Справа №2-2045/10

2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем  України

15 квітня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                 судді Антонової Н.В.

при секретарі             Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельна фірма Салют» про визнання права власності на нежитлове приміщення, -

встановив:

У провадження Голосіївського районного  суду м. Києва  надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до  ТОВ «Будівельна фірма Салют» та КП " Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна » про визнання права власності на нежилі приміщення тамбуру за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 27 липня 2009 року ними у ТОВ «Будівельна фірма Салют» було придбано об’єкт нерухомості -  нежилі приміщення №1 з 1 по 13 (групи приміщень №137 – офіс (літ А,) загальною площею  131,6 м2 за адресою АДРЕСА_1. До зазначеного приміщення приналежний тамбур, який на момент укладення договору купівлі-продажу було недобудовано, у зв’язку із недостатністю фінансування у ТОВ « Будівель на фірма Салют».

Оскільки проектно-кошторисну документацію ТОВ « Георгій-2»  було виконано на всі приміщення даної групи приміщень, то Позивачі домовились із Відповідачем, що вони за власний кошт добудують приналежне до основного приміщення нежитлове  приміщення тамбуру, а Відповідач введе його у експлуатацію та передасть новим власникам шляхом укладення  нотаріально посвідченого  договору купівлі –продажу.

На виконання даної угоди ОСОБА_1 та ТОВ «Буд хол» було укладено договір №5-А «Про будівництво прибудови та оздобленню приміщень за адресою АДРЕСА_1» Вартість робіт склала 80 ( вісімдесят тисяч гривень),про що у матеріалах справи є відповідні документи. Перед початком проведення будівельних робіт ОСОБА_1 було отримано згоду від забудовника всього об’єкту ТОВ ТМО « Ліко - Холдинг» на виконання реконструкційних робіт офісних приміщень з добудовою АДРЕСА_1 ,секція3( буд.10)та нотаріально посвідчену заяву  власника АДРЕСА_1 ОСОБА_5, про згоду на проведення будівельних та реконструкційних робіт.

Після проведення робіт на прохання Позивачів було проведено обстеження добудованого приміщення, про що свідчить  АКТ від 1 жовтня 2009 року, підписаний Представниками ТМО «Ліко-Холдинг», представником експлуатуючої організації  ТОВ «Ліко-житлосервіс»,представником організації будівельника ТОВ «БУДХОЛ»та особисто ОСОБА_1, у якому зазначається, «що новозбудоване приміщення знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями ,загальна площа відповідно до технічного паспорту виготовленого КМБТІ: 54,5 м 2. Параметри приміщення не виходять за межі фундаменту будинку. При проведенні будівель них робіт не порушено комунікацій інженерних мереж та елементів капітального будівництва об’ємно-планувальні рішення, технічний стан, схеми побудови та влаштування інженерних мереж відповідають будівельним, протипожежним, та санітарним вимогам діючих в Україні нормативних актів у галузі будівництва. При проведенні будівельних робіт скарг від мешканців не надходило. Після завершення будівництва при будинкову територію приведено у нормальний санітарний стан.»  Після отримання всіх вищезазначених документів Позивачі звернулись із листом до ТОВ «Будівельна фірма САЛЮТ»із проханням виконати взяті на себе зобов’язання, але отримали відмову від директора ОСОБА_4., у якій зазначалось, що у зв’язку із фінансовим труднощами фірми та різким скороченням кількості співробітників, взяті на себе зобов’язання ними виконані бути не можуть.

9 лютого 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до  КП « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»- із проханням на основі всіх наявних документів зареєструвати за ними право власності на нежитлове приміщення тамбуру за адресою: АДРЕСА_1, площею 54,5 м2 .

Проте, у листі КМБТІ на ім’я Позивачів в реєстрації було відмовлено і зазначено, що провести державну реєстрацію права власності буде можливо після  надання акту введення в експлуатацію та правовстановлюючого документу.

Відмова органу реєстрації, на думку Позивачів породжує, неможливість повноцінної реалізації права власності та розпорядження належним їм приміщенням.

Представник Відповідача-1, ТОВ «Будівельна фірма Салют» у судове засідання не з’явився, у поясненні по справі поданому до суду, позов визнав, та повідомив що не заперечує проти визнання за Позивачами права власності на приміщення тамбуру площею 54,5 м2,  за адресою: АДРЕСА_1.Просив слухати справу без його участі, та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Представник Відповідача -2 у судове засідання не з’явився, у своїх запереченнях, що надійшли на адресу суду повідомляє: що бюро проводить реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, які зазначені у Наказі Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обмежень»та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».За даними реєстраційних книг Бюро право власності на об’єкт нерухомого майна нежилі приміщення №1 з 1 по 13 ( групи приміщень №137– офіс літ А, загальною площею  131,6м2за адресою АДРЕСА_1. зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних долях на підставі договору купівля-продажу посвідченого приватним нотаріусом Мазурчуком В.В.27.07.2009 року  за р № 238 за яким право власності перейшло від  ТОВ « Будівельна фірма Салют».Відповідно до Розпорядження КМДА №1227 від 27жовтня2009 року Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності на збудовані, реконструйовані, реставровані будівлі та приміщення і споруди. Спираючись на викладене Бюро не має можливості зареєструвати право власності на зазначений об’єкт майна за відсутності свідоцтва про право власності та акту вводу об’єкту в експлуатацію.Відповідач-2, просив прийняти рішення з урахуванням наданих заперечень та слухати справу без представника Бюро.

У судовому засідання представник Позивачів пояснив: що відповідно до СНіП 2.08.01розділ 89 «Житлові будівлі», Додаток 1:- «Тамбур» це-прохідний простір між дверима в будівлях, спорудах, що слугує для захисту від проникнення холодного або гарячого повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення. При проведенні консультацій із представниками відділу реєстрації КМБТІ, провідними спеціалістами даного закладу було пояснено, що приміщення тамбуру не може бути відокремлене від  приміщення до якого воно веде, право власності на тамбур може бути лише у власників приналежного до тамбуру приміщення, із яким вони мають складати єдине ціле.

Тобто, якщо  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 належить на підставі договору купівлі- продажу  -  нежилі приміщення №1 з 1 по 13 ( групи приміщень №13 – офіс літ А, загальною площею  131,6м2за адресою АДРЕСА_1, то і добудований  тамбур площею 54,5м2,  який веде до вищезазначеного приміщення,  має складати одне ціле із офісним приміщенням, а його  площа має входити до загальної площі зазначених нежитлових приміщень, тому просила винести рішення з урахуванням даних міркувань та  будівельних норм.  

Також, представник Позивачів у судовому засіданні пояснила, що не зважаючи на відмову від взятих на себе зобов’язань ТОВ «Будівельна фірма САЛЮТ», Позивачами проведено відповідний перелік робіт, який надає їм право відстоювати свої порушені права власників у судовому порядку, а саме:

1.Отримано дозвіл від 03.08.2009 року на проведення робіт від забудовника ТОВ ТМО «Ліко-Холдинг», якому виділено землю під будівництво житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями.

2.Проведено будівельні роботи організацією, що має відповідну ліцензію на будівництво.

3.Отримано згоду на проведення робіт від сусіда ОСОБА_5 належна якому квартира межує із приміщенням через стелю, та згоду від власників нежитлового приміщення №1 з 1 по 13 ( групи приміщень № 137– офіс літ А, № адресою АДРЕСА_1, яке межує із добудованим через стіну. Інших сусідів приміщення не має.

4.На прохання Позивачів скликано комісію та отримано Акт обстеження вбудовано – прибудованого приміщення, який підписано представниками будівельної,експлуатуючої та   наглядової організацій.

5.Також Позивачі звернулись до Київського науково-дослідного інституту Судових експертиз ( м.Київ,вул..Смоленська,6)та отримали експертний висновок про відповідність побудованого приміщення будівельним, архітектурним, протипожежним  та санітарним вимогам діючого законодавства

6.Отримано технічний паспорт на добудоване приміщення виготовлений Київським МБТІ від 21.11.2009 року.

Та у зв’язку із тим, що проектно – кошторисна документація на згадане приміщення виготовлена на ім’я ТОВ «Будівельна фірми САЛЮТ»  Позивачі не мають змоги ввести зазначене приміщення в експлуатацію шляхом передбаченим діючими нормативними актами. За вищевикладених умов єдиним шляхом захисту порушеного права бачать у зверненні до суду та визнанні за ними, як за власниками, права власності на самочинно добудоване приміщення.

      Згідно із ч.1 ст15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до „Державних будівельних норм України. Проектування. Склад. порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004", затверджених Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури України від 20 січня 2004 р. № 8, реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри). „Правила забудови м. Києва" (Додаток до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 p. N 11/2587) також визначають реконструкцію в якості перебудови існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників.

Відповідно до частини 1 статті 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Таким чином, діючі нормативні акти під реконструкцією розуміють перебудову, тобто переробку речі, в результаті якої створюється нова річ.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин (частина 1 статті 318 ЦК України).

Згідно ч. 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до п. 1 ч. 2 статті 16 ЦК України визнання права власності на майно є одним із способів захисту цивільного права. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.

Як зазначається у пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Згідно із ч1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює   відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Як випливає із змісту ст..317,319 ЦК України, власникові належать права володіння користування, та розпорядження своїм майном тобто власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії що не суперечать закону. Відповідно до ст..328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч.1,2ст.334ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, при цьому передачею майна вважається вручення його набувачеві.Ч.2ст 331 ЦК України визначено ,що право власності на новостворене нерухоме майно (Житлові будинки, будівлі, споруди, тощо ) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо за договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його  прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту його державної реєстрації.ст383 передбачає право власника на  свій розсуд здійснювати ремонт та зміни при умові, що ці зміни не призведуть до порушень прав інших власників та не порушують санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку. Ст. 376 передбачає Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці що була відведена для цієї мети .

Ст. 375 говорить, що Право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, санітарних, екологічних, та інших норм та правил, а також за умови використання ділянки за її цільовим призначенням.

      Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі викладеного та керуючись ч.3статті 8 ,статті 41,статті 55 Конституції України, та керуючись ст..16,316,317, 319,328,331,334,375,376,383,392,526  Цивільного Кодексу України,   суд  -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 та Гур,євої  ОСОБА_2 до   ТОВ «Будівельна фірма Салют»  та КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» про визнання права власності на нежилі приміщення тамбуру за адресою : АДРЕСА_1 задовольнити.

1.Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на нежилі приміщення №1 з 1 по 13 ( групи приміщень №137 –офіс (літ А), загальною площею  186,1 м2 адресою АДРЕСА_1, в рівних частках.

2.Зобовязати комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації  права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на нежилі приміщення №1 з 1 по 13 ( групи приміщень №137 – офіс (літ А), загальною площею  186,1 м2за адресою: АДРЕСА_1,  в рівних частках.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя