2а-1816/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2010 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді – Лагоди В.О.,
при секретарі – Кушнаренко Е.А.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення строку на оскарження дій, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування та виплати доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за 2009 рік, -
В С Т А Н О В И В:
16 лютого 2010 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій, що полягають у нарахування і виплаті у 2009 році, віднесеній до категорії дітей війни, соціальної допомоги не в повному обсязі і всупереч ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за якою вона має право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з порушенням її прав і інтересів на отримання соціальної допомоги протягом вказаного періоду в розмірі, передбаченому законом, просила суд визнати дії УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя неправомірними, поновити строк для оскарження дій та зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за 2009 рік.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Крім того, вважає що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом прав.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Відповідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області.
Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом,
Ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглядаючи питання щодо строків нарахування та виплат спірних сум суд виходить із наступного.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позовні вимоги позивачки щодо зобов’язання провести нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, є обґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню, за період з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 8-11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про поновлення строку на оскарження дій, визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за 2009 рік – задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність управляння Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 15 лютого 2009 р. по 31 грудня 2009 р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячні доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 15 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя