Справа № 2-163/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
секретаря: Остап”юк М.В.
адвоката ОСОБА_1
сторін : представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на трьохкімнатну АДРЕСА_1, -
встановив:
Позивачка просить постановити рішення котрим визнати за нею та відповідачем ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на трьохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 74,4 кв.м.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув повторно, хоч про день та час слухання справи був повідомлений, але подав суду заяву про слухання справи, вказавши що заявлені вимоги визнає.
Представник відповідача ТзОВ “Радіосервіс” теж не прибув, подали заяву про слухання справи без їх участі і теж не заперечують проти задоволення позову.
Вислухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до статтей 10,11,60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін і виносить свої рішення на підставі доказів, що надаються сторонами, кожна сторона зобов”язана подати докази у підтвердження своїх вимог чи заперечень. Тому суд вирішував спір на підставі тих доказів, що були надані сторонами і в межах заявлених вимог.
Архівний витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 29 грудня 1995 року № 432, копія акту державної приймальної комісії по прийманню цього ж будинку в експлуатацію, затверджений вказаним рішенням, підтверджують, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 побудований ТзОВ “Радіосервіс”.
Реєстраційне посвідчення від 17 червня 1996 року підтверджує, що цей будинок зареєстровано за ТзОВ “Радіосервіс” в цілому як за належним власником.
Протокол розподілу та надання квартир які будує ТзОВ “Радіосервіс” від 13 жовтня 1992 року підтверджує, що чоловікові позивачки дійсно було виділено на третьому поверсі будинку квартиру № 8 площею 72 кв. м.. Факт надання сторонам вказаної квартири підтверджує і лист директора ТзОВ “Радіосервіс” № 53 від 03 листопада 2008 року.
Письмове пояснення директора ТзОВ “Радіосервіс” № 39 від 20 жовтня 2008 року на ім”я суду підтверджує, що дійсно вказаним рішенням зборів засновників ТзОВ “Радіосервіс” у 1992 році було виділено відповідачу ОСОБА_4 вказану вище квартиру, завернення робіт по внутрішньому обладнанню квартир проводилось коштами і силами осіб яким було надано квартири з послідуючим оформеленням на них права власності, що дійсно позивачка завершила роботи по добудові квартири, товариство оформило б на них право власності, але оскільки відповідач ОСОБА_4 Не хотів до них приходити для такого оформлення, то тому і формально не було здійснено такого переоформлення, хоч фактично вважають спірну квартиру спільною власністю позивачки та відповідача ОСОБА_4.
Подані суду сторонами та досліджені в судовому засіданні докази достовірно підтверджують, що спірна квартира була надана відповідачу ОСОБА_4 і за ним могло б бути оформлено право власності на неї, але оскільки він не бажає провести таке оформлення права власності, то позивачка зміушена була звернутися до суду з даним позовом. Добудову квартири здійснювала позивачка. Сторони на час отримання квартири перебували у шлюбі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про шлюб та про розірвання шлюбу.
Ст. 368 ЦК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
У ст. 392 ЦК України зазначається, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. В даній ситуації позивачка іншим чином не може вирішити заявлених вимог. А тому позов слід задовольнити.
На підставі викладеного, ст.ст. 10.11,60 ЦПК України, ст.ст. 368, 392 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 208-218 ЦПК України, суд –
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на трьохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 74,4 кв. метра.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Попович С. С.