Справа №22-1835/2010 р.                 Головуючий у 1 інстанції Ткачова С.М.

Категорія 46                         доповідач Жданова В.С.

                    Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 р.                             м.Донецьк

                    Апеляційний суд Донецької області у складі :

                    Головуючого – судді Голубинського А.М.
                    суддів Жданової В.С., Стратіло В.І.,

                    при секретарі Опря  Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 17 листопада 2009 р. в справі з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя,-

                    В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Краматорського міського суду від 17.11.2009 р. частково задоволені  позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісного майна подружжя, за позивачкою визнано право власності на легковий причеп білого кольору марки МЗУ-90 , державний номер НОМЕР_1 з виділом їй причепа в натурі. Позовні вимоги про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ його частину , про визнання права власності на Ѕ частку   технічного обладнання з виділом  грошової компенсації  залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати , справу  направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірний будинок був придбаний  під час перебування в зареєстрованому шлюбі 11.03.2002 р. та зареєстровано на ім.»я відповідача  в БТІ м. Краматорська 14.03.2002 р., що свідчить про його спільне  набуття та її право на Ѕ частину будинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.04.1988 року, в листопаді 2005 року  припинили подружні стосунки,  рішенням Кам»янець-Подільського міськрайоннного суду Хмельницької області від 19.05.2006 р. шлюб розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу  отримано 14.07.2007 року. Рішенням  Краматорського міського суду  від 26.06.2006 р. право власності на  АДРЕСА_1 в м. Краматорську визнано за ОСОБА_2  

    ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги.

    ОСОБА_2 заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення  суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

    Відмовляючи в позові про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 в м. Краматорську, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на зазначений будинок визначено за відповідачем ОСОБА_2 рішенням Краматорського міського  суду  від 26.06.2006 р., тому спірний будинок не можна вважати спільним майном подружжя.  З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна , оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

    Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.04.1988 року.

Спірний будинок був придбаний   за договором купівлі-продажу  від 11.03.2002 року на  товарній біржі «Євгенія Сервіс»  та  11.03.2002 року зареєстрований на ім.»я відповідача  в Бюро технічної інвентаризації м. Краматорська № 21160-49. Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, укладені на біржі, не потребують нотаріального посвідчення.

    В частині 4 статті 656 ЦК України зазначено, що до договору купівлі –продажу на біржах, конкурсах, аукціонах / публічних торгах/, договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

      З  рішення Краматорського міського суду від  26.06.2006 року, на яке посилається суд першої інстанції, вбачається.  що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку, в якому зазначив, що будинок був  придбаний 11.03.2002 р., розрахунок проведено повністю, будинок передано йому  в користування та зареєстровано в БТІ. Рішення суду визнано дійсним договір  купівлі-продажу будинку від 11.03.2002 року з визнанням за покупцем права власності. Перереєстрація будинку в БТІ м. Краматорська не проводилась.

 Вбачається, що в червні 2006 року спір щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку від 11.03.2002 року виник між  покупцем ОСОБА_2 з одного боку  та продавцем ОСОБА_4, представником  від товарної біржі  ОСОБА_3 з другого боку.  ОСОБА_1 стороною спірних правовідносин не була.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 зазначено: оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

За змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

    Вбачається, що спірний будинок був придбаний подружжям  у 2002 році під час спільного проживання. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного доходу. В статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови  в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину будинку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання будинку АДРЕСА_1 в м. Краматорську спільною власністю подружжя та визнання за   ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину цього будинку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 Підстав для скасування  або зміни рішення суду в іншій частині не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України апеляційний суд,-

                В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частковою

Рішення Краматорського міського суду від 17 листопада 2009 року  в частині відмови  в задоволенні позовних вимог про визнання будинку АДРЕСА_1 в м. Краматорську спільним майном подружжя та в частині відмови про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1  / 2 частину зазначеного будинку скасувати.

Визнати будинок АДРЕСА_1 в м. Краматорьску спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1  та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину зазначеного будинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                 Судді :