ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-377/10/2370
22.04.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі –Левчуку А.С.,
за участю позивача –ОСОБА_1; представника відповідача –Романець О.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ :
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДПІ у Катеринопільському районі про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач зазначав, що 16 жовтня 2009 р. ДПІ у Катеринопільському районі було прийнято рішення № 0000282301 яким до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Далі позивач стверджував, що зазначене рішення було скасовано рішенням ДПА та прийнято нове рішення № 0000302301/0 про застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби». Позивач звертав увагу, що підставою для прийняття згаданих рішень став акт перевірки від 30 вересня 2009 р. Позивач стверджував, що спірні рішення не можуть ґрунтуватися на висновках, викладених в названому акті, оскільки ці висновки не відповідають дійсності. Зокрема позивач наполягав на тому, що на всіх пляшках алкогольних напоїв, які знаходились в торгівельному об’єкті, були марки акцизного збору встановленого зразка. Насамкінець, позивач стверджував, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 р. № 0000302301/0 винесено з порушенням постанови Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р. «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки направлено на адресу позивача не у 3-денний строк, як це передбачено, а понад місячний термін з моменту його винесення.
На підставі наведених обставин позивач просив скасувати рішення № 0000282301 від 16.10.2009 р. та № 0000302301/0 від 13.11.2009 р.
В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив скасувати лише рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000302301/0 від 13.11.2009 р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
30 вересня 2009 р. посадовцями державної податкової служби проведено перевірку магазин-бару, розташованого по вул. Леніна, 32, в смт. Катеринопіль, Черкаської області, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач.
За результатами перевірки складено акт від 30.09.2009 р. за № 001766. Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки встановлено факти: незберігання фіскального звітного чеку № 0798 в книзі обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну; реалізації алкогольних напоїв, а саме шампанського «Союз-Віктан»місткістю 0,75 л, міцністю 10,5-12,5% без наявності на пляшках марок акцизного збору встановленого зразка.
Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом – «Закон № 265/95-ВР»).
Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена розділом V цього Закону. Зокрема, згідно пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення його вимог до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Спеціальним Законом який визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР (надалі за текстом –«Закон № 329/95-ВР»).
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону № 329/95-ВР наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Відповідальність за порушення норм Закону № 329/95-ВР визначена статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (надалі за текстом –«Закон № 481/95-BP»). Зокрема частиною другою зазначеної статті встановлено, що до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР, Закону № 329/95-ВР, Закону № 481/95-BP та на підставі даних акта перевірки № 001766 від 30.09.2009 р. ДПІ у Катеринопільському районі 16 жовтня 2009 р. прийнято рішення № 0000282301 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 040 грн.
За скаргою позивача рішенням ДПА в Черкаській області «Про результати розгляду скарги»від 04.11.2009 р. № 24448/25-010 скасовано зазначене рішення відповідача в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1 700 грн. за порушення вимог Закону № 481/95-BP та зобов’язано ДПІ у Катеринопільському районі прийняти рішення про застосування штрафних санкцій у відповідності до вимог пункту 8 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону № 481/95-BP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 р.
З у рахуванням висновків, викладених в рішенні ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарги від 04.11.2009 р. № 24448/25-010 та з огляду на зазначені вище норми Закону № 481/95-BP відповідачем прийнято рішення № 0000302301/0 від 13 листопада 2009 р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що висновки, викладені в акті перевірки, об’єктивно підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Зокрема, даними акта залишків товарних запасів на торговельному об’єкті.
Суд також посилається на свідчення особи, яка здійснювала перевірку. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_3 повідомив про обставини проведення перевірки і його показання не суперечать доказам, наявним в матеріалах справи, а тому суд вважає ці показання такими, що заслуговують на довіру.
Беручи до уваги зазначені докази, пояснення свідка суд знаходить твердження ФОП ОСОБА_1 стосовно того, що вона здійснювала реалізацію алкогольних напоїв за наявністю марок акцизного збору встановленого зразка, недостовірними та вважає ці твердження обраним позивачем способом захисту з метою уникнення відповідальності за допущене порушення.
Що стосується свідчень ОСОБА_4, то суд враховує що зазначений свідок, як працівник позивача, в тій чи іншій мірі зацікавлена в результаті розгляду справи. Суд не отримав жодного прийнятного та переконливого доказу на підтвердження її показань. Суд не може довіряти показанням свідка, яка пояснила, що не пам’ятає обставин проведення перевірки та обмежилась повтором аргументації позивача.
Оцінюючи обґрунтованість посилань ФОП ОСОБА_1 на порушення терміну прийняття та направлення спірного рішення суд зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено за результатами розгляду скарги позивача, а тому об’єктивно не могло бути прийнято протягом 10 робочих днів від дня реєстрації акта перевірки.
З огляду на викладене суд відхиляє згадані посилання позивача, як очевидно необґрунтовані.
Позивач не був позбавлений права на оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і скористався цим правом.
За цих обставин, суд приймає заперечення відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 27 квітня 2010 р.
Суддя І.О.Лічевецький