- 1 -

                                                                                                                           № 2-51/10

                                                  Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05.01.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі  Малой К.П.,

з участю позивача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника-адвоката ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (третя особа ОСОБА_6) та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

                                   В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначають наступне.

Згідно з довіреністю, виданою третьою особою по справі ОСОБА_6 та посвідченої 17.03.2007р. приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, в спільному володінні та користуванні позивачів знаходився автомобіль НОМЕР_1.

06.06.2007р. приблизно о 13.40год. в м. Вільногірськ Дніпропетровської області на вул. Промисловій в районі гаражного кооперативу №3 було скоєно ДТП, учасниками якої стали відповідач, який керував а/м Дачія-Логан, р/н НОМЕР_2, та позивач по справі ОСОБА_1, який керував вищевказаним а/м ВАЗ 2102 р/н НОМЕР_1.

В зв`язку з вказаною ДТП автомобілю позивачів були причинені пошкодження, а позивачу ОСОБА_1 тілесні ушкодження, внаслідок чого його було госпіталізовано до Вільногірської міської лікарні.

За фактом ДТП були викликані на місце події працівники Вільногірського МВ ГУМВС України, які зафіксували пригоду. В зв`язку із завданням позивачу ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та його госпіталізації в порядку дослідчої перевірки, на підставі відношення від 12.06.2007р., винесеного начальником СВ Вільногірського МВ ГУМВС України ОСОБА_8 було проведено експертне автотехнічне дослідження.

Згідно з висновком експерта №104 від 14.06.2007р. дії відповідача не відповідають вимогам п.п.10.1 та 14.2 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Дії позивача ОСОБА_1 оцінені як такі, що відповідають вимогам Правил дорожнього руху України. Працівник ДАІ   ОСОБА_9 безпідставно зробивши висновок про винність у скоєнні ДТП ОСОБА_1, склав відносно нього адміністративний протокол за ст.124 КУпАП, який направив на розгляд до Вільногірського міського суду. Ні на які доводи, щодо того, що винним у ДТП є відповідач, він не реагував. Але суд, розібравшись у обставинах справи, 06.08.2007р.

                                                                  - 2 -

виніс обґрунтовану постанову про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивачі зазначають в своєму позові, що таким чином вони вважають, що у скоєнні ДТП винний відповідач.

В зв`язку з пошкодженням а/м позивач ОСОБА_5 звернувся до спеціаліста по оцінці транспортних засобів, який провів огляд пошкодженого а/м та зробив висновок №216 від 07.06.2007р. по визначенню вартості причиненої матеріальної шкоди, яка складає 8424.94грн. при дійсній ринковій вартості 6005.87грн., що є економічно необґрунтованим. Таким чином ремонт а/м ВАЗ 2102 не проводився.

Фактично цей а/м придбано позивачем ОСОБА_5 у третьої особи ОСОБА_6 за грошові кошти з умовою подальшого юридичного оформлення при зібранні коштів на перереєстрацію. Таким чином, ніякої матеріальної шкоди ОСОБА_6 не було завдано і він залучається до участі в справі як формальний власник автомобіля, на якого видано технічний паспорт.

Згідно з ч.5 ст.48 Закону України «Про власність» позивач ОСОБА_5, як особа, що юридично не є власником, але яка володіє автомобілем на передбаченій законом підставі – по нотаріально посвідченій довіреності, має право на захист прав нарівні з власником. Фактично, враховуючи, що матеріальна шкода причинена позивачу ОСОБА_5, відповідач повинен йому відшкодувати вартість цієї шкоди. Вартість цієї шкоди складається з ринкової вартості а/м ВАЗ 2102, визначеної спеціалістом-товарознавцем у розмірі 6005.87грн.

Крім того, в зв`язку з ДТП позивачу ОСОБА_5 було причинено і моральну шкоду, яка полягає в тому, що він переніс психологічний стрес з приводу пошкодження а/м та завдання його сину – позивачу ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, він вимушений був докладати зусиль для лікування сина, придбання для нього ліків, вимушений витрачати свій вільний час на оформлення документів, витрачати кошти на звернення до суду, які він планував витратити на потреби своєї родини, та докладати додаткові зусилля на відновлення свого становища, яке було до ДТП, тобто докладати зусилля на збір коштів для придбання іншого автомобіля, так як відповідач не бажає визнавати себе винним і відшкодовувати заподіяну шкоду і відновлювати свій психологічний стан з приводу травмування сина. Всі ці фактори не входять в звичний порядок життя позивача ОСОБА_5, моральну шкоду він оцінює в розмірі 3000грн.

Позивач ОСОБА_1 в зв`язку з ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, знаходився на стаціонарному лікуванні у Вільногірській міській лікарні з 06 по 15 червня 2007р.

Діями відповідача йому також завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП він до теперішнього часу знаходиться в депресивному стані, придбав страх при вигляді транспортних засобів, що рухаються, погіршились його сон та апетит.

Крім того, він змушений докладати зусилля для захисту від стверджень відповідача про його винність у скоєнні ДТП, а не відповідача.

Під час скоєння самого факту ДТП відповідач замість того, щоб викликати машину невідкладної медичної допомоги для надання допомоги позивачу ОСОБА_1, став ображати його та пред`являти претензії щодо пошкодження свого автомобіля. Моральна шкода оцінюється позивачем у розмірі 2500 грн.

Позивачі просять задовольнити їх позов, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 6005.87грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3000грн. – у відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП, 400грн. –  вартість  послуг  спеціаліста - товарознавця,  60.06грн.  –  судовий  збір та

                                                                    - 3 -

30.00грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На користь позивача ОСОБА_1 вони просять стягнути з відповідача 2500грн у відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП, 08.50грн. – судового збору та 07.50грн. - витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом  до ОСОБА_1  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначає наступне.

Він є власником легкового а/м «Дачія-Логан» р/н НОМЕР_2. що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим Дніпродзержинським МРЕВ-ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 23.11.2005р.

06.06.2007р. він на законних підставах керував вказаним а/м і приблизно в 13.40год. рухався по вул. Промисловій в м. Вільногірську Дніпропетровської області по напрямку руху до заправочної станції в умовах ясної сонячної погоди.

Попереду нього в одному напрямку рухався на невеликій швидкості легковий а/м ВАЗ 2102 р/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1

Діючи в строгій відповідності до вимог п.п. 10.1, 14.1-14.6 Правил дорожнього руху України (ПДР), він почав здійснювати обгін зліва зазначеного а/м, при цьому не перевищив швидкості 60 км/год, яка встановлена на цій дорозі. Перед початком обгону він виконав всі необхідні заходи, передбачені ПДР.

В ході здійснення обгону він побачив, що водій ОСОБА_1 не подав ніякого сигналу про поворот ліворуч і почав перед ним цей маневр, в результаті чого трапилось ДТП, тобто зіткнення їх автомобілів, в результаті якого його автомобілю було завдано значних пошкоджень.

По даному факту на місце пригоди ним були викликані робітники Вільногірського  МВ ГУМВС України, які зафіксували цю пригоду.

Він та ОСОБА_1 весь час були присутні на місці пригоди. Ні йому, ні ОСОБА_1 не було завдано ніяких тілесних ушкоджень, швидка допомога не викликалась.

В ході огляду автомобіля відповідача було встановлено, що пластмасові ковпаки на всіх зовнішніх світових приладах автомобіля були затемнені чорною тоніровкою (покриттям), що не відповідало стандартам заводу виробника і являлось порушенням вимог п.31.4 ПДР України.

Після огляду місця ДТП і автомобілів працівник ДАІ   ОСОБА_9 цілком обґрунтовано та законно зробив висновки про винність відповідача ОСОБА_1 в скоєнні ДТП і зазначив це в адміністративному протоколі по ст.124 КУпАП, який було направлено до Вільногірського міського суду, який 06.08.2007р. зробив висновок про відсутність в діях відповідача складу злочину.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 зазначає, що він вважає, що відповідач ОСОБА_1 повністю винен в скоєнні ДТП, в ході якого йому завдано матеріальної шкоди, яка полягає в тому, що було значно пошкодженого належний йому а/м, вартість його ремонту та відновлення  згідно з висновком експерта складає №223 від 03.07.2007р. складає 32380грн.

Також в результаті ДТП йому завдано і моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП він до теперішнього часу перебуває в стані депресії, порушено його сон та апетит, він не взмозі організувати свій відпочинок, спілкування з рідними та близькими. Весь цей час йому доводиться відлучатись від постійного місця проживання та роботи в м. Дніпропетровськ для вирішення питання, пов`язаного з ремонтом його автомобіля і з виплатою йому страховки за пошкоджений автомобіль. Він до цього часу змушений наймати транспорт у друзів і

                                                                   - 4 -

знайомих для цих поїздок, при цьому пояснюючи їм, що в скоєнні ДТП він не винен.

Крім цього, він як приватний підприємець, був позбавлений можливості тривалий час використовувати свій автомобіль для перевозки товарів, що в значній мірі підірвало його підприємницькі можливості, порушило звичний для нього ритм  його діяльності. Все це завдало йому сильних моральних страждань, дискомфорт, що вимагає від нього додаткових зусиль для відновлення його фізичних сил та психічного стану, для нормалізації життєвих зв`язків і стосунків з рідними та близькими, друзями та знайомими. Моральну шкоду він оцінює в 5000грн.

Він просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 32380грн., моральну шкоду в зазначеному розмірі та судові витрати.

Позивач ОСОБА_5 підтримав свій позов, зустрічний позов не визнав і пояснив суду, що він фактично купив автомобіль у ОСОБА_6 по генеральній довіреності, бо не було потрібної суми грошей. Дійсно в автомобілі було зроблено напилення на сигнали поворотів, але в 2007р. проходили техогляд і ніяких зауважень та претензій не було з цього приводу. Це не можна назвати саме напиленням, а просто він не міг знайти лампочок жовтого кольору, тому обвів повороти іншою фарбою, щоб було чіткіше видно повороти, і також зробили це для краси. Це зробили через те, що вигорів сигнал повороту, тому зробили, щоб було чіткіше видно.  

 В подальшому позивач ОСОБА_5 надав суду заяву, якою просить розглядати дану справу без його участі в зв’язку із зайнятістю по роботі, з участю його представника-адвоката ОСОБА_2 (а.с.37,75), який пояснив суду, що автомобіль ВАЗ-2102 придбавався для потреб сім’ї ОСОБА_5. Генеральну довіреність було оформлено на двох осіб – ОСОБА_5 та ОСОБА_1

06.06.2007р. трапилось ДТП. ОСОБА_5 до нього не має ніякого відношення, але експертизу замовляв він і витратив свої кошти на оплату її вартості, тому його зазначено позивачем по справі.

В результаті ДТП йому завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП автомобілем, який використовувався для потреб сім’ї, неможливо було користуватись, він не підлягає ремонту. Виникли труднощі, оскільки сім’я позбавлена можливості користуватись цим майном.

В матеріалах справи є висновки спеціаліста ОСОБА_10, який допитувався в суді, згідно його висновку дії ОСОБА_3 визнано винними і є причиною ДТП. Тормозний шлях ОСОБА_3 навіть не було зафіксовано, тобто він ніяких мір для уникнення зіткнення не приймав. Щодо тонованості сигналів поворотів спеціаліст пояснив, що в даному випадку це не має значення. Якби у ДАІ були які зауваження до ОСОБА_5 з цього приводу, і якби автомобіль не відповідав вимогам, то про це зробили б відмітку в талоні, але цього немає. Тому немає підстав думати, що причиною ДТП стало тонування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 немає відношення до ДАІ. Справа про адміністративне правопорушення розглядалась міським судом, потім апеляційним судом і постанова не була скасована. Заподіяна ОСОБА_3 ОСОБА_5 шкода складає 6005.87грн., а його син ОСОБА_1 є фактично користувачем автомобіля. Вартість експертизи оплачував також ОСОБА_5 Моральна шкода – це внутрішнє відношення людини до тих негативних наслідків, що склалися. Представник позивача просить суд врахувати постанову міського суду по справі про адміністративне правопорушення, де ОСОБА_1 не визнано винним.

Він просить стягнути на користь позивачів з відповідача моральну шкоду в зазначених ними розмірах і відмовити ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову.

                                                       - 5 -

В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_1 свій позов підтримав, висловивши заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_3 і пояснив суду, що 06.06.2007р. він на вказаному автомобілі їхав по вул. Промисловій в м. Вільногірську. Йому треба було повернути наліво, тому він включив лівий поворот, подивився в дзеркало назад,  йому нічого не перешкоджало, іномарка була далеко позаду.  Коли він повернув, то відчув удар зліва, коли «очнувся», зліва стояла автомашина, а його машина була на узбіччі. Двері з його боку не відкривались, тому він вибрався з машини через задні двері, потім приїхали працівники ДАІ.

У відповідях на запитання він доповнив, що автомобіль купували за гроші батьків. Після ДТП він був на лікуванні в хірургічному відділенні з 6 до 16.06.2007р. На місці ДТП ОСОБА_3 «накинувся» на нього і звинувачував його в ДТП,  швидку медичну допомогу він йому не викликав. Правила дорожнього руху він не порушував, перед поворотом його швидкість була від 40 км/год. і менше, а безпосередньо перед цим поворотом – приблизно 4-5 км/год.

Завдана йому моральна шкода полягає в тому, що він отримав черепно-мозкову травму, при проходженні комісії при влаштуванні на роботу в зв’язку з цим будуть виникати запитання.

Правила дорожнього руху він знає добре, скло поворотів не було затоновано в чорний колір, документів на тонування в нього немає. Коли в його автомобілі включено повороти, то їх добре видно навіть в сонячну погоду,  він це сам бачив і знає. В 2007р. він проходив техогляд, скло поворотів на той час було вже  затоновано, але з боку ДАІ до нього зауважень з цього приводу не було. Права водія він отримав в 2004р., погода в день ДТП була ясна, сонячна.  Автомобіль відповідача був далеко від нього і він встигав виконати поворот.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав свій зустрічний позов, висловивши заперечення проти пред’явленого до нього позову та пояснив суду, що 06.06.2007р. він виїхав із свого гаража, за один поворот до цього. Коли він почав обгін, включив поворот, а коли порівнявся з а/м ВАЗ, той почав повертати вліво. Він намагався уникнути, але зіткнення все-таки сталося. Він не бачив в а/м ВАЗ включеного сигналу повороту.

Володимир сказав, що швидку допомогу викликати не треба, в нього був нормальний стані, через 2 години вони поїхали в лікарню, вони було удвох в приймальному покої, їх обстежували, вони обидва були тверезі, а пізніше по слухам йому стало відомо, що ОСОБА_1 знаходиться в стаціонарі. ДАІ викликав він (ОСОБА_3) по мобільному телефону, склали протокол, він його підписував,  швидкість його а/м перед ДТП була 55 км/год. Він може пояснити, що ОСОБА_1 почав робити поворот після того, як їх автомобілі порівнялись, а він «здавав» вліво та  гальмував.

Його представник – адвокат ОСОБА_4 доповнив пояснення свого довірителя наступним. Він вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, бо він не порушував Правил дорожнього руху. Дорога, на якій сталось ДТП, роздільної смуги не має. ОСОБА_1 повинен був впевнитись в тому,  що позаду нього немає транспорту, а з боку ОСОБА_3 порушень не було. Головною причиною ДТП стало те, що у ОСОБА_1 були скриті сигнали поворотів. Він вважає, що на постанову суду не треба посилатись. ОСОБА_3 не був повідомлений про проведення першої експертизи. Другу експертизу він оплатив, але в ній навіть не позначено місце аварії. Ця експертиза не дає для суду кінцевих відповідей на запитання, тому вона не є для суду обов`язковою. Про тілесні ушкодження в справі немає документів. Він просить визнати правоту ОСОБА_3, стягнути на його користь завдану йому шкоду, задовольнивши зустрічний позов.

                                                    - 6 -

Свідок ОСОБА_9. суду показав, що він складав адміністративний протокол по даному ДТП. Він вважає, що тонування є порушенням ПДР. На його думку, ОСОБА_1 не впевнився в тому, що ОСОБА_3 вже здійснює обгін і «підставив» свій автомобіль. В той день погода була сонячна, тому  затемнені повороти не було видно дальше 2-х метрів.

Вони возили водіїв в лікарню на обстеження, він не пам’ятає – чи заявляв ОСОБА_1 тоді про погане самопочуття. Він був присутнім при проведенні експертизи автомобіля у ОСОБА_3, а у ОСОБА_1 – не був.

У відповідях на запитання свідок пояснив, що на час ДТП він був інспектором патрульної служби і згідно з телефонограмою їх керівництва вони виїзжають на ДТП. У ОСОБА_1 він пояснень в той день не брав, а брав тільки у ОСОБА_3. З пояснень ОСОБА_3 йому відомо, що він завершував обгін, а те, що він вже завершував обгін – це його особиста думка.  Він згодний з тим, що ОСОБА_3 повинен витримувати інтервал.  

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що в день, коли трапилось ДТП, він знаходився недалеко, в себе в гаражі. Сам момент удару він не бачив, а коли почув удар, то зразу підбіг туди. Спочатку підійшов до а/м Жигулі, бо він був сильно побитий, не відкривались двері, водій виліз через задні двері. При ньому на стан здоров’я він не скаржився, але у нього був сильний стрес. ОСОБА_3 говорив, що водій Жигулі не включав поворот. При ньому не перевіряли ричаг повороту в а/м Жигулі, можливо він кудись відходив.  Він не бачив, - куди розтягли машини, розписався в схемах і пішов. Коли була міліція, він був рядом, міліція дивилась пошкодження автомашин, міряли відстань між деревами.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що йому відомо, що була ДТП на вул. Промисловій з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Розмітки на проїзній частині дороги не було, які тоді там були дорожні знаки – він не пам’ятає, знаку «поворот» не було позначено.

У відповідях на запитання свідок доповнив, що в день, коли була ДТП, він керував оглядом місця події. В протоколі огляду місця події  його підпису немає, але він давав вказівки, - що і як виконувати, а міг просто не підписати протокол. Він направляв весь матеріал експерту для визначення ступеню вини, це входить в його обов’язки, тобто це є дослідча перевірка. Він не пам’ятає, - чому він не вказав про наявність тонування, можливо це упустив, але в даному випадку важливе розміщення автомобілів на дорозі, а не тоніровка, питання про тоніровку, якщо кому потрібно, можна ще раз поставити експерту.

Спеціаліст ОСОБА_10 за клопотанням суду пояснив, що йому була надано матеріали ДТП і поставлено 3 запитання, на які він дав відповіді. До нього часто звертаються начальники слідчих відділів органів міліції з проханням надати такі висновки, тому що вони є органом дізнання. При відповіді на поставлені запитання він може виходити за межі поставлених питань.

В даному конкретному випадку йому було надано достатньо документів для того, щоб зробити висновок по ДТП. Він також оцінює технічні несправності автомобілів. При розгляді випадку про дане ДТП затемнені стекла поворотів не вплинули на причину зіткнення. Якби це було грубим порушенням, то водію ДАІ виписали б штраф. В даному випадку слідів юзу а/м Дачія-Логан  немає.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 17.12.2007р. ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_5 або ОСОБА_1 (кожен має право діяти окремо) користуватися та розпоряджатися (експлуатувати, керувати, продавати міняти, здавати в оренду) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2, виданого Дніпродзержинським  МРЕВ ДАІ  УМВС  України в

                                                                    - 7 -

Дніпропетровській області 09.02.1999р. автомобілем марки ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.11).

07.06.2007р. судовим експертом за заявою ОСОБА_5 було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля марки ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 на предмет визначення вартості матеріальної шкоди в результаті пошкодження вказаного автомобіля при ДТП (а.с.14-27).

Відповідно до виписки з історії хвороби Вільногірської лікарні ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06 по 15.06.2007р., діагноз : закрита черепно-мозкова травма, йому було видано листок непрацездатності (а.с.30,31).

За клопотанням представника відповідача-адвоката ОСОБА_4 по справі було призначено судову автотехнічну експертизу. 15.11.2008р. було надано висновок судової автотехнічної експертизи (а.с.132-137).

Заслухавши пояснення сторін, доводи їх представників, оцінивши належність, допустимість,  достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення первинного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В положеннях постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з подальшими змінами) зазначається, що між неправомірними діями особи, що завдала шкоду і шкодою повинен існувати причинний зв'язок.

У випадку, що є предметом розгляду даної справи, такий зв`язок встановлено, оскільки саме так і зазначено в висновку експерта – «В условиях места происшествия техническая возможность предотвратить происшествие для водителя автомобиля «Дачия Логан» ОСОБА_3 определялась выполнением им требований п.п. 10.1 и 14.2 б) Правил дорожного движения и для него не было каких-либо помех технического характера, которые не позволили бы ему выполнить их. При заданном механизме происшествия  действия водителя а/м «Дачия Логан» ОСОБА_3 не соответствовали требованиям п.п.10.1 и 14.2 б) ПДР, что с технической точки зрения, находилось в причинной связи с наступлением события данного происшествия» (а.с.83 матеріалу з МВ УМВС).

В ході розгляду справи було встановлено, що 06.06.2007р. по вул. Промисловій в м. Вільногірську відбулося ДТП, а саме зіткнення двох транспортних засобів, які були під керуванням сторін по справі.

Приймаючи до уваги всі надані сторонами докази по справі, суд приходить до висновку, що винним в скоєнні даного ДТП є відповідач ОСОБА_3, виходячи з наступного.

З протоколу огляду місця ДТП від 06.06.2007р., який є в матеріалах ДТП, наданих Вільногірським МВ ГУМВС (а.с.67-зворот) вбачається, що ширина проїзної частини дороги, де трапилась ДТП, складає 8 метрів, зазначено, що дорожня розмітка відсутня.

З показань позивача ОСОБА_1 вбачається, що він мав намір здійснити поворот наліво в бік гаражів, тому рухався по центру дороги зі швидкістю 5 км/год, а коли вже його автомобіль виїхав на центр лівої смуги, перпендикулярно проїзній частині, він відчув сильний удар в лівий бік його автомобіля, приблизно по

                                                                    - 8 -

центру лівої сторони, після чого обидва автомобілі з’їхали за межі проїзної частини вул. Промислової і зупинились.

Увімкнення обома водіями сигналів лівого повороту жодним з них не доведено. Тому робити висновок про винність необхідно виходячи з характеру пошкоджень автомобілів та місця зіткнення.

Справедливо помічено представником відповідача, що місце зіткнення на схемі не помічено. Однак, з пояснень водіїв можливо зробити впевнений висновок про те, що зіткнення відбулося на лівій смузі дороги.  

Так, відповідач ОСОБА_3 пояснив, що «в момент начала поворота влево автомобілем ВАЗ мой автомобиль двигался по полосе встречного движения» (а.с.79 матеріалу з МВ УМВС).

Водій ОСОБА_1 пояснив, що «когда мой автомобиль выехал на центр левой полосы движения и располагался перпендикулярно проезжей части, я почувствовал сильный удар в левую сторону моего автомобиля».

Тобто, навіть при відсутності розмежувальної полоси по дорозі кожен з водіїв візуально бачив та розумів, що він знаходиться на лівій смузі дороги.

Приймаючи до уваги, що удар відбувся в ліві передні двері автомобіля ВАЗ, по причині чого водій ОСОБА_1 не міг вибратись через ці двері з автомобіля, а вибрався через задні двері, що підтвердив свідок ОСОБА_12, також можна зробити висновок, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 дійсно був розташований перпендикулярно до проїзної частини, тобто він фактично виконував поворот ліворуч.

Тому, за таких обставин в умовах місця пригоди технічна можливість уникнення зіткнення не визначалась односторонніми діями водія ОСОБА_1 «При заданном механизме происшествия в действиях водителя а/м ВАЗ ОСОБА_1 не усматривается несоответствий требованиям п.1.5 ПДД». Саме такий висновок зроблено спеціалістом науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру у висновку №104 від 14.06.2007р. (а.с.82 матеріалу з МВ УМВС).

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 50-55 км/год, що він сам підтвердив. Готуючись до виконання маневру (обгону), автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був у водія ОСОБА_3 в полі прямого зору, рухався він по середині проїзної частини зі швидкістю 5 км/год. Тому саме з цих ознак він, як водій з великим практичним досвідом, міг зробити висновок, навіть якщо у водія ВАЗ не був ввімкнений лівий поворот, він має намір здійснити маневр вліво.

Однак, гальмування він не застососував, слідів гальмування в матеріалах справи жодним документом не зафіксовано. А це є свідченням того, що ОСОБА_3 не докладав заходів для запобігання зіткнення. Свідок ОСОБА_9, який складав матеріал по даному ДТП, в суді пояснив, що за вказаних обставин водій ОСОБА_3 повинен був дотримуватись певного, безпечного інтервалу між автомобілями. Однак, водієм цього виконано не було.

Саме так і зазначено в висновку експерта – «В условиях места происшествия техническая возможность предотвратить происшествие для водителя автомобиля «Дачия Логан» ОСОБА_3 определялась выполнением им требований п.п. 10.1 и 14.2 б) Правил дорожного движения и для него не было каких-либо помех технического характера, которые не позволили бы ему выполнить их. При заданном механизме происшествия  действия водителя а/м «Дачия Логан» ОСОБА_3 не соответствовали требованиям п.п.10.1 и 14.2 б) ПДР, что с технической точки зрения, находилось в причинной связи с наступлением события данного происшествия» (а.с.83 матеріалу з МВ УМВС).

                                                   - 9 -

Суд, поділяючи думку представника відповідача ОСОБА_4 щодо того, що нанесення покриття на сигналах поворотів автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не відповідало вимогам п.п. 31.1, 31.4,  7 (г) ПДР України, не має підстав для того, щоб зробити однозначний висновок про те, що саме ця обставина стала причиною ДТП або будь-яким чином перебувала в причинному зв`язку з наслідками, що наступили.

Експерт-автотехнік в своєму висновку з цього приводу зазначив, що «Експертним шляхом по наданим матеріалам справи встановити ступінь зменшення прозорості вказаних світлових приладів автомобіля ВАЗ-2102 не представляється можливим. В зв`язку з цим не представляється можливим встановити можливість розпізнавання ввімкнення показчиків лівого повороту автомобіля ВАЗ-2102 (якщо він подавався з виконанням вимог п.9.4 ПДР), та причинний зв`язок вказаної невідповідності, з технічними наслідками ДТП».

Суд вважає безпідставними твердження відповідача та його представника стосовно того, що напилення на сигналах поворотів автомобіля ВАЗ є основною причиною ДТП, оскільки дана обставина правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не має.

Крім того, вказана дорожньо-транспортна пригода була предметом розгляду Вільногірського міського суду Дніпропетровської області. Матеріал по справі про адміністративне правопорушення двічі повертався до Вільногірського МВ ГУМВС України для доробки. В кінцевому результаті 06.08.2007р. вказаним судом було винесено постанову, якою провадження по даній справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Апеляційною інстанцією ця постанова не була скасована.

На підставі всебічного, глибокого аналізу всіх наданих по справі доказів, суд дійшов до впевненого висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_1

При цьому на користь позивача ОСОБА_5 підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, що відповідно до висновку №216 експертного авто-товарознавчого дослідження спеціаліста по визначенню вартості матеріальної шкоди від 22.06.2007р.(а.с.14-28) складає суму 6005.87грн., оскільки гроші колишньому власнику автомобіля ОСОБА_6 віддавав саме він.

Як вбачається з довідки від 07.06.2007р. вартість авто-товарознавчого дослідження складає 400грн. (а.с.29), витрати по оплаті вартості проведеної експертизи поніс також ОСОБА_5, тому відшкодувати їх також належить за рахунок відповідача ОСОБА_3 Підлягає також стягненню з відповідача на його користь витрати по сплаті державного мита – 60.06 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30.00грн., що підтверджено документально (а.с.1).

Що стосується стягнення на його користь моральної шкоди з ОСОБА_3, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки суд вважає, що наявність моральної шкоди позивачем не доведено, не обґрунтовано, тому дані вимоги є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволеними.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ст.1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі  неправомірними  діями  чи  бездіяльністю,  відшкодовується  особою,  яка   її

                                                                     - 10 -

завдала за наявності її вини.

Керуючись рекомендаціями Верховного Суду України, наданими в постанові Пленуму від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір моральної шкоди в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача, також враховується тривалість страждань, істотність вимушених змін у житті, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Враховуючи рекомендації названої постанови Пленуму Верховного Суду України, при визначенні розміру моральної шкоди суд повинен враховувати принципи розумності та справедливості.

Поділяючи доводи позивача щодо наявності фізичного болю в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, факт стаціонарного лікування ним документально доведено (а.с.30,31), перебування в стресовому стані через ДТП, моральні страждання, але при цьому суд не може погодитись з пред`явленим розміром моральної шкоди – 2500грн. Позивач не навів конкретних, детальних обґрунтувань саме такого розміру. На думку суду, справедливим, розумним та логічним буде розмір – 1000грн.

Також підлягають стягненню з відповідача понесені ним витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 07.50грн., що підтверджено документально (а.с.1). Щодо вимоги відшкодування на його користь з відповідача державного мита в сумі 08.50 грн., суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивач не надав суду документальних підтверджень його сплати. За таких обставин державне мито у вказаному розмірі підлягає до стягнення з відповідача на користь держави.

З врахуванням того, що основний позов задоволено, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1172, 1188 ч.2 ЦК України, ст.48 ч.2 Закону України «Про власність», постановами Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. № 4 та "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з подальшими змінами) від 27.03.1992р. № 6  ,  с у д

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :    

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (третя особа ОСОБА_6) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою – АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_5 6495.93 грн., з яких : 6005.87грн. – матеріальна шкода, 400.00грн. – вартість експертного дослідження, 60.06грн. – розмір сплаченого позивачем державного мита, 30.00грн. – розмір сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою – Дніпропетровська область, м. Вільногірськ Бульвар Миру, 2,

                                                                     - 11 -

кв.39, на користь ОСОБА_1 1007.50 грн., з яких : 1000.00 грн. – у відшкодування моральної шкоди, 07.50грн. – розмір сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито в сумі 08.50 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до ст.222 ЦПК України копію рішення направити третій особі по справі ОСОБА_6

Після набрання рішенням законної сили повернути до Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області матеріал дорожньо-транспортної пригоди, а адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП – до архіву суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.01.2010р.

              СУДДЯ                                                                                    Р.А.ЛИТВИНОВА