зобов’язання на підставі ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд правомірно задовольнив позов ТОВ„ТІДІСІ УКРАЇНА”, стягнувши з ФОП ОСОБА_3 1623,16 грн. боргу.
Обґрунтовані висновки суду й відносно стягнення 3% річних у сумі 125,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 723,93 грн. на підставі ст.625 ЦК України, так як боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Правомірні й висновки суду щодо задоволення нарахованого позивачем на підставі п. 10.2 договору 487,20 грн. штрафу.
Судова колегія зазначає, що згідно п.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. До того ж, статтею 230 ГК України також визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Таким чином, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, місцевий суд правомірно задовольнив їх у повному обсязі.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки, як вбачається з платіжного доручення № 8778 від 21.09.2009р., позивач на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплатив 236 грн., як те передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”(із змінами, що діяли на момент оплати та подання позову).
Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що він не одержував товар за даною видатковою накладною. Крім того, скаржник послався на те, що в матеріалах справи відсутня довіреність на одержання товару, акт приймання-передачі товару та підпис відповідача про одержання товару на видатковій накладній, що є обов’язковою умовою поставки товару, а тому, на думку апелянта, він не має зобов’язань по сплаті 1623,16 грн.
Однак судова колегія не може погодитись з доводами скаржника, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме, як вбачається з видаткової накладної, в графі про отримання товару стоїть підпис ОСОБА_3, який завірений його печаткою.(а.с.16) Крім того, у рахунку-фактурі та податковій накладній від 09.11.2006р. також зазначено саме відповідача.
До того ж, у разі неотримання відповідачем товару по даній видатковій накладній, відповідач відповів би на претензію № 906 від 13.11.2008р., яка, як свідчить поштова квитанція № 1200 від 19.11.2008р. та опис вкладення, була направлена йому позивачем 19.11.2008р.(а.с.17-19) Однак, не прореагувавши на претензію, відповідач тим самим не заперечував проти одержання ним товару по видатковій накладній № ЕТИ11070016 від 09.11.2006р. та наявності у нього заборгованості у сумі 1623,16 грн.
Приймаючи до уваги, що рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, однак судом помилково зазначено стягнення з відповідача на користь позивача 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а не 236 грн., рішення суду в цій частині підлягає зміні, а саме, змінюється сума стягнення: з 315 грн. на 236 грн. В зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 –частково задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010р. у справі № 18/175/09 змінити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ УКРАЇНА” 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.
Головуючий суддя Е.І.Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
М.А. Мирошниченко