Справа № 2-21
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Черкашиній О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, про стягнення заборгованості за аліментами, неустойки від суми несплачених аліментів та моральної шкоди -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який неодноразово уточнювала та остаточно просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 46760,98 грн., яка виникла станом на 01.12.2009 року, згідно виконавчого листа № АЕ-214/97р., виданого Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання їх неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з відповідача на її користь неустойку у розмірі 14219,67 грн. від суми несплачених аліментів, яка виникла станом на 01.12.2009 року, згідно виконавчого листа № АЕ-214/97р., виданого тим же судом про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання тих же неповнолітніх дітей; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а також понесені нею судові нею судові - 320,38 грн. та 8,50 грн. - судовий збір за розгляд справи та 250,00 грн. - оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с.110).
У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 1991 року по 1997 рік вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час спільного життя у них народилися вищезазначені діти. Згідно рішення Енергодарського міського суду Запорізької області на відповідача – ОСОБА_2 був покладений обов’язок виплачувати на її користь аліменти на утримання цих дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 23.04.1997 року до досягнення ними повноліття.
В провадженні Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області знаходиться виконавчий лист № АЕ-214/97р., виданий Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення вищеназваних аліментів з відповідача ОСОБА_2
На момент винесення рішення про стягнення аліментів з відповідача, він працював на ВП ЗАЕС, тому виконавчий лист було направлено за місцем роботи та до січня 2005 року аліменти виплачувалися. Але на початку 2005 року він звільнився та, починаючи з 2005 року по теперішній час, не виплачує аліменти. Він постійно приховує своє місце як фактичного проживання, так і роботи. Тому за період з лютого 2005 року по теперішній час виникла заборгованість у розмірі 46760,98 грн.
Відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів. Вказаний факт доводиться тим, що ОСОБА_2, був засуджений Енергодарським міським судом Запорізької області 30.01.2009 року за ст. 164 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт. Але й ця міра покарання не допомогла, оскільки до теперішнього часу аліменти не сплачуються.
Про свідоме ухилення від сплати аліментів свідчить і той факт, що на досудовому слідстві ОСОБА_2 було надано довідку, про те, що він працює в ТОВ «Агро Дніпро». Але після того, як про вказаний факт повідомили Відділ державної виконавчої служби, він звільнився.
Тобто, дана заборгованість у розмірі 46760,98 грн. виникла з вини ОСОБА_2, який зобов'язаний сплачувати аліменти за вищевказаним рішенням суду, а тому вважала, що вона - як одержувач аліментів - має право на стягнення неустойки, згідно розрахунку який додала до уточненої позовної заяви.
До теперішнього часу кошти відповідач їй не сплатив. Саме тому вона була вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Крім того вважала, що неправомірні дії відповідача спричинили їй моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в сумі 3000 грн., яку також просила стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивач та її представник за усною заявою ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Його представник за довіреністю ОСОБА_6 направила до суду письмову заяву, в якій повідомила про свою відмову від участі в даній справі в якості представника відповідача згідно доручення, про що також довела довірителю ОСОБА_2 (а.с.105).
Представник третьої особи – ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області за довіреністю Братіщева С.О. не заперечувала проти задоволення позовних вимог та підтвердила факт наявності у відповідача перед позивачкою заборгованості по аліментам по зазначеному виконавчому листу, про що ВДВС був складений розрахунок заборгованості, який позивачкою був доданий до позовної заяви (а.с.113).
Вислухавши пояснення, досліджувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині його вимог, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст.ст.180 і 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 20 Сімейного кодексу України до вимог, що випливають із сімейних відносин позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другої статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Виходячи з вищезазначеної норми Кодексу, позивачкою була нарахована неустойка за весь період заборгованості, яка виникла з вини відповідача.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідач не надав суду доказів поважності причин, з яких у нього виникла заборгованість по аліментам.
Позовні ж вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості та неустойки по аліментам підтверджуються наданими письмовими доказами – розрахунками заборгованості по аліментам та неустойки по вищезазначеному виконавчому листу (а.с.113-115), довідкою Енергодарського міського суду Запорізької області про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч.1 КК України на підставі вироку суду від 30.01.2009р. (а.с.9).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз’яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.. 49 Закону України „Про інформацію”, ст.. 44 „Про авторське право і суміжні права”).
Статтею 18 СК України передбачено як спосіб захисту сімейних прав та інтересів відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором. Сімейним Кодексом України передбачено відшкодування матеріальної і моральної шкоди тільки у статтях 157 і 159.
Відшкодування моральної шкоди при правовідносинах, які виникли між сторонами по даній справі не передбачено Сімейним Кодексом України.
Керуючись ст.ст. 18, 20, 180-181, 196 СК України, ст.ст.15, 15-1, 30, 62, 202, 203, 217 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Дніпровка К.-Дніпровського району Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 46760,98 грн., яка виникла станом на 01.12.2009 року, згідно виконавчого листа № АЕ-214/97р., виданого Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку у розмірі 14219,67 грн. від суми несплачених аліментів, яка виникла станом на 01.12.2009 року, згідно виконавчого листа № АЕ-214/97р., виданого Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи: 320,38 грн. - судовий збір за розгляд справи та 250,00 грн. - оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено з 01.03.2010р. з 15-00 годин. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя Енергодарського
міського суду О.Г. Пахоменко