2-48/2007 р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                                      Фастовця В.М.,

секретаря судового засідання                                                      Бандуровій В.І.,

з участю представників

позивача                                                                                   ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідача                                                                                ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, 3-і особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог вказав, що 01 липня 2006 року приблизно о 12 годині відповідач, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_1 при проїзді нерегульованого перехрестя вулиць Белякова - Першотравнева міста Лисичанська, рухаючись з вулиці Белякова на вулицю Першотравнева, яка є головною по відношенню до вулиці Белякова, не виконав вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, де вказано „На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен уступити дорогу транспортним засобам, які наближуються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від направлення їх подальшого руху", не пропустив, що рухався по головній вулиці автомобіль марки ВАЗ-2105 державний номер НОМЕР_2, належний позивачу на праві приватної власності, яким на підставі довіреності керував ОСОБА_3, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. При зіткненні транспортних засобів автомобілю позивача була заподіяна шкода у розмірі 4629,63 грн.. Також позивачу була нанесена моральна шкода пошкодженням його майна, необхідністю проводити автотоварознавче дослідження, неодноразово відвідувати ДАІ, звертатися за юридичною допомогою для захисту своїх прав та користуватися міським транспортом, порушенням звичайного стану життя і т.д.. Моральну шкоду оцінив у 5 000 грн..

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала, суд пояснила, що 01 липня 2006 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем позивача, зіткнувся з автомобілем під керуванням відповідача. В результат цього машина позивача отримала пошкодження на суму 4629,3 грн., яку просить стягнути з відповідача. Також позивачу нанесена моральна шкода, викладені у додатковому позові обставини підтримує.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримав, приєднався до пояснень представника позивача ОСОБА_5.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив, що 01 липня 2006 року він керував автомобілем ВАЗ-2106 у м. Лисичанську. На цій машині він їхав по невідомій йому вулиці до перехрестя зі швидкістю приблизно 15 км/г, де зупинився на відстані 0,2-0,5 м. Від уявної лінії вул.. Першотравневої, а потім продовжив рух, виконуючи маневр повороту ліворуч на вул. Першотравневу під кутом приблизно у 45 градусів. На відстані приблизно 70-80 метрів ліворуч у "ямі", тобто у зоні поганої видимості, рухався автомобіль, у якого був видний тільки дах. У той момент, коли ВАЗ-21063 пересік роздільну смугу вул. Першотравневої зліва на швидкості приблизно від 70 до 100 км/г появився автомобіль ВАЗ-2105, який рухався по вул. Першотравневій і виїхав на зустрічну для себе смугу руху, на яку вже виїхав автомобіль ВАЗ-21063. Водій ВАЗ-21063 намагався збільшити швидкість, однак

2

зіткнення уникнути не вдалося. Вважає себе невинуватим у ДТП, бо виїхав на свою смугу. Машина належить батькові. Знаків не було. Про те, що їхав з другорядної дороги, не знав.

Представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що знаку "другорядна дорога" не було, біля міста ДТП є "яма", яка зменшує видимість, відповідач їхав обережно. За наслідками ДТП до адміністративної відповідальності не притягався.

3-я особа ОСОБА_3, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, суду пояснив, що 01 липня 2006 року керував автомобілем позивача і рухався по вул.. Першотравневій зі швидкістю приблизно 40-50 км/г. На відстані приблизно 40-50 м по вул. Белякова до перехрестя рухався автомобіль ВАЗ-2106. На відстані приблизно 30 м від ВАЗ-21063 ОСОБА_3 побачив, що автомобіль ВАЗ-21063 за 1-1,2 м до виїзду на вул. Першотравневу пригальмував, однак не зупинився, а тому почав подавати звукові та світові сигнали, гальмувати та повернув ліворуч, оскільки праворуч була зупинка з людьми. Автомобіль ВАЗ-2105 пішов юзом і зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21063, коли той знаходився передніми колесами на зустрічній для ВАЗ-2105 смузі руху, а задніми на попутній ВАЗ-2105 смузі руху. Відстань від задніх та передніх коліс ВАЗ-21063 до роздільної смуги приблизно однакова. Передні та задні колеса автомобілю ВАЗ-2105 на момент зіткнення повністю знаходилися на своїй смузі руху.

Позивач приїжджав до Сєвєродонецька кілька разів після аварії, нервувався з приводу пошкодження його машини.

3-я особа ОСОБА_4 вважає позовні вимоги таким, що задоволенню не підлягають, дав пояснення, аналогічні поясненням відповідача у справі. Доповнив, що є власником автомобіля, яким керував відповідач, його син, вимоги про стягнення моральної шкоди безпідставні і недоведені.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: постанова про відмову у порушенні кримінальної справи; висновок №342/06 експерта-товарознавця від 24.07.06.; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; відгуки на позов; фото таблиця пошкоджень автомобіля ВЗ-2106, яким керував відповідач; довідка Старобільського районного суду; висновок автотехнічної експертизи №1691/18 від 25.12.06.; договір щодо надання юридичних послуг; свідоцтва про реєстрацію у якості СПД і сплату єдиного податку; диплом; квитанція про сплату за юридичну допомогу.

У судовому засіданні досліджені матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи №2693.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, 3-х осіб, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню

В судовому засіданні встановлено, що 01 липня 2006 року у м. Лисичанську на перехресті вул. Першотравневої та вул. Белякова сталося зіткнення автомобіля ВАЗ-2105 д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що належить позивачу, та автомобіля ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 що належить 3-й особі ОСОБА_4, під керуванням відповідача.

При цьому водій ОСОБА_3 порушив п.п.12.3, 12.4 і 12.9"б" Правила дорожнього руху - перевищив дозволену швидкість та не прийняв заходи до повної зупинки транспортного засобу, а водій ОСОБА_2 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху - перед початком (поновленням) руху не пересвідчився у безпеці руху.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження на суму 4629,63 грн., з яких на корить позивача з урахуванням вини водія ОСОБА_3 стягненню підлягає 3240, 74 грн..

Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода.

Частково задовольняючи позов, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода,

3

завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно ст. 1188 п.3 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З пояснень представника позивача ОСОБА_5 та 3-ї особи ОСОБА_3 вбачається, що автомобіль позивача отримав пошкодження, ця обставина не заперечується іншими особами, що приймають участь у справі, розмір нанесеної шкоди визначений висновком №342/06 експерта-товарознавця від 24.07.06., проти якого заперечень у відповідача, його представника та 3-ї особи з його сторони немає.

З варіанту №2 висновків автотехнічної експертизи №1691/18 від 25.12.06. вбачається, що у діях водія ОСОБА_3 присутні порушення п.п.12.3, 12.4 і 12.9"б" Правила дорожнього руху, а у діях відповідача порушення п.10.1 Правил дорожнього руху. При цьому обидва водії мали можливість запобігти зіткненню, а їх дії з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з ДТП.

Суд вважає, що вирішення справи повинно ґрунтуватися на варіанті №2 вказаної експертизи, оскільки воно прийняте на підстав пояснень відповідача та 3-ї особи ОСОБА_2, які (пояснення) взаємно підтверджуються, є стабільними з перших пояснень вказаних осіб працівникам ДАІ та узгоджуються з наявною у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи схемою ДТП.

Вирішуючи питання про ступінь вини кожного з водіїв, суд виходить з характеру порушень та ситуації на дорозі, а тому вважає, що ступінь вини відповідача у справі складає 70%, оскільки він виїжджав з другорядної дороги, мав обмежену видимість приблизно 70 м у сторону виконання маневру вліво, де була "яма", але не впевнився у тому, що продовження руху його автомобіля буде безпечним.

У свою чергу перевищення швидкості та не прийняття заходів до зупинення автомобіля ОСОБА_3 також знаходилося у причинному зв'язку, однак він рухався головною дорогою, тому його вина складає 30%.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача нібито він не знав, що їде по другорядній дорозі, оскільки за ситуацією виїзд з вулиці приватного сектору на міжміську дорогу ніяк не міг сприйматися як рівноправна дорога. Окрім того, з пояснення працівникам ДАІ у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що відповідач знав, що виїжджав з другорядної дороги. Суд критично оцінює і пояснення відповідача, що протокол свого опитування він не читав, оскільки у ньому є запис про відмову від підпису за відсутності дядька та про ознайомлення з самим протоколом і підтвердження вірності його змісту (а.с.15 матеріалу).

Таким чином, розмір шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 4629,63 - 4629,63 х 30/100=3240, 74 грн..

2.3гідно із ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв'язку з пошкодженням її майна. При цьому така шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що його заподіяла, за наявності вини.

Визначаючи розмір підлягаючої стягненню моральної шкоди, суд виходить з характеру і об'єму психічних страждань позивача, в якого був пошкоджений автомобіль, неможливість позивачем певний час користуватися цим майном під приїзду до м. Сєвєродонецька.

Разом з тим, суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди надмірним, бо він є більшим за заявлений розмір шкоди, окрім того, позивач був позбавлений можливості користуватися своїм майном не постійно, а час від часу.

4

Тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи наявність вини у ДТП водія ОСОБА_3, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 650 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в тій частині, що автомобіль позивачем проданий, оскільки докази цього у справі відсутні. Також поясненнями представника позивача ОСОБА_5 та 3-ї особи ОСОБА_3 підтверджується приїзд позивача до Сєвєродонецька.

3. Згідно із п.9 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.92. з наступними змінами та доповненнями, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З висновку автотоварознавчоого дослідження вбачається, що підлягають заміни (тобто не можуть використовуватися за призначенням) і тому повинні бути передані відповідачу після відшкодування ним шкоди наступні деталі: крило переднє ліве; ліву частину панелі облаштування радіатору; рамку радіатора; решітку радіатору; рамку радіатору; бризговик переднього лівого крила; бризговик переднього лівого крила брудозахисний; лонжерон передній лівий; бампер передній; накладку переднього бамперу; ліву бокову накладку переднього бамперу; подушку опори двигуна, перемикач підрульовий; кронштейн стабілізатора правий.

Суд не зобов'язує позивача передати відповідачу інші пошкоджені деталі, оскільки вони або повністю знищені, або не мають ніякої цінності.

4.На користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати державного мита за задоволені позовні вимоги майнового та немайнового характеру у розмірі 51 грн. і 8,5 грн. відповідно, за сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.. Вимоги про стягнення судових витрат по сплаті за правову допомогу у розмірі 1000 грн. є завищеними, тому суд відповідно до ст.84 ЦПК України та додатку до постанови КМУ №590 від 27.04.06., згідно з яким компенсація за надання правової допомоги складає не більше 40% від мінімального розміру заробітної плати (відповідно до ст.76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дорівнює 400 грн.) за кожний час роботи, з урахуванням підготовки представника до судового засідання, підготовки, заяви про збільшення позовних вимог і участі у судовому засіданні та характеру справи, стягує з відповідача на користь позивача за оплату правової допомоги 200 грн..

Всього на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 289,5 грн.

Витрати з оплати за проведення автотоварознавчого дослідження стягненню не підлягають, оскільки таке дослідження не є експертизою, або іншою дією необхідною для розгляду справи у сенсі ст.87 ЦПК України.

Також, суду не надані документи про сплату за автотехнічну експертизу, тому суд не, маючи інформації про особу, яка за неї сплатила, не може прийняти рішення про розподіл витрат на неї між сторонами.

На підставі викладеного керуючись ст.23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 84, 87, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3240 (три тисячі двісті сорок) грн. 74 коп., моральну шкоду в

5

розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн., судові витрати у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 50 коп., а всього 4180 (чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 24 коп..

3.Зобов'язати ОСОБА_1 після повного відшкодування йому шкоди передати ОСОБА_2 наступні деталі, які неможливо використати за їх призначенням: крило переднє ліве; ліву частину панелі облаштування радіатору; рамку радіатора; решітку радіатору; рамку радіатору; бризговик переднього лівого крила; бризговик переднього лівого крила брудозахисний; лонжерон передній лівий; бампер передній; накладку переднього бамперу; ліву бокову накладку переднього бамперу; подушку опори двигуна, перемикач підрульовий; кронштейн стабілізатора правий.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.