Справа №22ц – 1558 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Чернишов Ю.В.
Категорія: 5 Доповідач: Краснощокова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Ігнатової Л.Є., Кіянової С.В.
при секретарі: Шатун Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов’янського міськрайонного суду від 21 грудня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Слов’янської міської ради про визнання права власності на добудовані приміщення, визначення частки у спільному майні, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно побудованих будівель, визначення порядку користування земельною ділянкою, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Слов’янської міської ради про визнання права власності на добудовані приміщення, визначення частки у спільному майні.
Посилався на те, що на підставі рішення народного суду м. Слов’янська від 3 листопада 1983р. йому належить 13/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Слов’янську. Відповідачці на підставі цього ж рішення належить 12/25 частин домоволодіння. Рішенням виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 21.12.1988р. йому було дозволено будівництво частини будинку розміром 3,70м. х 6 м. під жилу кімнату та переобладнання приміщення кухні 1- 2 в жилу кімнату, після отримання дозволу він провів переобладнання кухні в жилу кімнату та прибудував пристройку дозволеною площею, де розмістив кухню 1-7 площею 14 м. та коридор 1-9 площею 5,4 кв. м. У 1989р. у зв’язку з газифікацією належної йому частини домоволодіння він переобладнав кухню літ. Б під пристройку під газ А-1 та прибудував тамбур літ. А-2, веранду переобладнав під прихожу 1-1, а також надбудував другий поверх, де розмістив жилу кімнату 1-10 площею 20 кв. м. У зв’язку з переліченими переобладнаннями та перебудовами жила площа його будинку збільшилась на 27, 5 кв. м., а загальна площа будинку збільшилась на 54, 1 кв. м., що тягне за собою зміну долей у спільній власності на будинок. Просив визнати за ним право власності на жилу кімнату 1-2 , жилу кімнату 1-10, кухню 1-7, прихожу, коридор 1-9, тамбур, санвузол 1-8 та визначити долі у спільній власності на жилий будинок його та відповідачки з врахуванням проведених ним переобладнань та будівництва.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та звернулась із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно побудованих будівель, визначення порядку користування земельною ділянкою, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Посилалась на те, що за рішенням народного суду м. Слов’янська від 3 листопада 1983р. спірний жилий будинок та господарські споруди розділені в натурі між нею та позивачем, їм виділені конкретні жилі приміщення та визначені долі - їй 12/25 частин, позивачу 13/25 частин. Домоволодіння розміщене на земельній ділянці розміром 0,0839 га., земельні ділянка передана їм у власність та 3.04.2002р. видано державний акт на право приватної власності на землю, земельна ділянка знаходиться у їх спільному користуванні. Позивач, в порушення її прав співвласника встановив замок на вхідній хвіртці, не впускає її у двір домоволодіння, у її відсутності зніс належні їй сарай літ. Д, душ літ. Е, туалет літ Ж, самовільно зайняв належні їй гараж літ. Б. та погріб літ. В. самовільно забудував їх спільну земельну ділянку, на стіну її гаража поклав плити перекриття, що призвело до часткового руйнування стіни гаража. Тому вона просила зобов’язати відповідача знести всі самовільно збудовані ним приміщення, привести земельну ділянку у первісний стан, звільнити від його майна гараж Б та підвал В, передати їй ключі від вхідних дверей вказаних приміщень та вхідної хвіртки домоволодіння, а також провести розподіл та встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до розміру їх долей в домоволодінні.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 21 грудня 2009р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 звільнити належні ОСОБА_3 гараж «Б» та льох, передати ключі від запорів на вхідних дверях до цих приміщень ОСОБА_3, знести самовільно збудовані прибудови тамбур а-2, веранду, переобладнану під прихожу кімнату, другий поверх, де розташована житлова кімната 1-10 площею 20 кв. м. Визначено порядок користування земельною ділянкою, виділено у користування ОСОБА_2 дві земельні ділянки загальною площею 276 кв. м., а ОСОБА_1 дві земельні ділянки загальною площею 300 кв. м. Двір площею 127 кв. м. залишено у спільному користуванні сторін. У задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд. Посилається на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення його процесуальних прав. Зокрема, зазначає, що справа розглянута без участі його адвоката, який з поважної причини не зміг прийняти участь у розгляд справи, чим порушені його права. Суд вказав у рішенні, що земельна ділянка у власність не передавалась, хоч у справі є копія державного акту про право власності на землю, відповідно замість розділу земельної ділянки суд лише визначив порядок користування земельною ділянкою, при цьому загальна площа земельної ділянки, порядок користування якої визначено судом, не відповідає розміру земельної ділянки, зазначеної в державному акті. Неправильні висновки суду про те, що збудована ним надбудова порушує права ОСОБА_2, адже прибудова розташована безпосередньо над належними йому приміщеннями в будинку. Переобладнання належної йому веранди також не порушує прав відповідачки. Суд не з’ясував, чи не принесе шкоди всьому домоволодінню знесення ним прибудови.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5, які підтримували апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати в частині зобов’язання позивача знести самовільно побудовані та переобладнані приміщення, та змінити в частині визначення порядку користування земельною ділянкою з наступних підстав.
Судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що будинок АДРЕСА_1 у м. Слов’янську належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності за рішенням народного суду м. Слов’янська від 3 листопада 1983р., згідно з цим рішенням позивачу належить 13/25 частин будинку, відповідачці – 12/25 частин, визначено конкретні приміщення та споруди, які відносяться до часток кожного із сторін. Рішенням виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 21.12.1988р. позивачу було дозволено будівництво частини будинку розміром 3,70м. х 6 м. під жилу кімнату в зазначеному на плані місці та переобладнання приміщення кухні 1- 2 в жилу кімнату.
ОСОБА_1, крім дозволених переобладнань, здійснив інші, на проведення яких не отримав дозвіл, зокрема, переобладнав кухню літ. Б під пристройку під газ А-1 та прибудував тамбур літ. А-2, веранду переобладнав під прихожу 1-1, а також надбудував другий поверх, де розмістив жилу кімнату 1-10 площею 20 кв. м.
Оскільки вказані переобладнання та прибудови проведені без отримання належного дозволу, проекту та не прийняті в експлуатацію, суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про визнання за ним права власності на вказані приміщення та про визначення долі у спільній власності на будинок з врахуванням проведених переобладнань та добудов.
Задовольняючи частково зустрічний позов та зобов’язуючи ОСОБА_1 звільнити належні ОСОБА_2 споруди - гараж літ. Б та льох, а також передати ключі від цих приміщень суд правильно виходив із того, що зазначені приміщення належать на праві власності ОСОБА_2, оскільки віднесені до її частини домоволодіння рішенням суду від 3.11.1983р., але використовуються позивачем.
Зобов’язуючи ОСОБА_1 знести самовільно побудовані прибудову, тамбур а-2, веранду, переобладнану під прихожу кімнату, другий поверх, де розташована житлова кімната 1-10 площею 20 кв. м. суд допустився порушень вимог матеріального та процесуального права.
Згідно із частинами 1,2,7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд прийшов до висновку про те, що здійснивши самовільне будівництво та переобладнання своєї частки будинку при будівництві двоповерхової прибудови та переобладнанні літньої кухні позивач використав основну стіну гаражу, що належить ОСОБА_2 За висновком судової будівельно – технічної експертизи дерев’яні конструкції перекриття гаражу у місці поєднання з конструкцією перекриття і даху над новим санвузлом, знаходяться в аварійному стані. Враховуючи значне навантаження від конструкції двоповерхової побудови на основу площею забудови 18 кв. м. недоступність вузлів обпирання основних конструкції нової будівлі для візуального огляду, а також, приймаючи до уваги, що часткове обпирання конструкцій нового будівництва виконано на конструкції старої будівлі, яка на момент огляду знаходиться в аварійному стані, встановити відповідність об’єкта будівництва вимогам будівельних норм і правил будівництва неможливо. Тому суд прийшов до висновку про те, що оскільки прибудова здійснена з використанням стіни гаражу, належного ОСОБА_2 без її згоди, порушене її право власника, яке підлягає захисту.
Тому суд зобов’язав ОСОБА_1 знести тамбур а-2 та веранду, переобладнану під прихожу кімнату та другий поверх, де розташована житлова кімната 1-10 площею 20 кв. м.
Однак, судом не враховано, що тамбур а-2 та веранда, переобладнану під прихожу кімнату відносяться до частини будинку, що виділена ОСОБА_1 та не зазначено, яким чином прибудований тамбур та переобладнана веранда порушують права ОСОБА_2
Зобов’язуючи позивача знести другий поверх, який збудований над належною йому частиною будинку та перекриття опирається на стіну гаража ОСОБА_2 суд не пересвідчився, чи можливо це з технічної точки зору без спричинення шкоди будинку. Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду експерт показав, що для з’ясування технічної можливості знесення надбудови другого поверху слід замовити проект цих робіт, після виконання якого можливо призначити експертизу, без проекту на знесення другого поверху відповідь на це питання дати неможливо.
Сторони у справі, у тому числі ОСОБА_2, яка просила знести всі самовільно зведені прибудови, не бажають замовляти проект та проводити додаткову експертизу.
Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки ОСОБА_2 не доведено, яким чином прибудова тамбура та переобладнання веранди, що відносяться до частини будинку, виділеного позивачу, порушують її права, а також не надано доказів про те, яким чином надбудова другого поверху над належними позивачу приміщеннями порушує її права та чи можливо знести другий поверх без спричинення шкоди всьому будинку рішення суду в частині зобов’язання знесення самовільно побудованих тамбура, другого поверху та переобладнаної веранди слід скасувати та у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
В частині визначення порядку користування земельною ділянкою рішення підлягає зміні, оскільки судом вирішено питання щодо порядку користування земельною ділянкою розміром 840 кв. м.. як зазначено у технічному паспорті БТІ, між тим згідно з Державним актом про право власності сторін на земельну ділянку її розмір 839 кв. м.
З врахуванням додаткового висновку експерта площа земельної ділянки, що залишається у спільному користуванні сторін під двором становить 126 кв. м., в такому випадку загальна площа земельної ділянки становить 839 кв. м., тому рішення підлягає зміні в частині зазначення розміру земельної ділянки під двором.
Порядок користування земельною ділянкою, запропонований представником ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду відповідно до технічного висновку від 6.04.2010р., виготовленого начальником Слов’янського відділу Асоціації землевпорядних організацій Донецької області, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки ОСОБА_2 проти такого порядку заперечує, вказаний технічний висновок не є висновком експерта, отриманим в порядку, визначеному статтями 143 – 147 ЦПК України. Крім того, згідно з ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таких обставин апеляційним судом не встановлено.
З тих же підстав апеляційним судом не приймається до уваги висновок спеціаліста від 6.04.2010р. ОСОБА_7 щодо відповідності нового будівництва, проведеного ОСОБА_1 будівельним нормам та правилам. ОСОБА_1 був присутнім в суді першої інстанції та про призначення додаткової чи повторної експертизи клопотання не заявляв.
В мотивувальній частині рішення суд помилково вказав, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння у власність не передана. У справі є копія Державного акту про право власності сторін на земельну ділянку розміром 0, 0839 га. Відповідачка дійсно просила розділити земельну ділянку, а суд лише визначив порядок користування нею, однак, відповідачкою апеляційна скарга на рішення не подана.
У іншій частині рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення та направлення справи на новий розгляд необґрунтовані, оскільки підстав, встановлених ст. 311 ЦПК України для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду від 21 грудня 2009р. скасувати в частині зобов’язання ОСОБА_1 знести самовільно побудовані прибудови тамбур а-2, веранду, переобладнану під прихожу кімнату, другий поверх, де розташована житлова кімната 1-10 площею 20 кв. м.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованих споруд відмовити.
Рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, а саме двором, змінити. Визначити, що двір площею 126 кв. м. залишається у спільному користуванні співвласників.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: