Справа № 2-а-39
2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Черкашиній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Енергодар адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 для обслуговування доріг державного значення УДАІ при ГУМВС України в Запорізькій області Самойленка Дмитра Анатольовича, про поновлення процесуального строку та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У С Т А Н О В И В :
11.11.2009р., ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив поновити йому строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно нього 27.04.2009р. інспектором адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 для обслуговування доріг державного значення УДАІ при ГУМВС України в Запорізькій області Самойленком Д.А. та цю постанову скасувати.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 101436 від 27.04.2009р., на нього накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. Вважає, що постанова винесена незаконно, оскільки вона винесена з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а саме – ст.ст. 14-1, 256, 268 КУпАП, пунктів 12.2, 12.3, 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС, затвердженої Наказом МВС № 1111 від 13.11.2006р. Крім того, позивач наполягав, що зазначене у цій постанові правопорушення він не скоював, він не погоджується з тим, що допустив перевищення допустимої швидкості руху на вказаній у зазначеній постанові ділянці дороги.
В судове засідання позивач та його представник за угодою ОСОБА_3 не з’явилися та надіслали заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з’явився та надіслав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на свої письмові заперечення (а.с.9-11).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що згідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 101436 від 27.04.2009р. (надалі – постанова), винесену відповідачем - інспектором адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 для обслуговування доріг державного значення УДАІ при ГУМВС України в Запорізькій області Самойленком Д.А. відносно позивача по справі ОСОБА_1, останній 25.04.2009р., о 16-41 годині, на 313 км автодороги Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем „Хонда Цивік”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 128 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 38 км/год., і порушив пункт 12.6 ПДР України. На підставі зазначеного ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. (а.с.3).
В самій фабулі постанови не зазначено, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 вимірювалась технічним приладом вимірювання швидкості. Але, нижче фабули описаного правопорушення у цій же постанові є посилання на серійний номер якогось приладу: „0812501”.
Суд неодноразово – 12.11.2009р., 07.12.2009р. та 22.12.2009р. в судові засідання витребував адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі вищезазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення. Але ухвала суду без поважних причин не виконана, що суд розцінив як небажання відповідача надати докази щодо обґрунтованості своїх дій та прийнятого рішення відносно ОСОБА_1
Відповідно до ст. 294 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанову по справі по адміністративне правопорушення винесено 27.04.2009р. і в ній зазначена інформація щодо відправлення копії цієї ж постанови правопорушнику ОСОБА_1 поштою за вих. № 69 від 27.04.2009р.
Відповідно до позовної заяви позивач, 06.11.2009р., випадково дізнався від працівників державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області про відкриття відносно нього виконавчого провадження щодо стягнення штрафу на підставі зазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення. До цього дня позивач жодної інформації про наявність цієї постанови не отримував. Тобто, копія оскаржуваної постанови відправлена ОСОБА_1 з порушенням триденного строку, встановлено ч.6 ст. 258 КУпАП.
З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 11.11.2009р., тому є достатні підстави для задоволення вимог позивача щодо поновлення строку на оскарження вказаної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Відповідно до частини 2 цієї ж статті у разі вчинення правопорушення іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, повідомити про відповідні обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
Суду не надано доказів, щодо повідомлення ОСОБА_1 органів ДАІ про керування його автомашиною в зазначених у постанові дату, час та місці іншою особою, тому суд вважає, що автомашиною керував саме позивач по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідачем не надано доказів, що технічний прилад „Візир”, на який посилається відповідач в своїх письмових запереченнях, допущений до використання у службовій діяльності підрозділів Державтоінспекції України для документування правопорушень у сфері дорожнього руху.
Також, відповідачем не доведено, що названий технічний прилад визнаний як засіб вимірювальної техніки, що його зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і з цього приводу суду не надані належним чином завірені копії свідоцтва про його визнання, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів.
Крім того, відповідач не надав належний доказ - знімок фото фіксації, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, про фіксацію автомобіля під керуванням позивача по справі з зображенням реєстраційного номеру автомобіля, даних про фіксацію дати та часу перевищення швидкості, доказів про встановлення технічного приладу, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, з зазначенням орієнтирів розташування приладу на місцевості (ділянки дороги). Відповідач не довів та не надав доказів щодо меж дії дорожніх знаків, де було розташовано цей прилад, немає підтвердження, що знімок зроблено саме на 313 км автошляху Харків-Сімферополь , до якого виду доріг відноситься дільниця цієї дороги, відповідно до вимог п. 12.6 ПДР України (на дорогах для автомобілів чи на інших дорогах).
Наявність відомостей, щодо обмеження швидкості на відрізку дороги, де було зроблено знімок, на думку суду, є основною обставиною, щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п.12.6.”ґ” ПДР України на дорогах для автомобілів встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 110 км/год., тому швидкість 128 км/год., як значиться у постанові, у відповідності до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП не створює складу адміністративного проступку, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає при перевищенні обмеження швидкості більш, як на двадцять кілометрів на годину.
До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото- фіксацію вказаного автомобіля. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами.
Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.
Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 141, 122, 252, 258, 268, 294 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Постанову серії АР № 101436 від 27.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП в розмірі 300 грн., скасувати.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її складання в повному обсязі – з 03.02.2010р. з 15-00 годин.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.Г. Пахоменко