копія

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

Справа №1-10/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року                                                                                        місто Миколаїв.

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Єфіменко О.М., с участю державного обвинувача капітана юстиції Арачковського В.Л., у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-2920 сержанта контрактної служби

ОСОБА_3, який народивсяІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенськ Миколаївської області, українець, з повною середньою освітою, одружений, має на утриманні 3-х малолітніх дітей 1997, 2001 та 2007 року народження, раніше не засуджений, проходив військову службу за контрактом з серпня по грудень 2004 року, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєні злочину, передбаченому ч.1 ст.410 КК України.

Судовим слідством військовий суд

В С Т А Н О В И В:

Сержант ОСОБА_3, будучи начальником зарядно-акумуляторної станції матеріально-технічного взводу військової частини А-2920, розташованої в місті Вознесенську Миколаївської області, з метою особистого збагачення вирішив викрасти вогнепальну зброю для послідуючого збуту.

Реалізуючи свій умисел він, близько 16 годин 25 листопада 2004 року під час виконання робіт, пов’язаних з інвентаризацією зброї у сховищі №28-А вказаної військової частини,  тайно витягнув з пошкодженого пакувального ящику 3 автомати АКС-74У: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, 1986 року виготовлення, вартістю 440 гривен 73 копійки кожен, сховав їх під формовим бушлатом та,  перемістивши через контрольно-перепускні пункти за межі військової частини, викрав, розпорядившись ними за своїм розсудом.

Не припиняючи виконувати задумане ОСОБА_3 без передбаченого законом дозволу переніс та став зберігати вказану вогнепальну зброю за місцем свого мешкання, а також місцем мешкання батьків та тещі до моменту добровільного повернення її командуванню військової частини 24 грудня 2004 року. (кримінальна справа в частині носіння та зберігання ОСОБА_3 вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу по ч.1 ст.263 КК України закрита в зв’язку з звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України).

Підсудний ОСОБА_3 свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні написаному та пояснив, що проходячи військову службу начальником зарядно-акумуляторної станції матеріально-технічного взводу військової частини А-2920, розташованої в місті Вознесенську Миколаївської області, з метою особистого збагачення вирішив викрасти вогнепальну зброю для послідуючого збуту.

Виконуючи задумане він, близько 16 годин 25 листопада 2004 року під час виконання робіт, пов’язаних з інвентаризацією зброї у сховищі №28-А вищевказаної військової частини,  тайно витягнув з пошкодженого пакувального ящику 3 автомати АКС-74У: НОМЕР_1; НОМЕР_2; №НОМЕР_3, сховав їх під формовим бушлатом та, перемістивши їх через контрольно-перепускні пункти за межі військової частини, викрав, розпорядившись ними за своїм розсудом.

Відразу ж він без передбаченого законом дозволу переніс та став зберігати викрадену зброю за місцем свого мешкання, а також місцем мешкання батьків та тещі до моменту добровільного повернення її командуванню військової частини 24 грудня 2004 року.

Крім особистого визнання своєї провини вина ОСОБА_3 у скоєному підтверджується ще й іншими доказами, дослідженими в суді.

Свідок ОСОБА_5 – командир військової частини А-2920 – в суді показав, що на початку грудня 2004 року після порушення кримінальної справи проти військовослужбовця ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.263 ч.1 і 410 ч.2 КК України, проведеною перевіркою була виявлена нестача ще трьох автоматів АКС-74У. При цьому, відразу до нього звернувся сержант ОСОБА_3, якій зізнався в скоєні викрадення вказаної зброї й добровільно повернув її в частину. З вказаних підстав було прийняте рішення не порушувати кримінальну справу.

Аналогічні свідчення дав в суді свідок ОСОБА_6 – заступник командира з виховної роботи.

Свідок ОСОБА_7 показав, що на початку грудня 2004 року - після порушення кримінальної справи проти військовослужбовця ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.263 ч.1 і 410 ч.2 КК України, ним, як начальником відділу зберігання стрілецької зброї військової частини А-2920, проведеною перевіркою була виявлена нестача ще трьох автоматів АКС-74У: 5,45 мм АКС-74У№430251; НОМЕР_2; №НОМЕР_3. Через декілька днів вказана зброя була передана йому командиром частини ОСОБА_5 для поміщення на склад для зберігання.  

Таки свідчення ОСОБА_7 підтверджуються його записами в робочому зошиті 2004 року.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи представлені на експертне дослідження укорочені автомати 5,45 мм АКС-74УНОМЕР_1; НОМЕР_2; №НОМЕР_3 є бойовою нарізною вогнепальною зброєю.

Вартість кожного з автоматів АКС-74У 2 категорії 1986 року виготовлення підтверджена документально і рівняється 440 гривням 73 копійкам.

Згідно наказу командира військової частини А-2920 №143 від 2 серпня 2004 року сержант ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за контрактом на посаду начальника зарядно-акумуляторної станції матеріально-технічного взводу вказаної військової частини.

Оскільки ОСОБА_3 будучи начальником зарядно-акумуляторної станції матеріально-технічного взводу військової частини А-2920 25 листопада 2004 року протиправно заволодів трьома автоматами АКС-74У: НОМЕР_1; НОМЕР_2; №НОМЕР_3, 1986 року виготовлення, вартістю 440 гривен 73 копійки кожен – тобто будучи військовослужбовцем викрадав зброю на загальну суму 1322 гривень 19 копійка, то вчинене ним військовий суд кваліфікує по ч.1 ст.410 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що з моменту скоєння ним злочинних дій по викраденню зброї минуло близько шості років, через нетривалий час після заволодіння вказаними автоматами він відмовився від виконання своєї мети збагатитися через продаж викраденого і добровільно повернув їх командуванню військової частини, а кримінальна справа в частині носіння та зберігання ним вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу закрита у зв’язку з закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України, під час військової служби характеризувався виключно позитивно, звільнений з військової служби в запас, має постійне місце мешкання, на утриманні знаходиться троє малолітніх дітей, дружина знаходиться у відпустці по догляду за молодшою дитиною, хворобу дружини, працевлаштований і займається суспільно-корисною працею, добровільне повне відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також його щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Дві останніх обставини військовий суд визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_3.

Крім того, суд враховує факти звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності 21 березня 2000 року в порядку ст.10 КПК України за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України; 8 квітня 2010 року - в порядку ст.248 КПК України в зв’язку з застосуванням до нього акта амністії за постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.358 того ж КК, а також - в порядку ст.282 КПК України - по ч.1 ст.263 КК України - в зв’язку з закінченням строків давності.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, військовий суд приходить до висновку про необхідність й достатність для його виправлення та попередження нових злочинів призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі. Разом з тим суд вважає за можливе виправлення підсудного без відбуття покарання і звільнення ОСОБА_3 від покарання з випробуванням.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.410 КК України на підставі якої позбавити його волі строком на 3 (три) роки.

У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, стоком в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 того ж КК обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 – підписка про невиїзд з постійного місця проживання - до набрання вироком чинності залишити без змін.

Речові докази по справі після набрання вироком чинності

- АКС-74У: НОМЕР_1; НОМЕР_2;НОМЕР_3, 1986 року виготовлення – передати за належністю у військову частину А-2920;

- пакувальний аркуш №1491 до ящику 47259 від 24.12.2004 року (т.3 а.с.а.с.94, 100-101 – зберігати у справі.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

ДІЙСНО ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

КОПІЯ ВІРНА: ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ А.  РУДЯК