Судове рішення #9008616

Справа №22ц –  2011 / 2010 р.                                   Головуючий у 1 інстанції: Федько С.П.

Категорія:   20                                                                           Доповідач:  Краснощокова Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня  2010 р.                                          Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді  Краснощокової Н.С.

суддів:  Ігнатової Л.Є., Кіянової С.В.

при секретарі: Шатун Л.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2     на рішення Центрально – міського  районного суду м. Горлівки   від  8 грудня 2009 р.   у справі за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_1 та ОСОБА_2    про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної навмисним руйнуванням  квартири,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_5  про відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, спричиненої  навмисним  руйнуванням квартири.

Посилався на те, що  за договором купівлі – продажу від 14.09.2007р. він купив у відповідачів квартиру АДРЕСА_1. Перед придбанням квартири він  та члени його сім’ї оглянули квартиру та пересвідчились у її  технічній справності. Продавці гарантували, що відсутні  приховані недоліки та завірили його, що після підписання договору  вони виселяться з неї та передадуть квартиру у  тому  ж справному стані. В порушення  цієї домовленості відповідачі  відмовились добровільно виселитись та звільнили квартиру лише  після неодноразових нагадувань 25.09.2007р. При огляді квартири було встановлено, що   відповідачі навмисно  зруйнували  облицювання ванної кімнати,  частину сантехнічного обладнання, самоуправно встановили  несертифіковане газове обладнання. Крім того,  відповідачі не сплатили борг по комунальним платежам 207 грн. Внаслідок  порушення умов домовленості він поніс витрати на  ремонт  зруйнованого в сумі 13 800 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 9 000 грн.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути  у відшкодування матеріальної шкоди 147, 10 грн., з них  сума, сплачена замість відповідачів  по оплаті боргу   ВАТ «Укртелеком» 51,86 грн., компанії «Вода Донбасу» 76 грн., енергонагляду 19, 24 грн.,  а також  за відключення та підключення газового опалення 82 грн., судові витрати  в сумі 245, 50 грн., а саме -   на оплату судового збору 138 грн. та 8, 50 грн., витрат на інформаційно – технічне   забезпечення розгляду справи 30 грн.,  оплату  копіювальних робіт 59, 10 грн.,  оплату фотознімків 9,90 грн.

Ухвалою суду від 8 грудня 2009р.  позовна заява в частині  відшкодування майнової шкоди, заподіяної навмисним  зруйнуванням квартири  в розмірі 13 800 грн. залишена без розгляду.

Ухвалою суду від 8 грудня 2009р.  відмовлено у прийнятті  до сумісного розгляду з первісним позовом  додаткового позову  про стягнення  147 грн. 10 коп.

Рішенням  Центрально – Міського районного суду від 8 грудня 2009р.  позов задоволено частково,  стягнено  з  ОСОБА_2  на користь позивача  у відшкодування моральної шкоди, заподіяної  пошкодженням нерухомого майна в сумі 3000 грн., стягнено з  ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, заподіяної  пошкодженням нерухомого майна в сумі 3000 грн., у решті  позовних вимог відмовлено. Стягнено  з відповідачів на користь позивача  судові витрати по 4, 25 грн. з кожного та витрати  на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі 3, 75 грн., у стягненні витрат на копіювальні роботи в розмірі 245 грн. 50 коп. відмовлено.

У апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду  та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення вимог процесуального права, а саме неповне з’ясування  судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність  обставин, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що  позивач не зазначив доказів  щодо  обставин завдання матеріальної шкоди, саме тому суд  залишив без розгляду позов в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13 800 грн., але в частині  вимог про стягнення моральної шкоди вважав ті ж обставини доведеними.  Вона участі у демонтуванні  оздоблення ванної кімнати не приймала, тому стягнення з неї суми   у відшкодування моральної шкоди безпідставне.

У апеляційній сказі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, посилається на порушення вимог процесуального права, недоведеність обставин і підстав позову.

В засіданні апеляційного суду  представник позивача  ОСОБА_6 проти апеляційних скарг заперечувала та просила рішення залишити без зміни, відповідачі в засідання апеляційного суду не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Апеляційний суд вважає, що  апеляційні скарги  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Розглядаючи спір суд  правильно виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.

 Зокрема, суд встановив, що  14.09.2007р.   між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу квартири, за яким  відповідачі продали, а позивач купив квартиру. У пункті 9 договору  зазначено, що  відчужувана квартира оглянута  покупцем до підписання договору, недоліків або дефектів, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, виявлено не було. Покупець приймає  квартиру  в технічному стані, придатному для  використання за цільовим призначенням.

В порушення умов договору   відповідачі демонтували плитку та  вилучили санітарно – технічне обладнання квартири. Доказів про те, що це зроблено зі згоди покупця відповідачами не надано.

За таких обставин, суд правильно вважав доведеними позовні вимоги позивача про спричинення йому моральної шкоди, відшкодування  якої  при правовідносинах, що склалися  передбачене ст.ст. 386, 23 ЦК України.

Доводи апеляційних скарг відповідачів  щодо неврахування судом домовленості між відповідачами та позивачем про  демонтування плитки та  зняття міжкімнатних дверей, лінолеуму  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наявність такої домовленості позивачем заперечувалась, а відповідачами не надано  належних доказів на ї підтвердження домовленості.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

 Керуючись  ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2     відхилити.

Рішення Центрально – міського  районного суду м. Горлівки   від  8 грудня 2009 р.  залишити без зміни.

Ухвала  апеляційного суду   набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України   протягом двох місяців з  дня набрання законної сили.

 Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація