Справа № 2о-33/10

2010 рік.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі :

головуючого             судді     Антонової Н.В.

при секретарі             Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: ОСОБА_2, про встановлення факту належності заповіту, _

в с т а н о в и в :

    Заявниця звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт, належності їй ОСОБА_1, заповіту складеного 15.12.2000 року її матір?ю ОСОБА_3, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 року. Заповіт був посвідчений 17-ю Київською державною нотаріальною конторою.

      Проте, після смерті матері та при оформленні спадщини виявилося, що прізвище заявниці, яке вказане в заповіті розходиться з її прізвищем, що вказане в паспорті.

    Дана обставина зумовлена тим, що заявниця у 2002 році отримувала паспорт в якому було змінене прізвище з «Заліська» на «Залеська».

    Разом з тим, 17-ю Київською нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв?язку з ненаданням заявницею правовстановлюючого документу на квартиру.

    В судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву та просила встановити вищезазначений факт, посилаючись на те, що звертаючись до нотаріальної контори з питання  оформлення спадщини за заповітом, їй було відмовлено, оскільки в заповіті вказане її прізвище як Заліська, а в паспорті та в інших документах, що підтверджують її особу – ОСОБА_1.

    Зацікавлена особа ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.

З врахуванням зазначеного суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності зацікавленої особи.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

    В силу ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правоустановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документах, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

    В судовому засіданні достовірно встановлено, що прізвище „ОСОБА_1, яке зазначене в заповіті та прізвище „ОСОБА_1, яке зазначене в особистих документах, що посвідчують особу, належить заявниці ОСОБА_1.

    Даний факт підтверджується листом ВГІРФО, згідно якого, вбачається, що ОСОБА_1 Всеволодівнадовідкою Інституту Української мови №307/497 від 15.08.2005 року, згідно якої записані в різних документах по-різному прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_4 абсолютно ідентичні, тобто становлять одне прізвище. (а.с.8).

    Як вбачається з документів доданих до матеріалів справи, прізвище заявниці у документах виданих російською мовою записане „ОСОБА_4” , а у документах виданих українською мовою, зокрема в заповіті перекладено як – „ОСОБА_4”, а в особистих документах, зокрема в паспорті – „ОСОБА_4”. (а.с.5, 12).

    Як вбачається з паспорту заявниці, її прізвище українською мовою записане як „Ленівенко”. Дане прізвище вона отримала в результаті реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію шлюбу – воно складене російською мовою. (а.с.6).

    Після реєстрації шлюбу заявниця отримала новий паспорт, в якому було вказане нове прізвище – ОСОБА_4 – російською мовою.

    В 1996 році заявниця отримала паспорт громадянина України, в якому зазначене прізвище ОСОБА_4

    Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що прізвище ОСОБА_4, ОСОБА_7 отримала внаслідок укладення з ним шлюбу. В дійсності прізвище звучить, як ОСОБА_4, але при посвідчення заповіту нотаріусом було невірно зроблено переклад прізвища, що і призвело до відмови у вчиненні нотаріальної дії. Зазначає, що спадкодавця знав особисто, перебували у дуже гарних відносинах, інших спадкоємців, крім його дружини, Алієва Шефіка не мала. Зазначає, що заповіт посвідчувався у його присутності.

      Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила про те, що спадкодавець та спадкоємець перебували у добрих відносинах, інших осіб чи родичів зі спадкодавцем свідок не бачила та не знає про їх існування, дане не виключає той факт, що спадкодавець могла заповідати своє майно заявниці.

    Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає повному задоволенню.

    Враховуючи викладене, керуючись 10, 60, 212, 213, 256, 257 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

    Заяву задовольнити.

    Встановити факт належності ОСОБА_4, заповіту складеного Алієвою Шефікою 23 лютого 1993 року та посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за №1-556 на користь ОСОБА_4

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя