Справа № 2а-4748\09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.02.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська головуючого судді Тарановій О.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, 3-тя особа Головне управління державного казначейства України у Луганській області про визнання незаконними дій, відповідача та стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня.
В С Т А Н О В И В
У вересні 2009 року позивач надав суду позовну заяву і посилаючись на те, що відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» \ далі Закон він, як інвалід війни 2-ої групи має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Тобто відповідно до ст.. 13 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому повинно було бути виплачено в 2007 році 3280,48 (410,06 *8), а сплатили 360 грн., в якості щорічної допомоги до 5 травня як інваліду війни. Станом на 2008 рік державний бюджет встановив розмір мінімальної пенсії 481,00 грн. Тобто відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому повинно було бути виплачено в 2008р. 3848 (481*8), а виплачено 400 грн., в якості щорічної допомоги до 5 травня, а всього позивачу не було доплачено 6368,48 грн.
У судове засідання позивач не з*явився надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позивач підтримав позов, надав суду пояснення що відповідно до ст.13 Закону позивач має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, але у 2007 році позивачу не виплачено допомогу у розмірі 2920,48 грн., за 2008 недоплачена сума становить 3448,00грн., у 2009р., загальна сума 6368,48 грн., яку він просить суд стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську та визнати неправомірними дії відповідача.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради позов не визнав, до початку слухання по справі надав письмові пояснення, що допомога до 05-го травня виплачена позивачу відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, на такі ж суми виділено і кошти, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями, управління у межах бюджетних асигнувань здійснює свою компетенцію по виплаті всіх видів допомоги.
Представник г оловного управління державного казначейства України у Луганській області у судове засідання не з’явився причини неявки суду не повідомив, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином, пояснення за позовом не надав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується посвідченням а.с. (8).
Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як інвалід 2-ої групи має право на отримання у 2007 році вказаної допомоги у розмірі 3280,48 грн. фактично отримавши 360 грн., недоотримана сума складає 2920,48 у 2008 році 3848,00 грн., фактично отримавши 400 грн., загальна сума 6368,48 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Задовольняючи позов суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05-го травня інвалідам війни 2-ої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за № 1788 від 05.11.1991р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за розмір мінімального споживчого бюджету.
А відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за № 1058-15 від 09.07.2003р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-14 від 15.07.1999р., - прожитковий мінімум є вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров*я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум даним Законом визначається відповідно до чотирьох категорій осіб, в тому числі й щодо осіб, які втратили працездатність.
Частина 4 ст.1 вказаного Закону: до осіб, які втратили працездатність на разі з іншими відносить й інвалідів.
Відповідно до ст.48 Конституції України пільги, компенсації та гарантії громадян України, право на які передбачені чинним законодавством є складовою їх конституційних прав на забезпечення достатнього життєвого рівня, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого Законом.
Відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст.13 ч.5 Закону права позивачу шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп2007р. ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 рік п.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
З огляду на тотожність ст. 29 Закону України «Про державний бюджет» відповідно на 2007р., ст.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008рік” та виходячи з рішень Конституційного Суду України, суд вважає, що встановлений Законом про держбюджет України на 2007р., 2008 р. розмір щорічної допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних відносинах.
Зменшення Законами України „Про державний бюджет України на 2007р., 2008р.” розміру щорічної допомоги до Дня Перемоги також суперечить ч.2,3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними.
Згідно з посвідченням позивач є інвалідом війни 2-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, відповідач та співвідповідач цю обставину не заперечує, тому суд доходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до Дня Перемоги у розмірах, встановлених ст.13 Закону.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 15.03.2007р. №749, прожитковий мінімум у 2007 році, на момент виплати з 01.04.2007 року становив - 410,06 грн., а відповідно до ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 року № 107-У1, прожитковий мінімум у 2008 році, на момент виплати з 01.04.2008 року становив - 481,00грн.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню:
- за 2007 рік у розмірі 8 х 410,06 грн.= 3280,48 грн.-360грн.=2920,48 грн.
- за 2008 рік у розмірі 8 х 481,00грн. = 3848,00грн.- 400грн.= 3448,00
- а в цілому 6368, 48грн.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ „Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування”, ст.ст.2,11,99,100, 159-163 КАС України суд
П О С Т А Н О В И В
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, про визнання незаконними дій, відповідача та стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня – задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, щодо виплати розмірів разової грошової допомоги до 5-ого травня 360 грн. і 400 грн. ветерану війни, інваліду 2-ої групи – ОСОБА_1, що не відповідають встановленим згідно ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов*язати відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради зробити перерахунок та виплату розмірів разової грошової допомоги до 5-ого траня за 2007,2008 роки ветерану війни, інваліду 2-ої групи ОСОБА_1, та у встановленому законом порядку стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України з УПСЗН Ленінської районної у місті Луганську ради на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2007 та 2008 роки на загальну суму 6368,48 грн., з якої за 2007- 2920,48 грн., за 2008 рік – 3448,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м .Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: