С права № 2а-603/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
cекретаря: Черкес У.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС окремого взводу супроводу підпорядкованого УДАІ УМВС України в Тернопольській області Лисюк Андрія Степановича про визнання незаконною та скасування постанови від 30 серпня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення,-
в с т а н о в и в:
Позивач просить про визнання незаконною та скасування вказаної вище постанови мотивуючи свою позицію тим, що оскаржувана постанова є незаконною.
В судовому засіданні представник п озивача по суті пояснив, що вважає, що інспектор ДПС без достатніх підстав притягнув його довірителя до адміністративної відповідальності, не встановивши при цьому фактичних обставин справи, і за скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП необгрунтовано наклав на нього штраф у розмірі 340 грн..
Відповідача інспектор ДПС окремого взводу супроводу підпорядкованого УДАІ УМВС України в Тернопільській області Лисюк А.С. в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином . А тому суд вирішував спір по суті без його особистої участі.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Про застосування строку звернення до суду, як підстави для відмови в позові в порядку ст. 100 КАС України, відповідач не заявляв, але вирішуючи клопотання позивача про поновлення йому строку на звернення до суду виходячи з того, що він пропустив такий строк оскільки несвоєчасно отримав копію оскаржуваної постанови, то суд вважає, що такий строк позивачу при викладених ним обставинах слід поновити та вирішувати спір по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідач, будучи двічі повідомлений про день та час слухання справи в судові засідання не прибув, правомірність свого рішення ( постанови ) не обгрунтовував, а тому суд виходить з тих доказів та фактичних обставин, що надані суду з боку позивача.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 30 серпня 2009 року приблизно о 10 год. 34 хв. на автодорозі Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль Тернопільської області, позивач, порушивши вимоги Правил дорожнього руху, рухався у населеному пункті зі швидкістю 90 км/год.., порушення було зафіксовано приладом “Візир”.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З копії оскаржуваної постанови та долученої до неї фотографії, що долучені позивачем, не видно, що автомобіль позивача рухався у той час саме у населеному пункті, що зобов”язувало позивача рухатись зі швидкістю в межах 60 км/год.. Іншого відповідачі не довели.
В порушення вимог ст. 254 ч. 2 КУпАП протокол про адмінправопорушення не складався, хоч відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи з фактичних обставин повинен був складатись, а копія його повинна бути вручена особі щодо якої складено такий протокол. Що позбавляє можливості в тому числі і суд переконатись у тому чи дійсно мав місце факт адмінправопорушення чи ні.
Під час огляду фотографії транспортного засобу на якій зазначено дата, час та швидкість руху транспортного засобу вбачається, що достовірність їх не підтверджено, тобто зафіксовані обставини не відповідають вимогам ч. 2 ст.70 КАС України. Немає і зображення дорожніх знаків про обмеження швидкості або встановлення швидкості з якою має рухатись автомобіль. Вказавши пристрій, яким здійснювалось фіксування, не надано технічної характеристики фіксуючого пристрою, не зазначено анкетних даних інспектора відповідального за надання метрологічної інформації.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань, проте відповідачем такі дані не вказані. На вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. Технічні особливості приладу “Візир” не виключають можливість неправильного відображення фактичної швидкості руху автомобіля, а також наявність відповідних похибок під час фіксації. Кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки до використання в Україні та повірку даного типу засобів вимірювальної техніки. Таких документів ні позивачу ні суду вже коли справа перебувала у провадженні суду, надано не було. Також не зазначено у постанові чи іншому документі чи пристрій, яким здійснювалося фіксування руху транспортного засобу, відповідає вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, у певних умовах його експлуатації, чим порушено вимоги ч.1 ст.11 зазначеного Закону.
Працівники ДПС мають право здійснювати фіксацію правопорушень тільки в спеціально встановленій зоні спостереження, а на вказаній дільниці шляху повинен бути встановлений знак, що вказує можливість здійснення фотозйомки. Як вбачається з фотографії, спостереження за автомобілем велось зафіксованою камерою, тобто фіксуючий стояв на місці, на узбіччі дороги, натомість п. 13.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України № 111 від 27 березня 2009 року, яка зобов'язує інспектора ДАІ здійснювати прихований нагляд на службових транспортних засобах ( автомобілях ) без спеціального кольорографічного пофарбування та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів, тобто зйомка повинна проводитися виключно з автомобіля який рухається в потоці машин, п. 13.7.4. передбачає, що втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників передбачених чинним законодавством заходів впливу.До них належать в т.ч. перевищення встановленої швидкості руху.
Зазначене вказує про порушення чинного законодавства з боку працівників ДПС.
А відповідно до ст. 70 ч. 3 КАС України докази, одержані з порушенням вимог закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Тобто, немає підстав вважати достовірними дані зафіксовані при таких обставинах з допомогою пристрою “Візир”. І, відповідно, при таких обставинах оскаржувану постанову слід визнати такою, що не грунтується на достовірних доказах і, відповідно, постанову при таких обставинах слід скасувати.
Керуючись ст. 69, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71, ст. ст. 100, 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 14-1, 33, ч. 1 ст. 122, ст. ст. 251, 252, КУпАП, ст. ст. 10, 11 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВСУкраїни, затв. наказом МВС України № 111 від 27 березня 2009 року , суд, -
п о с т а н о в и в:
Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з даним позовом.
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії ВС № 015585 від 30 серпня 2009 року винесену інспектором ДПС окремого взводу супроводу підпорядкованого УДАІ УМВС України в Тернопольській області Лисюк Андрієм Степановичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП України та накладення на нього штрафу в сумі 340 гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Попович С. С.