Справа № 2-а-46/09

ПОСТАНОВА

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

суддів - Нізельковської Л.В., Андрієнко Г.В.,

при секретарі - Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Якименко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Державного казначейства України у Полтавській області, про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2008 року звернувся до суду із позовом до відповідачів -Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій відповідачів щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 1 групи у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та про стягнення з відповідачів недоплаченої йому щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 1 групи за 2005-2007 роки у сумі 8670 гривень. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 липня 2008 року позов направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду по суті (а.с. 8). Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2008 року справу направлено до Октябрського районного суду м. Полтави для розгляду по суті (а.с. 10-11). Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2009 року до участі у розгляді справи залучено, як співвідповідача, центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (а.с. 67).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що має статус інваліда війни 1 групи. Згідно із вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інвалід 1 групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, інвалід 2 групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Розмір цієї допомоги, визначений Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки для інваліда 2 групи, становив: у 2005 році - 330 гривень, у 2006 році - 330 гривень, у 2007 році - 450 гривень. Проте, у порушення вимог зазначеного Закону, йому виплатили у 2005 та 2006 роках по 330 гривень, а у 2007 році - 450 гривень. Вважає, що за 2005-2007 роки йому повинні були виплатити щорічної разової грошової допомоги на суму 9780 гривень. Недоплата за ці роки, з урахуванням вже виплачених сум, складає 8670 гривень. Вважає, що дії відповідачів з невиплати йому у повному розмірі щорічної разової грошової допомоги слід визнати неправомірними та стягнути з них недоплачену йому щорічну разову грошову допомогу, як інваліду війни 1 групи за 2005-2007 роки у сумі 8670 гривень.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити позов у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що про порушення свого права на отримання у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни, дізнався у 2007 році. Позиватися почав у 2008 році, коли від знайомого взнав про те, що можна позиватися до суду про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги.

Представник відповідача прохала суд відмовити у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України за безпідставністю, так як ця юридична особа не має ніякого відношення до сплати позивачу недоплаченої разової грошової допомоги, коштів на виплату позивачеві грошової допомоги з бюджету не отримувала. Разом з тим, як представник відповідача, вважала, що позивачем порушено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а тому прохала суд застосувати при вирішенні спору норму ч. 1 ст. 100 КАС України.

Представники відповідачів до суду не з’явилися. Представник Міністерства фінансів України позов не визнав, у письмовому запереченні прохав відмовити у задоволенні позову, застосувати при вирішенні спору норму ч. 1 ст. 100 КАС України, справу розглянути за його відсутності (а.с. 26-46). Представник головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації позов не визнала, надала письмові заперечення у яких прохала суд відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за її відсутності (а.с. 49-51). Представник центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації позов не визнала у повному обсязі, прохала відмовити у задоволенні, застосувати норму ст. 99 КАС України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з’явилася (а.с. 88-90). Міністерство праці та соціальної політики України належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, але його представник до суду не з’явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 93). Позивач не заперечував проти судового розгляду справи за відсутності представників відповідачів, які не з’явилися у судове засідання. З цих підстав судом, у відповідності до вимог ст. ст. 3,122,128 КАС України, справу розглянуто у відсутність учасників процесу, які не з’явилися у судове засідання.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши фактичні обставини у справі письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 3). Згідно із вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранам війни - учасникам бойових дій повинна щорічно, до 05 травня, виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків: пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Згідно з п.п. 3.2,4.9,4.10 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженим наказом міністра праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року за № 147, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 червня 2006 року за № 683/12557, цей центр здійснює підготовку документів на виплату всіх видів соціальної допомоги та інших грошових виплат, проводить перерахунки розмірів грошової допомоги різним категоріям одержувачів пільг. При визначенні мінімального розміру пенсії за віком не було встановлено обмежень щодо можливості застосування мінімального розміру пенсії. Зміни до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не внесено. Таким чином, щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни - учасникам бойових дій слід було сплачувати у повному обсязі. Мінімальний розмір пенсій за віком у 2007 році становив 410 гривень 07 копійок. Таким чином позивач повинен був отримати у 2007 році - 2050 гривень 35 копійок. Отримав у 2007 році 450 гривень. Недоплата склала за 2007 рік - 3650 гривень 70 копійок.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі "№ 20-рп/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 44,47,78,809 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2,3, 4 ст. 78 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/07 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29,36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7,9, 12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст. 71,98,101,103,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року за № 489-У, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" у частині розміру щорічної разової грошової допомоги та положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" у частині зупинення на 2007 рік дії ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги у сумі 280 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61-63,66 розділу 2, п. 3 розділу З Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначено, що Закон України «Про державний бюджет України» є основним фінансовим документом і через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини у інших сферах суспільного життя; Законом України «Про державний бюджет» не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також тім, що Конституція України не надає Закону України «Про державний бюджет» юридичної сили вищої, ніж сила інших Законів.

Зазначені Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов’язковими для виконання на території України і остаточними.

З матеріалів справи вбачається, що сума отриманих позивачем грошових коштів, як щорічна одноразова грошова допомога йому, як ветерану війни-учаснику бойових дій, є меншою, чим встановлена у ч.ч. 4,5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. З огляду на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерел права, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином право позивача на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, як ветерану війни-учаснику бойових дій, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і разом з тим потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Асигнування для головних розпорядників коштів щорічно затверджуються Законом України "Про державний бюджет України". Згідно з п. 2 Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" від 28 лютого 1997 року за № 187, та витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, змінюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку. Згідно з порядком касового видання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 22 січня 2001 року за № 3, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 104/5295 та Порядком обслуговування Державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 квітня 2004 року за № 89, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 року за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету здійснюється шляхом їх перерахування органами Державного казначейства України на основі затверджених для нього кошторисів видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головними розпорядниками бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами. Головним розпорядником виділених коштів для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є Міністерство праці та соціальної політики України.

Разом з тим суд констатує, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється 30 дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Позивач отримував недоплачену йому щорічну разову грошову допомогу, як ветеран війни -учасник бойових дій у 2004 - 2008 роках, достовірно знаючи про порушення свого права на отримання допомоги з 2007 року. При цьому до суду звернувся лише у червні 2008 року. Враховуючи те, що представники відповідачів - Міністерства фінансів України, головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Державного казначейства України наполягають на застосуванні судом норми ч. 1 ст. 100 КАС України, суд вважає за можливе задоволити позовні вимоги тільки у частині стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік, вважаючи строк для звернення до суду з позовними вимогами за 2005-2006 роки пропущеним.

Позивач є військовим пенсіонером та перебуває на обліку як отримувач пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Списки військових пенсіонерів готуються саме Головним управлінням пенсійного фонду України в Полтавській області та безпосередньо передаються для виплати такої допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації. Як вбачається із пояснень Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації цільові рахунки, по яких проводиться фінансування поточних бюджетних програм знаходяться в Головному управлінні. Таким чином, суд вважає належними відповідачами по даній справі є Головне управління праці та соціального захисту населення

Полтавської облдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в 2007 році. Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність органів праці та соціального захисту населення щодо не нарахування Позивачу допомоги у встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі.

Тому задовольняючи позов в цій частині, слід визнати бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації протиправною в частині не нарахування позивачу допомоги у встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі за 2007 рік.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку про те, що позивачу щорічну разову грошову допомогу, як ветерану війни - інваліду війни, сплачено у розмірі меншому, ніж це передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та про необхідність поновлення його порушеного права на отримання цієї допомоги у встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі. З цією метою суд вважає за необхідне зобов’язати центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, як юридичну особу, що здійснює підготовку документів на виплату всіх видів соціальної допомоги та інших грошових виплат, проводить перерахунки розмірів грошової допомоги різним категоріям одержувачів пільг, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену йому разову грошову допомогу за 2007 рік. У задоволенні позовних вимог до інших учасників адміністративного процесу слід відмовити.

Позовні вимоги Позивача щодо зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну разову грошову допомогу у визначеному позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 13,17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", рішеннями Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року, від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, ст. ст. 3,7-11,71,99,100,159,160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Державного казначейства України у Полтавській області, про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни - інваліду війни, - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 рік - протиправною.

Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати.

В іншій частині позовних вимог та до інших відповідачів - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня її проголошення з подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не подано у зазначений строк, постанова або ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.