АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 2268                         Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.  

    2010  р.                                        Суддя-доповідач: Поляков О.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня  2010 року                                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

        Головуючого:      Ломейка В.О.

        Суддів :                Полякова О.З.

                                                     Прокопенка О.Л.                                  

При секретарі:     Тахтаул О.М.

        розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4   на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від «03» березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_5. про стягнення боргу.

В процесі розгляду справи неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно зазначала, що 01 грудня 2008 року ОСОБА_5. взяла у борг у неї 53893,00 грн. строком до 01 травня 2009 року, про що було складено розписку. В означений термін ОСОБА_5. борг не повернула, посилаючись на те, що в неї немає грошей.  

Посилаючись на те, що ОСОБА_5. брала кошти в неї на сімейні потреби і  з цим погодилися її чоловік  - ОСОБА_6, та син – ОСОБА_7,про що свідчать їх підписи в розписці,  просила суд стягнути з них в солідарному порядку  борг в розмірі  - 53843 грн., розмір трьох відсотків річних від простроченої суми – 1615,29 грн., суму індексу інфляції за час прострочення – 809,74 грн.  

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від «03» березня 2010 року залучено до участі у справі в якості  відповідачів – ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від «03» березня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 55897,47 грн. суми боргу за договором  позики від 01.12.2008 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також з нарахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 558,97 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4   посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким суму боргу стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01 грудня 2008 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_5. позику у розмірі 53893 грн. строком до 01 травня 2009 року, що підтверджується письмовою розпискою (а.с.6).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що жодних договірних правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не було. Із розписки вбачається, що позику отримувала лише ОСОБА_5 а не інші відповідачі. Їх підписи в розписці свідчать про те, що вони ознайомленні з даною розпискою. Тобто договірні зобов’язання склалися лише між позивачем та ОСОБА_5.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що в встановлений договором.

Оскільки відповідач прострочила повернення отриманої позики судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто  суму боргу за договором позики від 01.12.20008 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також нарахування трьох процентів від простроченої суми.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позика була укладена не тільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5., а і  між ОСОБА_6, ОСОБА_7 є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На  підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає закону і підстав для його скасування не вбачає.

        Керуючись ст.ст.   303,307,308,315,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

            Апеляційну скаргу   ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4   відхилити.

            Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від «03» березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: