Судове рішення 2-1555 від 03.06.2010

Судове рішення #9008508

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1555/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Парій О.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Маловічко С.В.

Подліянової Г.С.

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року по справі за позовом комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду, стягнення заборгованості по квартирній платі, спонукання до виконання дій, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2008 року КП БМР «Житлосервіс-2а» звернулось до суду із вказаною позовною заявою, зазначивши у ній, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають в квартирі АДРЕСА_1 в місті Бердянську. Вказана квартира є власністю територіальної громади в особі Бердянської міської ради, а будинок перебуває на балансі підприємства позивача. Відповідачі не з»являються для підписання договору про надання житлово-комунальних послуг, хоча на зазначену квартиру відкрито особовий рахунок та мешканці мають розрахункову книжку. Але, фактично споживаючи надані позивачем послуги, не здійснюють оплату за них. Позивач просить суд поновити строк позовної давності, стягнути з відповідачів заборгованість по квартирній платі в сумі 1998,57 грн., яка утворилась станом на 01.01.2009 року, судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та зобов’язати відповідачів укласти типовий договір про надання послуг.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року позов КП БМР «Житлосервіс-2а» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП БМР «Житлосервіс-2а» заборгованість з квартирної плати за період з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 505 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гр.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державне мито на користь держави у розмірі 51 грн.

Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укласти договір з КП БМР «Житлосервіс-2а» про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у письмовій формі.

В частині позовних вимог про поновлення строку на звернення до суду відмовлено.

Не погоджуючись частково із вказаним рішенням суду, КП БМР «Житлосервіс-2а» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнутої суми заборгованості, збільшивши цю суму відповідно до його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 в м. Бердянську, наймачем якої є ОСОБА_3, а ОСОБА_4 членом її сім»ї / а.с 4/.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків та при- будинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572, із змінами, внесеними Постановою КМУ від 24.01.2006р. № 45, наймачі багатоквартирних будинків зобов»язані сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також зобов»язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового.

КП БМР «Житлосервіс-2а» надає відповідачам житлові послуги відповідно з Правилами утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.06.2005р.; Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та при- будинкових територій, послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 10 серпня 2004р. № 150 та відповідно до рішень виконкому Бердянської міської ради.

На порушення вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання житлово-комунальних послуг відповідачі з позивачем не укладають, тому суд обґрунтовано зобов»язав відповідачів укласти такий договір. В цій частині рішення суду сторонами по справі не оскаржено.

В порушення вимог ст.ст. 66-68 ЖК України відповідачі оплату за надані послуги не здійснюють, в зв»язку з чим станом на 01.01.2009р. у них утворилась заборгованість по квартплаті в сумі 1998,57 грн.

Відповідачі не заперечували наявність заборгованості, але оспорювали її розмір та просили суд застосувати строк позовної давності, який обґрунтовано був застосований судом при вирішенні спірних правовідносин. Однак при визначенні розміру заборгованості в межах строку позовної давності суд, не повно з»ясувавши обставини справи, припустився помилки.

При вирішенні цього питання слід врахувати наступні обставини.

До 01.01.2005р. послуги відповідачам надавались іншим підприємством – КП «Житлосервіс-2», перед яким у відповідачів також утворилась певна заборгованість.

Рішенням Бердянської міської ради № 29 від 10 грудня 2004р. створено КП БМР «Житлосервіс-2а» та доручено КП «Житлосервіс-2» передати до статутного фонду новоствореного підприємства основні засоби.

Актом приймання-передання житлового фонду від 04.01.2005р. від КП «Житло- сервіс-2» до КП «Житлосервіс-2а» був переданий житловий фонд, зокрема, будинок № 41 по вул. Енгельса в м. Бердянську. Отже, з цього часу житлово-комунальні послуги відповідачам стало надавати КП «Житлосервіс-2а».

Рішенням № 43 від 10 липня 2008р. Бердянської міської ради припинено діяльність КП «Житлосервіс-2» шляхом його реорганізації через приєднання до КП БМР «Житло- сервіс-2а». Визнано КП БМР «Житлосервіс-2а» правонаступником майнових прав та обов»язків КП «Житлосервіс-2».

Актом приймання-передання від 29.08.2008р. від КП «Житлосервіс-2» до КП БМР «Житлосервіс-2а» були передані всі матеріальні цінності, а також заборгованість населення за надані послуги. Отже, з 01.09.2008р. КП БМР «Житлосервіс-2а» стало правонаступником КП «Житлосервіс-2», зокрема, і щодо боргу населення по сплаті за житлово-комунальні послуги. А тому позивач наділений правом вимагати від мешканців будинку погасити зазначену заборгованість та правом на вирішення у судовому порядку питання про стягнення боргу, який утворився у населення перед КП «Житлосервіс-2».

З огляду на зазначені обставини, суду було надано два особові рахунки наймача ОСОБА_3: по нарахуванню та сплаті за житлово-комунальні послуги КП «Житло- сервіс-2» та КП БМР «Житлосервіс-2а». Саме аналіз цих рахунків склав певні труднощі для суду першої інстанції, який припустився помилки при підрахунку загальної суми заборгованості.

Судом правильно встановлено, що позивач не навів поважних причин для поновлення пропущеного строку позовної давності, та правильно визначений період, який входить в межі позовної давності та за який підлягає стягненню заборгованість – з 01.08.2005р. по 31.12.2009р. З цим визначеним судом періодом погодились відповідачі.

Проте при підрахунку заборгованості за цей період суд не з»ясував характер проплат, які здійснювались відповідачем в цей період, та вирахував ці суми із загальної суми заборгованості. Таким чином суд припустився неповноти в з»ясуванні обставин, яка потягла неправильне визначення розміру підлягаючої до стягнення суми.

Як з»ясовано в суді апеляційної інстанції, рішенням Бердянського міського суду Запорізької області від 27 грудня 2002р. ( справа № 2-2368/03), яке набрало чинності 27.01.2003р., з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП «Житлосервіс-2» була стягнута заборгованість з квартирної плати в сумі 952,91 грн., яка утворилась станом на 01.10.2002р.

Відповідно до особового рахунку ОСОБА_3 / а.с. 34-35/ стягнуту зазначеним рішенням суду суму вона стала погашати лише в 2005р. Про зазначене свідчать також надані позивачем квитанції за період з червня 2005р. по травень 2007р., на кожній з яких зазначено, що ОСОБА_3 щомісячно протягом цього періоду погашає платежами по 40 грн. згідно виконавчого листа заборгованість за рішенням суду по справі № 2-2368. Однак суд на це уваги не звернув та вважав це поточними платежами, тому необґрунтовано відрахував їх від суми заборгованості за період з 01.08.2005р. по 31.12.2008р.

Здійснивши порівняльний аналіз особових рахунків ОСОБА_3 по квартирній платі КП «Жиитлосервіс-2» та КП БМР «Житлосервіс-2а» та надані квитанції, можна зробити висновок, що крім погашення заборгованості за рішенням суду по справі № 2-2368 ОСОБА_3 за період з 01.08.2005р. по 31.12.2008р. більше ніяких поточних платежів з квартирної плати не здійснювала / а.с. 5, 34-35/.

Із письмових заперечень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на апеляційну скаргу вбачається, що вони визнають, що фактично сплачували заборгованість згідно виконавчого листа, який зберігався на підприємстві ВАТ «Бердянський хлібокомбінат», що також зазначено в квитанціях.

При підрахунку суми оплати за даними квитанціями вбачається, що ОСОБА_3 повністю погасила свою заборгованість за виконавчим листом, тому позивач безпідставно виставляє їй в заборгованість до стягнення у цій справі 481 грн. 74 коп., яку вважає боргом ще перед КП «Житлосервіс-2».

Таким чином, сума заборгованості за період з 01.08.2005р. по 31.12.2008р. вираховується з загальної суми станом на 31.12.2008р., яка складає 1998,57 грн., мінус сальдо станом на 01.08.2005р. в сумі 151,36 грн. ( сума поза межами позовної давності). Як вищез»ясовано, поточних оплат ОСОБА_3 в цей період не здійснювали. Отже, сума заборгованості складає: 1998,57 грн. – 151,36 грн. = 1847,21 грн., що є несуттєво більшим ніж просить апелянт в апеляційній скарзі. Але враховуючи, що апелянт неправильно визначив період позовної давності, колегія вважає, що підлягає стягненню саме вище визначена сума в розмірі 1847,21 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, тому у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначеного розміру заборгованості.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» - задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року у цій справі змінити в частині визначеного розміру заборгованості.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь комунального підприємства Бердянської міської ради «Житло- сервіс-2а» заборгованість з квартирної плати за період з 01 серпня 2005р. по 31 грудня 2008р. в розмірі 1847,21 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :