Справа № 2-127/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року м. Носівка

 Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Корзаченка В.М.,

за участю секретаря Ями С.С.,

позивачки ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Чуєнко Л.А.,

розглянувши та вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на спадщину частково недійсним та визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодіння, третя особа – Носівське районна державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2010 року до Носівського районного суду Чернігівської області звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на спадщину частково недійсним та визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1, у місті Носівка Чернігівської області, третя особа – Носівське районна державна нотаріальна контора.

Позивачка обґрунтовує позов тим, що з 12 грудня 1965 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За час спільного проживання з покійним чоловіком вони збудували житловий будинок по АДРЕСА_1, у місті Носівка Чернігівської області. Після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона прийняла спадщину, оскільки проживала у спільному будинку де і зараз проживає. Вона з відповідачем є спадкоємцями першої черги за законом і під час оформлення спадщини врахувала всі обіцянки останнього про довічне безтурботне її проживання і господарювання у своєму будинку та не заперечувала щодо отримання ним батькової частини спадщини. 17 вересня 2007 року її син ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, у місті Носівка, яке 01 вересня 2008 року зареєстрував у БТІ Носівського району. У подальшому відповідач зі своєю дружиною створили їй такі умови, які не дають змоги господарювати та проживати у нормальній обстановці, між ними постійно виникають сварки і невдоволення. Вона вважає, що нотаріус без законних на те підстав видала відповідачу свідоцтво про право власності на весь будинок.

Позивачка ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила суду, що син та невістка під час оформлення спадщини мали з нею добрі стосунки і вона врахувала обіцянки сина про довічне безтурботне її проживання і господарювання у своєму будинку та не заперечувала щодо отримання ним батькової частини спадщини. Пізніше їх відносини змінилися на гірше, невістка стала її бити, виганяти з будинку і тепер вона хоче, щоб суд визнав за нею право власності на Ѕ частину будинку. Після смерті вона однак все залишить сину, але зараз хоче мати свою половину хати, щоб її ніхто не виганяв до доньки. У нотаріуса їй ніхто нічого не роз’яснював.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що мати під час оформлення спадщини відмовилася від неї на його користь, а він все належним чином оформив у нотаріуса. Вважає, якби він не мав права на спадщину, то нотаріус не видала б йому свідоцтва про право на спадщину. Також заперечив пояснення позивачки, що він з жінкою не дають їй спокою і пояснив, що вона сама не давала їм спокійно жити в будинку, облаштовувати свій побут, проводити будь-які ремонтні роботи. Крім того, через постійні невдоволення з боку позивачки його дружина, будучи вагітною, постійно нервувала, що призвело до завчасного народження дитини, яка тепер має слабке здоров’я. Після пологів у листопаді 2009 року дружина проживає з дитиною у своїх батьків у Кременчуці Полтавської області і в Носівці взагалі не була, тож звинувачення на її адресу з боку позивачки вважає безпідставними.

У судовому засіданні представник третьої особи – Носівської районної державної нотаріальної контори – державний нотаріус Чуєнко Лариса Анатоліївна, дала суду показання, що спадкова справа оформлена належним чином і позивачка подавала заяву про відмову від спадщини на користь відповідача. Дана заява свідчить про роз’яснення нотаріусом наслідків такої відмови.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, 12 грудня 1965 року Носівським райбюро ЗАГСу Чернігівської області зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_3, якій після одруження присвоєно прізвище «Шелест».

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 16 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Носівського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 69 років.

17 вересня 2007 року державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Перев’язко Л.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий АДРЕСА_1 спадкоємцеві першої черги ОСОБА_4, на підставі якого за останнім 01 вересня 2008 року Носівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на вказаний будинок.

З матеріалів спадкової справи № 283 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 вбачається, що позивачка 27 квітня 2007 року подала до Носівської районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від належної їй частки у спадковому майні після смерті спадкодавця на користь сина (відповідача) ОСОБА_4. Своїм підписом позивачка також підтвердила те, що нотаріус роз’яснила їй зміст статті 60 СК України та статей 1273-1274 ЦК України. Відповідач того ж дня подав заяву про прийняття спадщини і за умови відсутності інших спадкоємців першої черги за законом, 17 вересня 2007 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий АДРЕСА_1 та грошові заощадження.

Також у матеріалах згаданої вище спадкової справи є копія свідоцтва про право власності на жилий АДРЕСА_1 в місті Носівка Чернігівської області, який на підставі рішення Носівського міськвиконкому від 18 листопада 1999 року № 225 на праві приватної власності належав померлому ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 1 статті 1273 ЦК України передбачає право спадкоємця за заповітом або за законом відмовитися від прийняття спадщини подавши відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, а частина 5 згаданої статті вказує на те, що така відмова є безумовною і беззастережною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Частина 2 статті 1275 ЦК України визначає правові наслідки відмови від прийняття спадщини і передбачає, що у разі відмови від прийняття спадщини одного із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позивачкою не надані належні і допустимі докази, які б безспірно і безсумнівно підтвердили факт, що нотаріус не роз’яснювала їй наслідки відмови від прийняття спадщини. Також немає доказів обману з боку відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку що вимоги позивачки є необґрунтованими і недоведеними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 60 СК, ст.ст. 15, 16, 20, 328, 1218, 1222, 1261, 1273-1275 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на спадщину частково недійсним та визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 Чернігівської області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Носівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          В.М. Корзаченко