Судове рішення 22ц-2580/10 від 01.10.2010

Судове рішення #9011097

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 2580/10

Категорія ГоловуючГ Головуючий у 1 й інстанції – Городецький Д.І.

Доповідач – Михайловська С.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю.

Суддів – Каратаєвої Л.О., Черненкової Л.А.

При секретарі – Кононенко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації за майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації за майно в порядку спадкування за законом задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 768 грн. 83 коп. грошової компенсації за 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 і 165 грн. 32 коп. компенсації вартості 1/6 частини автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1, а всього 2 934 грн. 15 коп. в порядку спадкування після смерті матері – ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 768 грн. 83 коп. грошової компенсації за 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 і 165 грн. 32 коп. компенсації вартості 1/6 частини автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1, а всього 2 934 грн. 15 коп. в порядку спадкування після смерті матері – ОСОБА_5

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2007 року вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду, залишивши без змін в частині визнання за позивачками права власності по 1/6 частині автомобіля і стягнення вартості цих частин, скасувавши рішення суду і відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачками права власності на 1/6 частину домоволодіння та стягнення компенсації на користь кожної з позивачок по 1/6 частині домоволодіння.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду не було оголошено в судовому засіданні, на застосування судом норм ЦК України 2004 року, тоді як спірні правовідносини виникли на час дії ЦК України 1963 року, а також на те, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам та доказам по справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, встановив, що 02 жовтня 1973 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5

04 листопада 1977 року ОСОБА_2 купив. житловий будинок за 4 000 крб, розташований по АДРЕСА_1.

21 квітня 1975 року ОСОБА_2 купив автомобіль ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1.

24 липня 1992 року ОСОБА_5 померла.

Позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті матері, але 14 липня 2000 року нотаріусом їм було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки правовстановлюючі документи на майно зареєстровані на імґя ОСОБА_2

Виходячи с того, що автомобіль ВАЗ 2103 був придбаний ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за час шлюбу, суд прийшов до висновку, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Судом також було встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належав будинок поАДРЕСА_2, який був придбаний відповідачем 15 липня 1977 року за 4 500 крб.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем був придбаний будинок по АДРЕСА_1 за кошти від продажу майна, яке належало йому до одруження, і тому є власністю відповідача ОСОБА_2

В той же час, судом було встановлено, що за період шлюбу подружжям в спірному будинку були проведені роботи по газифікації, підведена вода, опалення, каналізація, проведено асфальтування двору, поставлені металеві ворота, зведені гараж, сарай, погреб, літня кухня.

Відповідно до технічного паспорту на будинок в 1978 році зведені: забор, ворота, забор, гараж, сарай, погріб, літня кухня.

Судом також було встановлено, що самовільно збудовані і не узаконені сарай-Д, гараж-Г.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи вартість житлового будинку і будівель по АДРЕСА_1 складає 24 511 грн. Оскільки самовільно збудовані і не узаконені сарай-Д, гараж-Г, вартість житлового будинку і допоміжних будівель без самовільно збудованих будівель складає 16 613 грн. Вартість будівельних робіт про проведенню опалення, водопроводу, каналізації, газового опалення складає 5 476 грн.; вартість будівель, побудованих подружжям, складає: літня кухня – 5 336 грн., погріб – 1 155 грн., вартість асфальтування двору – 243 грн., забору - №1 – 458 грн., забору №2 – 108 грн., ворота – 357 грн. Таким чином, суд прийшов до висновку, що вартість майна – житлового будинку з надвірними побудовами за час шлюбу подружжя збільшилася на 13 133 грн., що з урахуванням загальної вартості домоволодіння (16 613 грн.) є суттєвим збільшенням.

На підставі ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки вартість майна ОСОБА_2 – житлового будинку по АДРЕСА_1 за час шлюбу з ОСОБА_5 істотно збільшилася, суд прийшов до висновку, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, подружжя є власниками по Ѕ частині майна.

Оскільки ОСОБА_5 померла, на Ѕ частку майна, яке їй належало, відкрилася спадщина.

Спадкоємцями померлої першої черги за законом, на підставі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) є позивачки, як доньки померлої, і відповідач ОСОБА_2, як чоловік померлої, тому кожен із спадкоємців має право на 1/3 частку в спадковому майні (що складає 1/6 частку жилого будинку і автомобілю). Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що позивачки мають право вимагати грошову компенсацію за це майно, тому задовольнив їх позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до ст.ст. 22, 24, 25 Кодексу про шлюб та сімґю України, ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід, зазначений відповідачем в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не було оголошено в судовому засіданні, не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідач не звертався до суду із зауваженнями на протокол судового засідання, згідно якого рішення було проголошено в судовому засіданні (а.с.192).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування судом норм ЦК України 2004 року, тоді як спірні правовідносини виникли на час дії ЦК України 1963 року, безпідставний, оскільки суд застосував норми КпШС України в редакції 1963 року, про що прямо зазначив в рішенні.

Довід, зазначений відповідачем в апеляційній скарзі про те, те, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам та доказам по справі, також є безпідставним та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2007 року та додаткове рішення того ж суду від 07 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом 2-х місяців.

Головуючий :

Судді :