У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.04.10 Справа №11/2д/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
прокуратури: Шептуховська Н.С. – посвідчення № 159 від 27.11.2008 року;
позивача: не з’явився;
відповідача: ОСОБА_2 – довіреність серії ВМВ № 031628 від 01.12.2008 року
третьої особи: не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м. Запоріжжя, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2010 року у справі № 11/2д/10
за позовом: Заступника прокурора м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління у справах приватизації Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 25)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов’язання вчинити дії
Заступник прокурора м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління у справах приватизації Запорізької міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу об’єкта комунальної власності №70 від 20.05.2002 року, укладеного між управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 та зобов’язання Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» погасити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2 по пр. Леніна, 212 в м. Запоріжжя за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2010 року у справі №11/2д/10 (суддя Гончаренко С.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт здійснення ПП ОСОБА_3 відповідних поліпшень орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна та відповідності вимогам закону рішення Запорізької міської №22 від 26.12.2001р. в частині визначення способу приватизації спірного об’єкту відповідачем доведений повністю. Суд визнав необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги щодо визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу з підстав, які заявлено.
Заступник прокурора не погодився із рішенням суду по цій справ та звернувся із апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2010 року у справі № 11/2д/10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає оскаржуване рішення незаконним. Посилається на те, що відповідач безпідставно та незаконно приватизував нежитлове приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2 по пр. Леніна, 212 в м. Запоріжжя.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2010 року у справі № 11/2д/10 прийнято апеляційне подання Заступника прокурора м. Запоріжжя, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2010 року у справі № 11/2д/10 до розгляду та призначено в судовому засіданні на 02.04.2010 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін оскаржуване судове рішення, а апеляційне подання прокурора – без задоволення. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, позивачем не доведено жодних підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним. Посилається на те, що рішення сесії Запорізької міської ради від 26.12.2001 року № 22 в частині визначення способу приватизації шляхом викупу об’єкту комунальної власності нежитлового приміщення по пр. Леніна, 212, на підставі якого укладався спірний договір, є чинним та ніким не скасований.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №. 859 від 02.04.2010 року справу № 11/2д/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судове засідання 02.04.2010 року представники третьої особи та Управління у справах приватизації Запорізької міської ради не з’явилися.
Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» у заяві № 4016 від 29.03.2010 року просило суд розглянути апеляційне подання без участі представника третьої особи.
Колегія суддів задовольнила письмове клопотання третьої особи.
Враховуючи достатність матеріалів справи та апеляційної скарги для апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Управління у справах приватизації Запорізької міської ради та третьої особи.
За заявою присутніх представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурором заявлений позов в інтересах держави в особі Управління у справах приватизації Запорізької міської ради.
Проведеною прокуратурою м. Запоріжжя перевіркою встановлено, що в період з 18.06.1999р. по 20.05.2002р. Приватний підприємець ОСОБА_3 був орендатором нежитлового приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 212.
15.12.2001р. приватним підприємцем було подано заяву на приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу. Рішенням Запорізької міської ради №22 від 26.12.2001р. нежитлове приміщення за адресою пр. Леніна, буд. 212 було включено до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Рішенням Запорізької міської ради №22 від 26.12.2001р. затверджено перелік об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації. Згідно з цим переліком, що викладено в Додатку №1 до рішення, нежитлове приміщення за адресою пр. Леніна, 212, було включено до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, спосіб приватизації –викуп.
20.05.2002 року між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір №70 від 20.05.2002р. купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності –нежитлового приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 212.
Визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу об’єкта комунальної власності №70 від 20.05.2002 року, укладеного між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 та зобов’язання Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» погасити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2 по пр. Леніна, 212 в м. Запоріжжя за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:
Так, позовні вимоги, зокрема, заявлені на підставі ст. ст. 203, ч.1 та ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.215 вказаного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (недійсним).
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.208 цього ж кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивач не довів наявність передбачених законом підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.
Згідно п. 4 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 9 ст. 17 Закону України «Про приватизацію державного майна» орендар має право на викуп об’єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна». Орендар здійснює викуп об’єкта оренди відповідно до законодавства та договору оренди. Умови викупу (ціна, порядок, строки, засоби платежу) визначаються в договорі оренди.
Статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що викуп застосовується щодо об’єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України “Про оренду державного майна”. Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» («Про оренду державного майна») набрав чинності у 1992 році.
Відповідно до розділу ІХ Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 №1723-ІІІ (при приватизації об’єктів комунальної власності є обов’язковим застосування пункту 51 цієї програми, відповідно до якого у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об’єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Згідно п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
26.12.2001р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №22 «Про затвердження переліку майна комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягає приватизації», в тому числі нежитлового приміщення за адресою: пр. Леніна, буд. 212, орендарем якого був ОСОБА_3, спосіб приватизації –викуп.
Як свідчать матеріали справи, в період з 18.06.1999р. по 20.05.2002р. орендарем нежитлового приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2 по пр. Леніна, 212 в м. Запоріжжя був Приватний підприємець ОСОБА_3
Відповідно до п.3.1 додаткової угоди №3 від 27.06.2001р. до договору оренди №269 від 18.06.1999р. згідно експертної оцінки вартість орендованого майна становила 14659,88 грн. 25 відсотків від цієї суми складають 3664,97 грн.
Згода на проведення невід’ємних поліпшень вказаного приміщення підтверджується листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 1225/26-213 від 12.03.2001р., листом головного управління Архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 5189 від 15.10.2001р. та рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 437/1 від 22.11.2001р. «Про внутрішню реконструкцію приміщень кафе з організацією евакуаційного входу в шаховому клубі «Думка» по пр. Леніна 212».
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були зроблені поліпшення, які неможливо відокремити від вказаного об’єкта нерухомості – проведена реконструкція зазначених приміщень: розробка цеглових перегородок; улаштування перегородок з газобетонних блоків та т.п., на загальну суму 12181,20 грн., що підтверджується висновком аудиту, договором № 2 на виконання ПП «Азов» підрядних робіт від 5 січня 2002 року, актом виконаних робот за квітень 2002 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 79 від 23.12.2002р. на суму 12485,00 грн.
Згідно звіту незалежного аудитора №01/19-12-08 від 22.12.2008р. про фінансування робіт на об’єкті по пр. Леніна, 212, були проведені роботи на суму 12181,20 грн.
Рішення сесії Запорізької міської ради двадцять третього скликання від 26.12.2001р. в частині визначення способу приватизації шляхом викупу об’єкта комунальної власності –нежитлового приміщення по пр. Леніна, 212, відповідає вимогам п. 51 Закону України «Про Державну програму приватизації», що підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи.
Посилання прокурора на той факт, що поліпшення проведені після винесення рішення колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються тим фактом, що у відповідача право на здійснення поліпшень виникло 22.11.2002р. в зв’язку з отриманням згоди на проведення невід’ємних поліпшень згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 437/1 від 22.11.2001р. «Про внутрішню реконструкцію приміщень кафе з організацією евакуаційного входу в шаховому клубі «Думка» по пр. Леніна 212» та наявністю платіжних документів, які підтверджують факт здійснення поліпшень.
Слід також зазначити, що першим заступником прокурора м. Запоріжжя 15.09.2008р. було винесено протест вих. №3316 на рішення Запорізької міської ради №22 від 26.12.2001 року.
За наслідками розгляду протесту прокурора Запорізькою міською радою 16.04.2009р. було прийнято рішення №53, яким задоволено протест прокурора та скасовано опротестоване рішення.
03.07.2009 року рішенням господарського суду Запорізької області у справі №6/212/09 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Запорізької міської ради було задоволено позовні вимоги про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №53 від 16.04.2009р., як такого, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Рішення у цій справі вступило у законну силу.
Отже, рішення сесії Запорізької міської ради від 26.12.2001 року № 22 в частині визначення способу приватизації шляхом викупу об’єкту комунальної власності нежитлового приміщення по пр. Леніна, 212, на підставі якого укладався спірний договір, є чинним.
Доводи прокурора щодо того, що договір купівлі-продажу було укладено 20.05.2002р. та посвідчено нотаріально тог ж дня, тобто з перевищенням двомісячного терміну після прийняття рішення (26.12.2001р.), встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним оскаржуваного договору є необґрунтованими та безпідставними, у зв’язку з чим, задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, а також того, що вимоги позивача щодо зобов’язання Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» погасити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення ХХІV першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 11,6 м2 та приміщення ХХVII площею 23,2 м2 по пр. Леніна, 212 в м. Запоріжжя за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 заявлені до третьої особи, у задоволенні вищевказаної позовної вимоги слід також відмовити.
Отже, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
У зв’язку із відмовою у позові у повному обсязі відсутні підстави для застосування позовної давності, заявленої прокурором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційне подання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання Заступника прокурора м. Запоріжжя, м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2010 року у справі № 11/2д/10 – без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22.04.2010 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.