Справа №22ц – 2688 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Наумик О.О.
Категорія: 27 Доповідач: Краснощокова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Ігнатової Л.Є., Санікової О.С.
при секретарі: Шатун Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009р. у справі за позовом Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2007р. позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що між банком та відповідачем 15.08.2006р. був укладений договір поруки, за умовами якого відповідач зобов’язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором між банком та ОСОБА_1, укладеним у цей же день. ОСОБА_1 отримала кредит, але умови договору не виконує, тому, оскільки відповідач є солідарним боржником, позивач просив стягнути з ОСОБА_2. заборгованість за кредитом у розмірі 327 223, 85 грн.
Ухвалою суду від 18.02.2008р. до участі у справі у якості відповідача притягнено ОСОБА_1.
Уточнивши позов, банк просив стягнути заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно та розірвати договір кредиту.
Заочним рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 10.04.2008р. позов задоволено.
Ухвалою суду від 22 грудня 2008р. задоволено заяву ОСОБА_1, скасовано заочне рішення.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість в сумі 72 120, 72 доларів США, судові витрати та звернути стягнення на предмет застави автомобіль Mersedes – Benz модель G – 500, 2003 року випуску.
Ухвалою суду від 13 листопада 2009р. до участі у справі у якості відповідача залучено ОСОБА_3, який став власником автомобіля.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009р. позов задоволено частково. Розірвано договір кредиту від 15.08.2006р., стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 574 657, 90 грн. солідарно та судові витрати в розмірі 1730 грн., у задоволенні решти вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на автомобіль. Посилається на невідповідність висновків суду у цій частині обставинам справи та на порушення судом вимог матеріального права, зокрема, Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень».
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на автомобіль з ухваленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги з наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджено наявними у справі доказами, що 15.08.2006р. ОСОБА_1 отримала кредит в банку позивача у розмірі 69 300 доларів США на придбання автомобіля Mersedes – Benz модель G – 500, 2003 року випуску.
Зобов’язання за цим договором забезпечено договором поруки від 15.08.2006р., за яким ОСОБА_2. зобов’язався у солідарному порядку відповідати за зобов’язанням ОСОБА_1 перед банком – позивачем.
Також у забезпечення виконання договору кредиту 15.08.2006р. був укладений договір застави автомобіля Mersedes – Benz модель G – 500, 2003 року випуску.
Оскільки ОСОБА_1 не виконувала зобов’язання за договором кредиту та не виплачувала суми у його погашення суд розірвав кредитний договір та стягнув з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за договором кредиту.
У вказаній частині рішення сторонами не оскаржене.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на автомобіль суд виходив із того, що ОСОБА_1 у порушення умов договору застави автомобіля без письмової згоди заставодержателя здійснила відчуження автомобіля.
Однак, після порушення ОСОБА_1 умов договору застави автомобіль змінив трьох власників. Право жодного із власників на набуття власності спростовано не було, жоден з правовстановлюючих документів на набуття права власності цими особами і, зокрема, ОСОБА_3, не визнаний недійсним. Тому суд вважав недоведеним ствердження позивача про недобросовісність ОСОБА_3 як набувача, а оскільки не спростовано право власності ОСОБА_3 на спірний автомобіль за договором купівлі – продажу від 1.10.2008р. суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відчуження автомобіля.
Однак, зазначені висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Так, із справи вбачається, що 22.09.2006р. спірний автомобіль був перереєстрований ОСОБА_1 у зв’язку із зміною номерного знаку з АН 0036 ВЕ на АН 0009 ВА, 10.03.2007р. він був знятий з обліку, 5.06.2007р. зареєстрований за новим власником ОСОБА_5, 13.01.2008р. знятий з реєстрації, 15.01.2008р. зареєстрований за новим власником ОСОБА_6, 1.10.2008р. знятий з реєстрації та зареєстрований за новим власником ОСОБА_7, який на час розгляду справи є власником автомобіля.
За змістом ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.
Згода заставодержателя – банку на відчуження автомобіля ОСОБА_1 отримана не була.
Пунктом 1.11 договору застави майна від 15.08.2006р., укладеного між позивачем та ОСОБА_1 передбачно, що передача предмету застави у володіння, користування та розпорядження іншим особам без письмової згоди заставодержателя забороняється.
Згідно із ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» 18 листопада 2003 року (з наступними змінами) N 1255-IV якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Таких випадків у даній справі не встановлено.
Згідно з ч. 1. ст. 10 вказаного закону у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
У даному випадку обтяження рухомого майна – автомобіля було зареєстроване позивачем у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.08.2006р. за номером 3614885 і з того часу не виключалось із реєстру, а 22.01.2008р. зареєстровано звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.( а.с.144 -146).
Таким чином, незважаючи на неодноразову зміну власника автомобіля він залишається у заставі позивача та його застава є забезпеченням виконання договору кредиту, укладеного між банком та ОСОБА_1.
Згідно з ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до пункту 2.4.3 договору застави між банком та ОСОБА_1 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов’язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані.
Статтею 24 Закону України N 1255-IV визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений ст. 25 вказаного Закону, зокрема, нею визначено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У даному випадку обтяження інших обтяжувачів в реєстрі не зареєстроване.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Позивач обрав спосіб реалізації із переліку процедур, визначених ст. 26 Закону -
продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави слід скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову, звернення стягнення на предмет застави – автомобіль шляхом укладення банком договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із зазначенням початкової вартості автомобіля 108 910 доларів США, що є заставною вартістю предмета застави згідно з п.1.2 договору застави.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення частково та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ч.1 п.4, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на автомобіль.
Позовні вимоги Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в частині звернення стягнення на автомобіль задовольнити.
Звернути стягнення на автомобіль Mersedes – Benz модель G – 500, 2003 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, тип транспортного засобу – легковий джип, повна маса 2850 кг., маса без навантаження 2320 кг., об’єм двигуна 4973 куб. см., державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі – продажу автомобіля Акціонерно – комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» з іншою особою – покупцем, початкову вартість автомобіля зазначити як 108 910 доларів США, що становило станом на 19.01.2009р. 838 607 грн. за курсом НБУ.
У іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: