Справа № 22а - 577 /10                                           Головуючий в 1 інстанції Вознюк І.І.

Категорія 57                                                 Доповідач Русинчук М.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

23 квітня  2010 року                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Мудренко Л.І.,

суддів Киці С.І., Русинчука М.М.,

при секретарі Лещенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_1 до у правління Пенсійного фонду України в Локачинському  районі про визнання протиправними дій та зобов’язання провести нарахування і виплату  підвищення до пенсії, як особі, якій надано статус дитини війни,   за апеляційною скаргою відповідача на постанову Локачинського  районного суду від 3 березня  2010 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Локачинського  районного суду від 3 березня  2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському  районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Локачинському  районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 31.12.2009  року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні  позову відмовити, покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

      Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1,  є дитиною війни (а.с. 5)  та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав  право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем нарахування та виплата  підвищення до пенсії ОСОБА_1 у вказаному розмірі не проводилися.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року  є обґрунтованими.  

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008  року та з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009   року є підставними .  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про неможливість застосування до даних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки іншим нормативним актом такий розмір не визначено, що потребує в розглядуваному випадку застосування саме цього законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити  підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум за ці періоди.  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.  

Постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ній висновки відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319   ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Локачинському  районі відхилити.

Постанову Локачинського  районного суду від 3 березня  2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді