АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1419/2010 Головуючий у 1-й інстанції - Брегей Р.І.
Категорія – 57 Доповідач – Пономаренко В.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Суровицької Л.В.,
суддів - Спірідонової Л.С., Пономаренко В.Г.,
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі, Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, - .
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2008-2009 роки.
Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила поновити строк звернення з позовом до суду та зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2008-2009 роки.
Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд встановив, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому порушене право підлягає захисту. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці підвищеної пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року та зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці кошти, передбачені ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції від 18 листопада 2004 року) за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року з відрахуванням фактично отриманих коштів за вказані періоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції ( ч.1 ст. 303 ЦПК України).
Судом установлено, що позивачка є громадянкою України, якій до 02 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватися із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Такими чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є протиправною.
Правильним є висновок суду і з приводу того, що обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами і при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про „Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений вказаною постановою Кабінету Міністрів України.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 1- рп/2008 суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачці необхідно здійснювати з 22 травня 2008 року та з 01 січня 2009 року, оскільки з цього часу права позивачки підлягають захисту і дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не була обмежена.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст..ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області відхилити, а постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: