Справа №2-415/2010 року

            Р І Ш Е Н Н Я

        І М Е Н Е М                        У К Р А Ї Н И

    13 квітня  2010 року         Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

    головуючого         судді Фаріна  Н.Ю.

    при секретарі         Головінової Т.В.  

    за участю:

    позивача             ОСОБА_1

    представника позивача         адвоката ОСОБА_2,

    представника відповідача     Хамаза К.П.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, третя особа – ОСОБА_4,

            В С Т А Н О В И В:

    В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 березня 2004 року ОСОБА_5 заповіла на випадок її смерті все своє майно йому - ОСОБА_1, про що свідчить заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

    ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №4 від 08 січня 2009 року.

    ОСОБА_1 постійно проживає в м.Дніпропетровськ, а померла останні роки проживала разом із своєю дочкою ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. За вказаною адресою ОСОБА_5 померла, про що свідчить довідка ЖРЕК -1 від 20 січня 2010 року. Про смерть спадкодавця позивачу ніхто не повідомляв і на похоронах він був відсутній. В січні 2010 року вітаючи сім"ю ОСОБА_5 з новорічними святами, позивач дізнався що ОСОБА_5 померла.

    27 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори в м.Тернівці з питань оформлення спадщини після смерті спадкодавця.

    27 січня 2010 року позивач отримав постанову про відмову вчинити нотаріальну дію, в якій значиться, що заповіт від імені ОСОБА_5 складений з порушенням норм Цивільного кодексу України,   а  саме не  зазначено місце та час його складання, що передбачено ст. 1274 ЦК України, в порушення вимог ст. 1248 ЦК України в тексті заповіту не зазначено, що заповідач його особисто прочитав та особисто підписав. Також відмовлено через пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини. Внаслідок цього ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду.

    В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2 позов підтримали та просили: визнати заповіт ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, складений 22 березня 2004 року в с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області та посвідчений секретарем Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 109, про заповідання  ОСОБА_1 земельної ділянки площею 5,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №112838, виданого 25 червня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією та зареєстрованого за №27212 – дійсним; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №112838, виданого 25 червня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією та зареєстрованого за №27212.

    Представник відповідача – Тернівської міської ради Дніпропетровської області проти задоволення позову не заперечувала.

    Третя особа – ОСОБА_4 в судове засідання не з”явилась, але надала заяву з проханням слухати справу за її відсутністю, проти задоволення позову не заперечує.  

      Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що  позов обгрунтований та підлягає повному задоволенню  з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2004 року ОСОБА_5 заповіла на випадок її смерті все своє майно позивачу - ОСОБА_1, про що свідчить заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

    ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №4 від 08 січня 2009 року.

    ОСОБА_1 постійно проживає в м.Дніпропетровськ, а померла останні роки проживала разом із своєю дочкою ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. За вказаною адресою ОСОБА_5 померла, про що свідчить довідка ЖРЕК -1 від 20 січня 2010 року. Про смерть спадкодавця позивачу ніхто не повідомляв і на похоронах він був відсутній. В січні 2010 року вітаючи сім"ю ОСОБА_5 з новорічними святами, позивач дізнався що ОСОБА_5 померла.

    27 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори в м.Тернівці з питань оформлення спадщини після смерті спадкодавця та в цей же день отримав постанову про відмову вчинити нотаріальну дію, в якій значиться, що заповіт від імені ОСОБА_5 складений з порушенням норм Цивільного кодексу України,   а  саме не  зазначено місце та час його складання, що передбачено ст. 1274 ЦК України, в порушення вимог ст. 1248 ЦК України в тексті заповіту не зазначено, що заповідач його особисто прочитав та особисто підписав. Також відмовлено через пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини.

    Відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України - заповіт складається у письмовій формі з зазначенням місця та часу його складення та має бути підписаний заповідачем. Ці вимоги при складанні заповіту були дотримані, оскільки в заповіті зазначено місце його складання - "с.Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області" та зазначено час його складання "двадцять другого березня дві тисячі четвертого року".

    За вимогами ст. 1251 ЦК України - заповіт має право посвідчити посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування. Ця вимога також була дотримана при складанні заповіту.

    У відповідності до вимог ст. 1257 ЦК України - заповіт складаний особою, яка не мала на це права та складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним і за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі.

    Волевиявлення ОСОБА_5 було вільним і вона власноручно підписала заповіт.  Посадова особа - секретар виконкому Попасненської сільської ради - не дотрималась деяких положень стосовно форми посвідчувального напису, а саме: в тексті заповіту на вказала ст.ст.1241, 1307 ЦК України, не має відмітки про те, що заповіт прочитаний заповідувачем особисто і власноручно ним підписаний. Однак ці вимоги стосуються посвідчення заповіту нотаріусом (ст. 1248 ЦК України) , а не посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування ст. 1251 ЦК України). В той же час заповіт відповідає «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів», затверджена наказом Мінюсту від 25 серпня 1994 року.

    Відповідно до вимог ч.1 ст.218 ЦК України - недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності.

    Заповідач ОСОБА_5 висловила свою волю в заповіті, заповіла земельну ділянку площею 5,28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП №112838, виданого 25 червня 2003 року та зареєстрованого за №27212, позивачу. Але через незнання секретарем сільської ради тонкощів справи, у зв'язку із набранням чинності ЦК України 2003 року, невірно посвідчила та оформила заповіт. Також заповіт зареєстровано в спадковому реєстрі, що стверджується постановою про відмову вчинити нотаріальні дії.

    Допущені помилки секретарем сільської ради при оформленні заповіту є  незначними, які не вплинули на суть правочину, тому заповіт ОСОБА_5 слід визнати дійсним та визнати за ОСОБА_1. право власності на спадкове майно.

    Шестимісячний строк на прийняття спадщини пропущений з поважної причини- оскільки про смерть спадкодавця позивач дізнався тільки в січні 2010 року. Відповідно до ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою..

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 392, 1247, 1251,1257, ЦК України,   ст.ст. 10,60,130, 174, 179, 192, 209, 212, 213-215  ЦПК України, суд -  

               В И Р І Ш И В:

    Позов  ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, третя особа – ОСОБА_4  – задовольнити повністю.

    Визнати заповіт ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, складений 22 березня 2004 року в с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області та посвідчений секретарем Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 109, про заповідання  ОСОБА_1 земельної ділянки площею 5,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №112838, кадастровий номер земельної ділянки – 1223286000:01:004:0154,  виданого 25 червня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією та зареєстрованого за №27212 – дійсним.

    Визнати за  ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради, яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №112838,  кадастровий номер земельної ділянки – 1223286000:01:004:0154, виданого 25 червня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією та зареєстрованого за №27212.

    Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

    Головуючий