АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1787 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„27” квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „Запорізьке регіональне управління ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_3, Приватного підприємства „ВДВ-Бізнес” про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії ?РУ ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поруки.
В позові зазначало, що 14 вересня 2007 року між ПП „ВДВ-Бізнес” та банком був укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив підприємству кредитну лінію у формі овердрафт з лімітом 400 000 грн. 00 коп. зі сплатою 17% річних на строк до 14 серпня 2008 року. Додатковим договором №1 від 21 квітня 2008 року до кредитного договору розмір процентної ставки було збільшено до 18% річних, а відповідно до договору №2 від 26 травня 2008 року процентна ставка збільшилась до 20% та було уточнено розмір процентної ставки у період користування кредитом поза встановленого договором строку, що склав 30% річних за кожний день прострочення. В забезпечення кредитних зобов’язань, 14 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Оскільки ПП „ВДВ-Бізнес” неналежним чином виконувало свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в поновному обсязі погашало кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого, станом на 14 травня 2009 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 305 230 грн. 84 коп., та пеня в сумі 558 498 грн. 19 коп.. З цих підстав просило суд стягнути з ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 863 729 грн. 03 коп. та судові витрати по справі.
02 червня 2009 року ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „ЗРУ ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит”звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ПП „ВДВ-Бізнес” про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, залучивши до позову в якості відповідача ПП „ВДВ-Бізнес”, в якому просило суд розірвати договір кредитної лінії у формі овердрафт від 14.09.2007 року, стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму боргу за кредитним договором у розмірі 863 729 грн. 03 коп. та судові витрати по справі.
У січні 2010 року позивач уточнив позовні вимоги щодо розрахунку пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом та вимоги про розірвання кредитного договору та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 305230 грн. 84 коп., пеню – 553179 грн. 35 коп., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 грн., а всього 860360 грн. 90 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2010 року задоволено заяву ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії „ЗРУ ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” про забезпечення позову.
Тимчасово обмежено громадянина-боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та Приватного підприємства „ВДВ-Бізнес” у солідарному порядку на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі філії „Запорізьке регіональне управління ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” заборгованість у розмірі 860 360 грн. 90 коп..
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.(ст.308 ЦПК України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.09.2007 року між Банком і ПП «ВДВ-БІЗНЕС» був укладений кредитний договір № 202-ОД, за умовами якого Банк відкрив підприємству кредитну лінію у формі овердрафту з лімітом 400000 грн. за сплатою 17% річних. Строк користування кредитною лінією встановлено з моменту укладення договору і до 14.08.2008 року.
Додатковим договором № 1 від 21.04.2008 року до кредитного договору розмір процентної ставки було збільшено до 18% річних, а відповідно до договору № 2 від 26.05.2008 року процентна ставка збільшилась до 20% та було уточнено розмір процентної ставки у період користування кредитом поза встановленого договором строку, що склав 30% річних за кожний день прострочення.
В забезпечення належного виконання кредитного договору 14.09.2007 року Банком і ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП «ВДВ-БІЗНЕС» кредитного зобов’язання, нести солідарну відповідальність із позичальником у випадку невиконання кредитного договору, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних відсотків та підвищених відсотків, сплаті комісійної винагороди, неустойки по основному боргу і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.
Відповідно до ст..ст.541-543,553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають в випадках, встановлених договором; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником; солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі; у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя,
Оскільки ПП «ВДВ-БІЗНЕС» не виконало взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а ОСОБА_3 взяв на себе відповідно до укладеного договору поруки зобов’язання по виконанню умов кредитного договору за ПП «ВДВ-БІЗНЕС», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно стягнув з ОСОБА_3 та ПП «ВДВ-БІЗНЕС» у солідарному порядку на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 860360 грн. 19 коп., а саме: за кредитом – 305230 грн.84 коп.; пеню – 553179 грн. 35 коп., та судові витрати у розмірі 1950 грн.
Посилання а апеляційній скарзі на те, що відкриттям виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису за № 5470 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу від 24.10.2008 року припиняються кредитні зобов’язання між сторонами, а кредитний договір фактично є припиненим не основані на законі, тому що зобов’язання припиняються в результаті належного виконання грошового зобов’язання. Проте, даних про виконання відповідачами грошового зобов’язання в матеріалах справи не має.
Також є безпідставними твердження апелянта про припинення поруки у зв’язку з не пред’явленням вимог до поручителя. Оскільки із матеріалів справи, зокрема листів (на а.с. 17-19) адресованих боржнику за кредитним договором ПП «ВДВ-Бізнес» та особисто директору ОСОБА_3, в термін визначений умовами договору поруки, видно, що ОСОБА_3 як поручитель, був обізнаний про пред’явленні Банком вимоги щодо виконання кредитного договору.
Розрахунок пені обчислено у відсотках від суми невиконаного зобов’язання у відповідності до вимог встановлених п. 4.1. у додаткових договорах (а.с.11,12) та ст. 549 ЦК України.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому підстав для його зміни або скасування не має.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: