Справа 1-207

2010 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

головуючого  Покатілова О.Б.

при секретарі Панченко І.А.

з участю прокурора Соломикіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродж. м. Бердичева Житомирської області, гр-на України,  неодруженого, невійськовозобов’язаного, з середньою освітою, непрацюючого, прож. АДРЕСА_1, раніше судимого Бердичівським мйськрайсудом Житомирської області 31.03.209 року за ст.. 186 ч.2 КК України до 45 діб арешту,

за ст.ст. 190 ч.2, 304 ч.1 КК України,-

встановив :

ОСОБА_1, будучи раніше судимим, після відбуття покарання належних висновків з попередньої судимості для себе не зробив на шлях виправлення не став, та знову вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 02 січня 2010 року близько 16 год. ОСОБА_1, разом зі своїм знайомим неповнолітнім ОСОБА_2, який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, та раніше незнайомим ОСОБА_3 знаходився неподалік від магазину «Продукти», що по вул. Київській 19 в м. Житомирі. В цей час, ОСОБА_3 пішов до магазину, для того щоб придбати продукти харчування і у ОСОБА_1, виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою, а саме мобільним телефоном. Достовірно знаючи про те, що ОСОБА_2, є неповнолітнім, ОСОБА_1, шляхом переконання, запропонував останньому заволодіти чужим майном, ОСОБА_3. На пропозицію, ОСОБА_1, ОСОБА_2, погодився. Тобто ОСОБА_1, шляхом переконань, втягнув неповнолітнього ОСОБА_2, який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність в злочинну діяльність. Після цього, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, в цей же день, близько 17 год. 30 хв., коли вони знаходилися поблизу будинку №16 по вул. Шевченка в м. Житомирі діючи спільно з неповнолітнім ОСОБА_2, який не досяг віку кримінальної відповідальності, шляхом обману, та зловживаючи довірою, під приводом зателефонувати попрохав у ОСОБА_3. його мобільний телефон. Будучи впевненим в щирості намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 віддав ОСОБА_1 належний йому мобільний телефон. Таким чином, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, шляхом обману та зловживаючи довірою, повторно заволодів чужим майном, що належить ОСОБА_3, а саме:

-   мобільним телефоном «Соні -Еріксон К 770 і», вартістю 1800 грн.

Після цього, ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_2, який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, та викраденим майном з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3. матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Підсудний свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю та показав, що 02.01.20010 року, близько 10 год. в своєму дворі зустрів товариша    ОСОБА_2, якого він знає тривалий час та достовірно знає, що той є неповнолітнім. З ним вони вирішили поїхати до м.Житомира, для того щоб там погуляти. В Житомирі вони вийшли біля музикальної фабрики, після чого спільно з ОСОБА_2 пішки йшли по вулиці В.Бердичівській в сторону центру. Дійшли до майдану Перемоги. Там вони побачили раніше невідомого хлопця (потерпілого. Далі він (підсудний) вирішив підійти до нього для того, щоб у нього попросити закурити. Вони з ним познайомились та після цього гуляли вулицями м.Житомира. Від час спільної прогулянки він побачив, що у потерпілого є мобільний телефон. Близько 16 год., коли потерпілий пішов до магазину, він запропонував ОСОБА_2 викрасти у потерпілого його мобільний телефон, а саме взяти телефон у нього для того, щоб зателефонувати та після того йому вже не повернути. Далі потерпілий вийшов із магазину, ОСОБА_2 при цьому попросив хлопця зателефонувати, потерпілий їм повідомив, що в нього телефон розряджений та запропонував пройти до нього додому, щоб він підзарядив мобільний телефон. Пройшовши за потерпілим, вони деякий час перебували біля під'їзду будинку, де він проживав, далі потерпілий вийшов та дав ОСОБА_2 мобільний телефон. ОСОБА_2 при цьому вийняв його сім-карту та вставив свою сім-карту, та вони всі спільно пішли  в  сторону музикальної фабрики по вулицях м.Житомира. Майже весь час ОСОБА_2 йшов та спілкувався по телефону. В цей же день близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_2 ніби повертав вказаний телефон потерпілому, але він (підсудний) останньому сказав, що йому терміново потрібно зателефонувати і щоб він йому дав свій мобільний телефон. Потерпілий дав йому свій телефон та він (підсудний) повідомив йому, що їм з ОСОБА_2 потрібно відійти за будинок щоб поспілкуватися, а потерпілий повинен їх почекати тут. Також він його запевнив, що телефон вони йому повернуть. Далі, зайшовши за будинок, вони з ОСОБА_2 пішли з місця події, утримуючи вказаний мобільний телефон. Після цього вони поїхали до м. Бердичева, де вказаний телефон продали, а отримані кошти разом витратила на власні потреби.

Вина підсудного повністю підтверджується :

- показаннями потерпілого ОСОБА_3., який показав, що 02.01.2010 року він близько 15 год. вийшов з місця свого проживання, прогулятися м.Житомиром.   Пройшов до площі Перемоги в м.Житомирі, а саме до трамвайної зупинки він вирішив там придбати піцу в палатці. Коли він підійшов до палатки, до нього   підійшло двоє хлопців, які попросили закурити. Далі  із вказаними  хлопцями  вони познайомилися, одним з яких був підсудний, а іншого завали ОСОБА_2, та з ним   спільно пішли по вулицях м.Житомира. По дорозі вони вирішили придбати продукти та напої в магазині. Після чого він пішов до магазину, а інші залишились на вулиці. Коли він вийшов з магазину ОСОБА_2 в нього попросив скористатися його мобільним телефоном, який в нього був при собі. На його прохання він йому відповів, що мобільний телефон в нього розряджений та потребує підзарядки. З цією метою він хлопцям запропонував пройти до нього додому, щоб він там міг підзарядити свій мобільний телефон. Коли він прийшов з хлопцями до під'їзду будинку, в якому він проживає, хлопці залишилися його чекати біля під'їзду. Коли  вийшов з дому, то хлопці стояли біля під'їзду будинку та його чекали. Далі ОСОБА_2 знову попросив його мобільний телефон та він дав свій мобільний телефон йому. Коли ОСОБА_2 взяв його телефон, то він поміняв сім-карту в мобільному при цьому   його сім-карту він віддав йому, а в телефон вставив свою сім-карту. Далі вони продовжували йти по вулицях  м.Житомира. Він майже весь час спілкувався з підсудним, а ОСОБА_2 розмовляв по телефону. Так вони дійшли до медичного  інституту, що розташований по вул. Шевченка. В цей час ОСОБА_2 закінчив розмовляти по мобільному телефону та хотів його йому віддати, але тут підсудний, попросив його, щоб він йому також дав свій мобільний телефон зателефонувати. Далі підсудний, сказав йому, що їм з ОСОБА_2 потрібно порозмовляти за будинком, також він йому повідомив, що телефон вони йому зараз повернуть. В правдивості   його слів він не засумнівався оскільки, як йому здалося, вони потоваришували та вказані хлопці його не обмануть. Далі хлопці пішли за будинок, а він залишився їх чекати. Прочекав їх він близько однієї години та почав їх шукати, але їх так і не найшов. Таким чином вказані хлопці обманним шляхом заволоділи його мобільним телефоном;

- показаннями ОСОБА_2, відносно якого до суду надійшло подання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру, який показав, що 02.01.20010 року близько 10 год. він зустрів ОСОБА_1, якого знає тривалий час, також йому відомо, що ОСОБА_1 старший за нього на 3-4 роки. Зустрівшись з ОСОБА_1, вони поїхали до м.Житомира. В Житомирі вони вийшли біля музикальної фабрики, після чого спільно з ОСОБА_1 пішки йшли по вул. В.Бердичівській в сторону центру. Дійшли вони до майдану Перемоги в м.Житомирі. Коли вони там знаходилися, то побачили раніше невідомого їм хлопця, якого як йому пізніше стало відомо звати ОСОБА_3. Далі ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 для того, щоб у нього попросити закурити. Після цього вони потоваришували з потерпілим та на протязі дня гуляли м.Житомиром. Під час спільної прогулянки вони побачили, що у потерпілого є мобільний телефон. Близько 16 год., ОСОБА_1 запропонував йому викрасти у хлопця його мобільний телефон, а саме взяти телефон у нього для того щоб зателефонувати та після того йому вже не повернути. Для того щоб ОСОБА_3 не зрозумів, що вони хочуть викрасти в нього його мобільний телефон, вони вирішили відволікти спочатку його увагу. Далі ОСОБА_3 вийшов із магазину, при цьому він   попросив у потерпілого телефон, сказавши, що йому треба зателефонувати. Через деякий час потерпілий дав йому свій мобільний телефон. Він (ОСОБА_2) вийняв   його сім-карту та вставив свою сім-карту та вони всі спільно пішли в сторону  музикальної фабрики по вулицях м.Житомира. Майже весь час він йшов та спілкувався по телефону, а ОСОБА_1 в цей час спілкувався з ОСОБА_3. Дійшовши до магазину, що розташований неподалік від медичного інституту, це було близько  17 год. 30 хв., він вже мав повертати вказаний телефон ОСОБА_3, але  ОСОБА_1 сказав  ОСОБА_3, що  йому  терміново  потрібно зателефонувати  і щоб  він  йому дав   свій   мобільний   телефон, при   цьому   ОСОБА_3 ще   не   встиг   переставити сім карти. Далі ОСОБА_3 дав ОСОБА_1 свій телефон та ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що їм з ОСОБА_1 потрібно відійти за будинок, щоб поспілкуватися, а він повинен нас почекати тут біля магазину. Також ОСОБА_1 його запевнив,   що   телефон   вони   йому обов'язково повернемо. Далі   зайшовши   за  будинок вони з ОСОБА_1    пішли   бистрими   шагами в сторону  музикальної  фабрики та  сівши  до  маршрутного таксі, яке там знаходилося поїхали до м..Бердичева. Наступного дня 03.01.2010 року він та підсудний разом продали мобільний телефон потерплого, а отримані гроші, також разом витратили на власні потреби;

- протоколом огляду місця події від 29.01.2010 року року, згідно з яким було оглянуто ділянку місцевості неподалік від будинку №16 по вулиці Шевченко в м.Житомирі (ас 4);

- протоколом огляду речових доказів, від 13.02.2010 року, згідно якого було оглянуто мобільний телефон «Соні - Еріксон К 770 і» (ас 20);

- висновком товарознавчої експертизи № 5/109 від 23.02.2010 року залишкова вартість наданого на експертизу мобільного телефону «Соні - Еріксон К 770 і», станом на 02.01.2010 року, з урахуванням ознак зносу, могла складати 1191 грн.68 коп. (ас 24);

-  протоколом відтворення обставин та обстановки події від 18.02.2010 року, за участю підозрюваного ОСОБА_1, який розповів та показав на місцевості про обставини вчиненого ним злочину (ас 55);

- протоколом відтворення обставин та обстановки події від 18.02.2010 року, за участю свідка ОСОБА_2, який розповів та показав на місцевості про обставини вчиненого злочину відносно потерпілого (ас 50);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.02.2010 року, згідно з яким потерпілий серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_1, як особу, що вчинила відносно нього злочин (ас 67);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.02.2010 року, згідно з яким потерпілий серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_2, як особу, що вчинила відносно нього протиправні дії (ас 68).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує його дії :

- за ст. 304 ч.1 КК України, як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність;

- за ст. 190 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст. 190 ч.2 КК України, є злочином середньої тяжкості, ст.. 304 ч.1 КК України - тяжким.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на даний час не працює.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудному є : визнання вини, щире розкаяння у скоєному.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного по справі не виявлені.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства можливе, тому призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 304 ч.1, 190 ч.2 КК України та призначити йому покарання :

- за ст.. 304 ч.1 КК України – п’ять років позбавлення волі;

- за ст.. 190 ч.2 КК України – два роки позбавлення волі.

На підставі ст.. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 п.п.3,4 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, термін випробування встановити на три роки. Зобов’язати засудженого : повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженого на користь держави 150 грн. 24 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі : мобільний телефон – повернути потерпілому, документи на нього – залишити в матеріалах даної кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: