Справа № 22-1402/2010 Головуючий у 1 інстанції: Кавун Т.В.
Категорія: 46 Доповідач: Савченко С.О..
У Х В А Л А
Іменем України
27 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Белінської І.М.,
Суддів: Гайсюка О.В.
Савченко С.О.
при секретарі: Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду від 10 лютого 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2008 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору від 23 квітня 1999 року дійсним та визнання квартири спільною сумісною власністю.
Зазначив, що з19 1994 року по 22 жовтня 1999 року він та ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі, а з кінця жовтня 1999 року до лютого 2006 року проживали однією сім'єю . 23 квітня 1999 року вони на ім'я дружини купили квартиру 3 АДРЕСА_1 Маловисківського району Кіровоградської області. Після припинення спільного проживання ОСОБА_3 заперечує спільну власність на квартиру.
В доповненні до позову ОСОБА_2 просить визнати факт проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка в період з 22 жовтня 1999 року по лютий 2006 року та поновити строк позовної давності для звернення до суду.
Справа слухалась в судах неодноразово. Останнім рішенням Маловисківського районного суду від 10 лютого 2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не
Є стороною укладеної угоди, а тому не має права вимоги визнання угоди недійсною, крім того позивач не довів суду проживання однією сім'єю з відповідачкою.
.В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність і необ’єктивність рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу квартири від 23 .04.1999 року дійсним та визнати 1\2 частину цієї квартири його власністю в спільній сумісній власності.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідачки ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнала.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю в зареєстрованому шлюбі з 19 лютого 1994 року по 22 жовтня 1999 року. 23 жовтня 1999 року ОСОБА_3 придбала через універсальну торгову біржу «Інкопмарк – Контракт» у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.21). Біржовий договір зареєстрували в бюро технічної інвентаризації, що підтверджується поясненнями представника відповідачки ОСОБА_3, техпаспортом на квартиру (а.с.31-32) та листом райсуду від 30.04.09р. про те, що ОСОБА_3 зверталась з позовом до суду про визнання дійсною біржової угоди (а.с.136). Таким чином доведено, що сторонами біржової угоди не вчинялось нотаріальне посвідчення купівлі-продажу квартири і документа, який би посвідчував її право власності на квартиру, ОСОБА_3 не отримувала.
Відповідно до вимог ст.. ст. 22,25, 29 КпШС України, ст.. ст. 13, 16 Закону України «Про власність», діючих на час виникнення спірних правовідносин, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути квартира чи інше нерухоме майно, придбане під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя при умові дотримання спеціального порядку набуття права власності на це майно.
Згідно ст.. 227 ЦК УРСР, чинної в 1999 році, договір купівлі-продажу житла повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.. 47 цього ж Кодексу). Сторонами недодержано спеціальний порядок набуття права власності на квартиру, спірна квартира не набула статусу об’єкта власності покупця ОСОБА_3, а тому вона не є предметом спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.2 ст. 47 ЦК Української РСР з вимогою про визнання дійсним договору, що потребує нотаріального посвідчення, може звернутися сторона, яка повністю або частково виконала угоду, а інша ухиляється від її нотаріального посвідчення за умови, що сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. Оскільки позивач не був стороною біржової угоди придбання квартири, квартира не є предметом спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню.
Отже рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.
Керуючись ст..303, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308,313, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя
Судді